Військовослужбовець ТЦК: "Потрібній людині давали втекти за дві тисячі доларів, а потім платили штраф 20 тисяч гривень"

Валентин служив на штабній посаді із зірочкою – оператором єдиного реєстру призовників "Оберіг".

У розмові з УП Валентин розповідає, що до нього неодноразово підходили колеги з проханням "не кидати в розшук" конкретних людей. І він їх слухався.

"Того не кидай, бо священник один лишився, а як це село без священника, хто нас відспівувати буде. Того – бо він лежачий інвалід без довідки, з дитинства – ну це ще я можу зрозуміти.

Але ж були випадки, коли "просто не кидай", бо кум-брат-сват. Це невеликі населені пункти, вони всі один одного знають… Вони всі тягнуть один за одного. Інший приклад: ми подаємо громадянина N у розшук, а ТЦК, який вище за нас, його з цього розшуку знімає. Потім проходить 2–3 дні й усе, він раптово стає заброньованим", – розповідає Валентин.

До речі, одним із секретів мобілізації 140 людей за два місяці на Тернопільщині, що є дуже хорошим результатом, Василь із Третього корпусу називав той факт, що його група була не місцевою і не мала ані бажання, ані спокуси "відмазати" своїх.

Окрім бажання допомогти "своїм", продовжує розповідати Валентин, його колегами також керувало прагнення заробити. Тут було кілька варіантів.

Військові з груп оповіщення могли скидати Валентину як оператору "Оберега" дані для перевірки громадян не в загальний робочий чат, а особистим повідомленням.

Це означає, що за певну суму людину відпустять і вдадуть, що її не зупиняли (принаймні, поки вона не наткнеться на нову групу оповіщення ТЦК).

Військові з роти охорони, які супроводжували мобілізованих у навчальний центр або військову частину, могли запланувати "втечу" потрібної людини на визначеній ділянці дороги.

"Тоді військовому, який "загубив" цього мобілізованого, випишуть штраф – 20 тисяч гривень. А заробить він на цьому дві тисячі доларів", – розповідає Валентин.