"Не хотів сидіти в запасі": гравець "Полісся" розкрив причини відходу в оренду в європейський чемпіонат

Під час минулої зимової паузи «Полісся», яке в першій частині чемпіонату набрало пристойний хід і йде на третьому місці, провело точкову селекцію. Команду поповнили троє новачків, а пішло двоє виконавців, одним з яких став Данило Бескоровайний.

Зараз центральний захисник на правах оренди грає за «Сумгаїт» і вірить, що влітку, після закінчення сезону, повернеться в «Полісся» сильнішим. Про причини відходу гравця і виступ у чемпіонаті Азербайджану Бескоровайний розповів в ексклюзивному інтерв'ю сайту Sport.ua.

– Данило, ти вже місяць, як захищаєш кольори «Сумгаїта». Як тобі грається в Азербайджані?
– Все чудово. Цей вибір зроблений для того, щоб мати постійну ігрову практику, оскільки в «Поліссі» останнім часом цим я похвалитися не міг.

– Чия була ініціатива твого від'їзду з України?
– Я поїхав на перший збір з «Поліссям», оскільки там не була ясна ситуація з продовженням контракту Сергія Чоботенка. Коли все з'ясувалося, ми поговорили з головним тренером і прийняли спільне рішення, що на даний момент мені краще поїхати в оренду, щоб, знову ж таки, мати ігрову практику. Мені не хотілося сидіти на лаві запасних.

– Тобто, в майбутньому Руслан Ротань на тебе розраховує?
– Це краще знає сам Руслан Петрович. Але у мене орендна угода до кінця сезону без права викупу. Мене і віддавали в оренду, щоб я більше грав і набирався впевненості. У будь-якому випадку влітку я повертаюся в «Полісся», а там буде видно.

– До якого року у тебе угода з житомирським клубом?
– До літа 2027-го.

– Які фактори завадили тобі закріпитися в «Поліссі»?
– Коли в 2024 році я підписав з клубом контракт, майже відразу отримав травму хрестоподібних зв'язок. Втім, я відновився дуже швидко, за що окреме спасибі реабілітологу «Полісся» Станіславу Колодяжному.

Правда, почавши роботу на зимових зборах, м'язи ще виявилися не готовими до серйозних навантажень, почалися надриви м'язів, тому і друга частина сезону знову пішла на реабілітацію. А вже з приходом Руслана Ротаня я приступив до повноцінної роботи. Я виступав у Лізі конференцій, виходив на поле і в чемпіонаті, але потім знову зламався – травма меніска вивела мене з ладу більше, ніж на місяць. Ось так одне на одне наклалося, що призвело до втрати місця в складі.

– Упевнений, що ти стежиш за УПЛ. Чого, на твій погляд, в поточному чемпіонаті може досягти «Полісся»?
– Якщо брати амбіції президента, підбір виконавців і тренерський склад, то, як мінімум, команда повинна бути в трійці. Але я не виключаю, що «Полісся» зробить все можливе і неможливе, щоб наздогнати ЛНЗ і «Шахтар» і поборотися за чемпіонство.

Зараз в українському чемпіонаті немає явного фаворита, багато непередбачуваних результатів, тому все реально. І дуже важливим в цьому плані стане наступний тур, в якому «Полісся» зіграє з ЛНЗ.

– Відрядження до Азербайджану не перша твоя спроба виступати за кордоном («Атлантас», ДАК, «Міхаловце», «Астана»). Де ти почувався найкомфортніше?
– В принципі, я всюди почувався комфортно. Але якщо говорити про професійне зростання, то, звичайно, це виступ у Словаччині. ДАК – це сильна команда, яка завжди змагається зі «Слованом» за чемпіонство. Тому моє перебування там переоцінити складно. Хоча не можна не відзначити і виступ у Казахстані хоча б тому, що там я ставав чемпіоном країни.

Зараз же я вдячний «Сумгаїту», який погодився укласти зі мною співпрацю на півроку. Тому я докладу всіх зусиль, щоб якнайкраще допомогти своїй нинішній команді. З України також були пропозиції, але всі потенційні роботодавці хотіли укласти угоду після закінчення сезону.

