3 июня 2005 14:13

Сергей ТИМОФЕЕВ: "Меня устроит только победа"


Перед відбірковими матчами до чемпіонату світу зі збірними України та Туреччини головний тренер національної збірної Казахстану Сергій Тимофеєв погодився відповісти на запитання журналістів.

— Сергію Анатолійовичу, у списку кандидатів є прізвища гравців, які не мають ігрової практики у своїх клубах. З чим це пов’язано?

— “Росіяни” справді нечасто виходять на поле у своїх клубах, але це досвідчені і кваліфіковані футболісти, сильніших у нас немає. Тепер що стосується гравців, які виступають у казахстанських клубах. Так, ми залучаємо молодих Чичуліна, Ларіна, Байжанова, Азовського та Родіонова. Це — майбутнє вітчизняного футболу, ми зобов’язані приділяти їм увагу. Інакше в наступному відбірковому циклі вони не зможуть грати, вони просто злякаються. Того ж Родіонова ми поступово вводили до складу, випускаючи на 10-20 хвилин, він зміцнів, і вже у Данії зіграв добре. Так само зростатимуть й інші. Той же Ларін, який у Данії ледь не забив два м’ячі, нині грає погано. Але важливо знати причини цього, його психологічний стан. Я його знаю, я спілкувався з ним, і з іншими хлопцями також.

Вікових гравців переробити вже дуже важко, а молоді мислять уже по-сучасному, швидко сприймають усе нове. Ми розуміємо, що вводимо молодь до складу штучно, але без цього не можна. До речі, з майбутнього року в нашій суперлізі буде введено правило, відповідно до якого в складі кожної команди під час гри на полі мають перебувати двоє молодих гравців. Нам потрібно було раніше ввести подібний пункт у Регламент змагань. У цілому, як ви бачите, склад команди майже не змінився. З новачків викликані лише Литвиненко та Крохмаль, про яких надходять схвальні відгуки. Ось ми і вирішили їх перевірити, подивитися на їхнє ставлення до тренувального процесу.

— Як відомо, ви тривалий час перебували у Москві. Як вам вдавалося стежити за кандидатами до національної команди?

— Після кожного туру я отримую детальну інформацію про всіх футболістів. Крім того, на деяких матчах я був присутній особисто.

— Ви отримуєте про гравців лише протокольну інформацію?

— Не тільки. Мені мало знати, що футболіст відіграв стільки-то хвилин. Важливо знати, як він грав, як оборонявся, як атакував. Усю цю інформацію я отримую від своїх помічників. Не думайте, що, якщо я перебуваю у Москві, то нічого не знаю.

— Чим ви займалися увесь той час, що минув після останньої відбіркової зустрічі?

— Я цікавився, що нового відбувається у світовому футболі. Адже він постійно розвивається, і нам також не можна стояти на місці, щоб не відстати від інших. Зустрічався з досвідченішими колегами, просив у них поради, допомоги.

— У кого саме?

— У тренерів московських ЦСКА і “Локомотива” (Валерія Газзаєва та Володимира Ештрекова. — Прим. авт.). Можу відзначити, наші футболісти не здатні працювати у тому ж режимі, що армійці Москви. Якщо ми в такому режимі працюватимемо впродовж 20 хвилин щодня, то за п’ять днів з 20-ти футболістів у нас залишиться 2-3, інших доведеться везти на цвинтар.

Знаєте, що ще впало в око? На базі ЦСКА два природних поля і два штучних, п’ятого покоління. На базі дубля ЦСКА два поля. Ті ж умови в “Локомотива”. У нас жоден клуб нічим подібним не може похизуватися. Армійці з тренажерного залу виходять одразу на футбольне поле, а нам для цього ще потрібна година, аби доїхати автобусом.

— Що, насправді в гравців збірної така слабка фізична підготовка?

