памятаю як ходив між столами у Русі біля центрального і хто його впівзнавав то пропонував чарку (Ваня випьеш) і він не відмовлявся. Цеж треба було себе так не поважати. І тоді же бігав за Динамо і добре ще бігав.
У мене й досі є монета номіналом 1 британський фунт стерлінгів, яку в ресторані (але це була не Русь) Іван дав моєму двоюрідному братові, що працював там офіціантом, а брат передав мені.
А треба було сумувати і побігти у роздягальню?
Тепер він буде щоразу вигрібати, селяві.