– До речі, в «Астані» в 2022 році ти був твердим гравцем основного складу. Не було бажання продовжити виступати в Казахстані?
– Наприкінці сезону, перед завершенням оренди, мені запропонували новий дворічний контракт. Однак у Казахстані практично всі клуби фінансуються з міського бюджету, який після змін у правлінні був скорочений, тому мені довелося повернутися до Словаччини. Втім, практично відразу після цього до мене звернувся Юрій Вернидуб і запропонував переїхати в «Кривбас». Моїй радості не було меж, оскільки я є вихованцем цього клубу, і грати за першу команду міста було мрією всього мого дитинства. Це була класна частина моєї кар'єри.

– Так розпорядилася доля, що і твій тренер у «Кривбасі» Юрій Вернидуб зараз також працює в Азербайджані, очолюючи «Нефтчі». Зв'язувався з наставником?
– Для мене Юрій Миколайович людина з великої літери. Він мені багато чого дав, як футболісту. Я часто з ним спілкуюся. Ось недавно вітав його з днем народження. Тому поговорили про нагальні справи (посміхається).

– Які цілі на сезон у «Сумгаїта»?
– Команді дуже хочеться пробитися в єврокубкову зону. Таких у нас два шляхи – через чемпіонат, де може і четверте місце дати цю гарантію, або через Кубок країни, в якому наша команда вже дісталася чвертьфіналу.

– Який найпринциповіший суперник «Сумгаїта» в чемпіонаті?
– Всі, хто намагається опинитися в трійці призерів. Проте, ми прагнемо перемагати в кожному поєдинку.

– Я так розумію, головний тренер команди Саша Іліч тобі довіряє?
– Поки що все нормально (посміхається). Мені подобаються методи роботи цього наставника. До того ж він мав і класну футбольну кар'єру, він виступав в Іспанії, Туреччині, Австрії, Греції, тому тренер має досвід, чим поділитися з підопічні. Мені довірилися, побачили, на що я здатний, тому вірю, що поки що виправдовую, покладені на мене надії.

– Який футбол намагається демонструвати «Сумгаїт»?
– Ми намагаємося діяти в атакувальному ключі, часто використовуючи фланги.

– Як оціниш рівень чемпіонату Азербайджану порівняно, наприклад, з українською Прем'єр-лігою?
– Важко відповісти однозначно, оскільки в Україні команди грають дисциплінованіше, часто діючи від оборони. Тоді як в Азербайджані більш відкритий футбол, як у Європі. Навіть подивіться, як «Карабах» виступає у Лізі чемпіонів. Є ще «Сабах», «Нефтчі». Тут чимало колективів високого рівня, де виступають сильні легіонери. Чемпіонат дуже цікавий.

– Просто цей чемпіонат, мабуть, не розкручений. Здебільшого його знають за «Карабахом».
– На мій погляд, за пару-трійку років місцевий футбол вийде на більш високий рівень. Тут великими темпами змінюється футбольна інфраструктура, будується багато сучасних стадіонів і, як я вже сказав, виступає чимало якісних іноземних футболістів.

– З комунікацією у команді проблем немає?
– Ні. Я знаю англійську мову, якою ми спілкуємося з наставниками та іноземними футболістами. Трохи складніше з місцевими хлопцями, оскільки не всі володіють іноземною мовою. До того ж у команді є і Еміль Мустафаєв, який також орендований у «Полісся», з ним ми розмовляємо українською.

– Загалом цей період часу ти плануєш використовувати по максимуму.
– Я, в принципі, і перед відходом із «Полісся» був готовий грати в Україні, просто важко було мати ігровий тонус на рівні хлопців, які постійно грають, оскільки вибивали з колії пошкодження. Не кожен зрозуміє, але це не просто, особливо в психологічному плані. Тому, як я вже сказав, намагатимусь допомагати своїй команді, весь час бути на полі і ставати сильнішим, як футболіст.

Фото: ФК "Полiсся"