— Ви ж самі бачите. У кожній грі ми граємо 35-40 хвилин — поки є сили. Потім вони зникають, усе валиться, і починається анархія. За тиждень зборів “фізику” можна трохи підтягнути, не більше того. До збірної гравці мають приїжджати готовими, а ми сконцентровані тільки на тактичних побудовах. Про яку тактику може йти мова, коли в другому таймі деякі гравці вже “плавають”, їм не до футболу!?

— Ви даєте які-небудь рекомендації клубним тренерам?

— У кожного тренера своє бачення тренувального процесу, у кожного клубу свої завдання. І лізти до них з рекомендаціями я не маю права. Гравцям — так, певні поради, завдання даємо. От тільки, чи виконують вони їх? Коли я закінчував грати в “Іртиші”, то самостійно ходив до тренажерного залу, щоб тримати себе у формі. Розумів, що глядачі приходять на стадіон, платять гроші, аби побачити спектакль, а тому я не маю права ходити по полю пішки.

— Якщо до збірної гравці приїжджають непідготовлені, тоді чим вони займаються в клубах? Невже тренери наших команд не зацікавлені в тому, щоб їхні вихованці грали в головній команді країни?

— Ви знаєте, я б вам відповів. Але наші тренери дуже вразливі, можуть образитися. Так що, я, мабуть, утримаюся.

— Сергію Анатолійовичу, вас влаштує нічийний результат у майбутніх поєдинках?

— Мене влаштує лише перемога.

— Наше відставання в класі всім відоме. Це наслідок розвалу системи дитячо-юнацького футболу за останнє десятиріччя, це не ваша провина, і не наша. І все-таки, що на сьогодні ми можемо протиставити нашим суперникам?

— Козирі у нас, як і раніше, — самовіддача й ігрова дисципліна.

— Чи не здається вам, що цього обмаль? Хіба на одному патріотизмі і самовіддачі далеко виїдеш?

— Якби цього не було, ми б свої матчі програвали не 0:3, а 0:13. У Данії в другому таймі наші оборонці таке влаштували! Це була просто анархія, у мене волосся сторчма встало. І це провідні гравці! Дехто з них точно не потрапить до стартового складу на наступну гру. З ними в мене буде дуже серйозна розмова.

— А що позитивного є в команді?

— Хлопці усвідомлюють своє відставання від суперників. Плюс, щодо самовіддачі до жодного з них у мене немає претензій. У нас є один шлях для досягнення прогресу — створення базової команди збірної, інших варіантів немає. Цей шлях свого часу пройшли всі країни колишнього Союзу, й нам його також потрібно пройти. Я вам навіть більше скажу: якщо наступного року такого клубу не буде створено, я у збірній не працюватиму.

— Якщо такий клуб буде створено, ви його очолите?

— Це залежить не від мене, а від керівництва.

— Торік такий клуб уже створювався на базі “Кайрата”. Ви бачили “Кайрат” цього року?

— Я вам чесно скажу, з нинішніх кайратовців по-справжньому мене влаштовує гра лише Карповича. Він однаково добре вміє атакувати, і оборонятися. Чому він у клубі не демонструє того, що вміє, я не знаю. Той Карпович, який у збірній, мене влаштовує. Щодо базового клубу, то це дуже складне запитання. Зібрати разом “збірників” непросто і, до речі, недешево.

— Збірна ніяк не може виграти. Невдоволення вами серед журналістів й уболівальників незмінно зростає. Ви, напевно, це відчуваєте. Немає бажання все залишити й піти?

— Зізнаюся, мені все це трохи набридло. Внутрішньо я готовий піти, якщо керівництво вважатиме зробити такий крок за потрібне. І образи в мене не буде. Навпаки, я дуже вдячний за можливість працювати на настільки високому рівні. Для мене, як для тренера, це чудова школа. Адже не лише футболісти вчитимуться, а й я разом із ними.

— Ви скажете якісь особливі слова перед виходом гравців на полі?

— Я їм усі слова на зборі сказав, особливо за другий тайм у Данії.