Григорій СУРКІС: "Не сумніваюся, що Ребров із його штабом адекватно відреагують на дилетантські поради довжелезної черги так званих експертів"

Почесний член УЄФА Григорій Суркіс виступив на Конгресі УАФ.

У своїй промові колишній голова Федерації футболу України та колишній віцепрезидент УЄФА висловив слова підтримки на адресу президента УАФ Андрія Шевченка та головного тренера збірної України Сергія Реброва.

«Користуючись нагодою хочу звернутися до вас з кількома думками про те, що таке справжні та фальшиві цінності. А відтак, що дає нам приводи пишатися, а що змушує соромитися в контексті життя футбольної України.

Поштовхом для цієї відвертої розмови можна вважати необрання Андрія Шевченка на посаду члена Виконкому УЄФА та програш команди Сергія Реброва у повторному матчі зі збірною Бельгії. Обидва інформаційні приводи жваво обговорюють функціонери, політики та громадські діячі, пропонуючи народу свої інтерпретації резонансних подій.

Оскільки я одночасно належу до першої та другої категорії осіб, пов'язаних із футболом, спробую пояснити свою точку зору, так би мовити, на пальцях — доступно й популярно. Відразу попереджаю, що я не виступаю у ролі адвоката ні президента УАФ, ні головного тренера національної збірної. Просто волію до справедливості.

Тому маю право нагадати всім тим, хто забув, чим відрізняється справжнє золото від циганського. Особливо корисним мій спіч буде для спритників та кон'юнктурників, котрі ліплять з мухи слона та намагаються торгувати слоновою кісткою. Мене нудить від такого лицемірства. Хіба один з провідних форвардів золотої команди Лобановського не заслужив більшої поваги, чемнішого поводження, стриманішої коректної реакції або конструктивної критики?

Я не розумію природи такої палкої любові, котра в одну мить може знищити всі попередні досягнення людини, обнулити її заслуги, місце в історії головної команди країни. Вважаю неприпустимим в публічних дискурсах вихід за межі професіональної оцінки результатів матчів, провокування ненависті та нетерпимості у футбольному середовищі. Це стосується насамперед працівників ЗМІ, адже трохи не з садистським завзяттям деякі журналісти нав'язливо прагнуть призначити цапом-відбувайлом безневинного Андрія Шевченка, дезорієнтуючи широку громадськість та навмисно викривляючи факти його невдалої спроби стати членом Виконкому УЄФА.

В історії українського футболу вже було зафіксовано полювання на відьом. Напевно, і серед вас присутні свідки, котрі могли б в деталях пригадати методи психологічного знущання спортивних чиновників та заангажованих масмедіа над тренером від Бога, вчителем та наставником для тисяч фахівців по всьому світу, які досі шанують його ім'я. Йдеться про Валерія Лобановського, на адресу якого столоначальники різного штибу спільно з четвертою владою також мали свого часу купу претензій, коли він керував національною збірною.

Я не сумніваюся в тому, що Сергій Ребров з його тренерським штабом адекватно відреагують на дилетантські поради довжелезної черги так званих експертів, які завжди знають рецепти перемог.

Мені пригадується 1996 рік, повернення Валерія Лобановського до Києва. Напередодні цієї події хтось із диванних експертів опублікував прогноз, мовляв, приїде Метр, і вся команда Йожефа Сабо, який тоді очолював «Динамо», буде розпущена, бо той склад гравців не витримував жодної критики.

Своєю чергою журналісти традиційно долили масла у вогонь, здавалося, що ось-ось вибухне грандіозний скандал. Але Лобановський вміло зняв напругу, провів перші збори, познайомився з гравцями, зробив певні корективи, але нічого докорінно не ламав.

Буквально через рік майже той самий склад команди, яка із соромом поступалася швейцарському «Ксамаксу» в Кубку УЄФА, заграв у чвертьфіналі Ліги чемпіонів під орудою Лобановського. Його підопічні вже через 2 роки перемагали у євротурнірах «Реал» та «Барселону».

У складі тієї команди виступали суперфорварди – Ребров та Шевченко. Обидва майстри атакувальної гри сьогодні знову в парі, вони знову налаштовані перемагати. Сьогодні доля звела їх за спільним вирішенням футбольних завдань стратегічного рівня. Хто як не ми повинні допомогти їм у цьому?

Як тут не згадати Тараса Шевченка: «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Слава Україні!» – сказав Суркіс.