От третьей звезды до "Омонии". Достижения и неудачи Александра Шовковского в должности главного тренера "Динамо"
(публикуется на языке оригинала)
Сьогодні вночі завершилася перша епоха Олександра Шовковського в ролі головного тренера київського "Динамо".
Чому перша? Бо в історії столичного гранда далеко не один раз були історії з поверненням наставників на цю посаду. Почати можна навіть із легендарного Валерія Лобановського, а потім були Йожеф Сабо, Олексій Михайличенко, і Юрій Сьомін. Причому Лобановський приходив у "Динамо" тричі, Сабо - аж п'ять разів, хай і на дуже різний період. Тому ніхто не може гарантувати, що колись Олександр Шовковський не повернеться на цю посаду, хай навіть зараз це здається практично неможливим для самого тренера, а також президента клубу Ігоря Суркіса та всіх уболівальників.
Звісно, коли тренер покидає "Динамо" Київ, то дуже рідко це перехід у якийсь сильніший клуб. Найчастіше це трапляється через погані результати, тож під їхнім впливом переважна більшість фанатів після відставки наставника зітхає з полегшенням. Але якщо об'єктивно оцінити вклад СаШо у досягнення "Динамо" саме на посаді головного тренера, то тут треба відзначити як успіхи, так і невдачі, інакше об'єктивну картину відтворити не вдасться.
З чого все починалося? Вперше Шовковський відчув себе головним на тренерській лаві столичного гранда ще навесні 2023 року. Тоді наставник "Динамо" Мірча Луческу був змушений перенести хірургічне втручання, тож ніяк не міг керувати діями своїх підопічних, перебуваючи на стадіоні. Той період під керівництвом Шовковського приніс киянам 6 перемог, одну нічию та одну поразку. Далі знову повернувся Луческу, але ці 8 матчів під керівництвом колишнього голкіпера київського клубу, вірогідно, переконали Ігоря Суркіса, що цей варіант варто принаймні мати на увазі у випадку наступного пошуку головного тренера.
Тому коли в листопаді того ж 2023 року Мірча Луческу оголосив про свою відставку після поразки від "Шахтаря" з рахунком 0:1, варіант був під рукою. І Шовковського спершу поставили виконувачем обов'язків, а після трьох перемог у трьох матчах затвердили офіційно на посаді головного тренера. Тож вже на зимових зборах 2024 року саме він готував команду до другої частини сезону.
Попри те, що в цій весняній частині сезону "Динамо" зазнало лише однієї поразки (все від того ж "Шахтаря"), наздогнати головного конкурента не вдалося, тож кияни залишилися без титулу. Але, звісно, такі результати вважалися позитивом, а якщо додати до цього ще й доволі "свіжий" футбол, особливо після "пізнього" Луческу, надія на майбутнє була доволі великою.
Попередній сезон ще дуже свіжий у пам'яті, тож немає сенсу детально його переповідати. Після вильоту з Ліги чемпіонів у клубі зробили ставку на чемпіонат України і не прогадали. Так, у Лізі Європи інколи було навіть соромно за гру команди, але все це виправдовувалося боротьбою за титул в УПЛ, котрий давав можливість нашити третю зірку над гербом столичного гранда. Врешті, все так і вийшло, однак чемпіонство минулого сезону стало єдиним титулом "Динамо" під керівництвом Олександра Шовковського. Багато це чи мало для флагмана українського футболу, враховуючи, що СаШо керував командою з осені позаминулого року? Мабуть, кожен відповість собі сам.
Ну а цього сезону все йшло до такого сумного кінця, який і стався вчора. Вже коли "Динамо" вилетіло від кіпрського "Пафоса" в Лізі чемпіонів, почали з'являтися думки, що відставка Шовковського - це лише питання часу. А далі було все гірше і гірше. Одна перемога в дев'яти матчах УПЛ - це рівень "Динамо"? Три поразки в чотирьох матчах Ліги конференцій - це рівень "Динамо"? Найгірше, що відповідь на ці запитання - "так". Так, на сьогодні це рівень "Динамо". Шовковський намагався змістити фокус уваги. Він говорив про рівень майстерності гравців, логістику, війну, але з плином часу всі ці слова цікавили менше і менше, бо про все говорила гра на полі. Точніше, її відсутність.
Врешті, вчора Олександр Володимирович взяв на себе відповідальність за поразку від "Омонії", а Ігор Суркіс цю відповідальність офіційно оформив у відставку. Що маємо у сухому залишку? 90 матчів Шовковського на посаді головного тренера "Динамо", якщо не враховувати виконувача обов'язків. У них 52 перемоги, 20 нічиїх та 18 поразок, різниця м'ячів 180:95. У середньому команда під його керівництвом набирала 1,96 очка за гру. Це, можливо, нормально для якогось іншого клубу, але надто мало для "Динамо".
На жаль, серед сучасних українських тренерів дуже мало тих спеціалістів, які вміють йти вчасно. Щонайменше місяць вже було зрозуміло, що Олександр Шовковський "Динамо" вже нічого не дасть. Принаймні, не зараз і не в цих умовах. Але замість того, щоб визнати це і піти, були роздуми про те, що не варто відрізняти поразки від перемог. Врешті, було втрачено дорогоцінний час і не менш дорогоцінні очки, через що "Динамо" може не зуміти захистити свій чемпіонський титул. І успіхи Шовковського-воротаря і Шовковського-капітана "Динамо" було змазано осінню цього року. Хай і не повністю, хай і лише на певний час, бо потім знову пам'ятатимуть лише хороше. І все ж...
Окрема тема - Шовковський і трансфери. Так, можна сказати, що тренер не має особливого впливу на переходи гравців, але ж це не так, адже саме він був категорично проти переходу Браяна Себальйоса, котрий виявився нижчим, ніж це було заявлено. Себальйос потім навіть зіграв кілька матчів, але під час наступного трансферного вікна клуб покинув. То хто прийшов у "Динамо" при Шовковському? Піхальонок, Герреро, Рубчинський, Брагару, Себальйос, Лучкевич, Торрес, Бленуце, Тіаре, Шола, Буртник. Хто з них має стабільне місце в стартовому складі? Зараз лише Піхальонок, а Брагару, Себальйос та Лучкевич взагалі покинули команду. Буртник не зіграв жодного матчу, а Торрес - 55 хвилин. Чи можна назвати селекцію "Динамо" вдалою на цьому етапі? Мабуть, риторичне запитання.
Вчора клуб на завершення подякував Олександру Шовковському і це правильно. Щонайменше - за чемпіонський титул, котрий був довгоочікуваним і став ювілейним. Ніхто не відбере у СаШо статусу легенди "Динамо", але на цьому етапі він вже нічим не міг допомогти своєму рідному клубу.
А тепер справа за Ігорем Костюком. Поки він має статус виконувача обов'язків, але все залежить від нього. Якщо "Динамо" під керівництвом Костюка переможе "Полтаву", "Кудрівку" та "Верес" в УПЛ, а в Лізі конференцій не програє "Фіорентині" і переможе вірменський "Ноа", то він цілком може отримати повноцінний контракт. У тому, щоб йому все вдалося, зацікавлені всі, хто любить "Динамо".
