Євген КОНОПЛЯНКА: "Пам'ятаю, після половини сезону підходить агент і каже: "За тобою стежить "Барселона". І тут – бах, Емері не ставить мене після якоїсь гри"

– Ти кажеш за одну команду – це «Севілья»? Якщо взяти «Севілью», то я також був незадоволений сильно грою. Але Емері мені казав: «Так ти ж зіграв всі матчі, нічого страшного. Тільки декілька [пропустив]». А я кажу: «Я хочу всі [починати] з першої хвилини».

Але якщо подивитися нормально, то я зіграв достатньо на високому рівні у «Севільї». Я не хочу себе перехвалювати, але якщо взяти – то більшість матчів. Звісно, всі кажуть, і ти теж можеш сказати: «Я у своїй справі можу зробити ще більше».

– Я ж кажу, що, скажімо, до «famous» (відомих – прим.) людей завжди буде така увага – як би ти не зіграв. Деякі люди навіть чекають, аби було щось не так, і потім кажуть: «Бачиш, як ти погано граєш». А деякі, мабуть, скажуть: «Та все супер, чого ти? Виграв Лігу Європи». Були гарні голи та просто хороші матчі без голів. І мене там пам’ятають, достатньо відкрито й тепло [ставляться] у Севільї, коли я приїжджаю. Іспанія впізнає. І я подумав, що якби я не поїхав з Іспанії до Німеччини, то грав би там ще краще. Тому можемо це зарахувати – ти ж запитав мене про кар’єру, ось я тобі аналізую.

Друге – це «Шальке». Другий рік був супер, коли [команда посіла] друге місце. Були деякі непогані голи й ігри – прям супер. І коли я приїжджаю до Німеччини, то вони також мене там тепло приймають – коли «Шахтар» грав із «Баварією». Тоді я це прям відчував. Тому можу зарахувати ці два роки – гарні, дуже гарні.

А ось що не склалося – мене брав тренер Вайнцірль, якось так його прізвище, і він прям, пам’ятаєш, там...

– Ось це він. Він теж мене пам’ятає. Бачиш, яке життя, який бумеранг – йому повернулося. Взяв мене і нічого не пояснив – поставив праворуч. Як можна так брати футболіста? Я, коли спілкуюсь із клубом, коли переходить якийсь гравець, то кажу: цей гравець грає там, у нього супер якості. Ти не можеш ставити праворуч гравця, який, умовно кажучи, прекрасно грає зліва. Не можеш. Взяв – поставив. Я кажу: «Що ти робиш?» А він дивиться на мене, як оцей... не може нічого відповісти. Ну як так? Як він мені не відповів, коли я запитав: «Думаєш, що ти довше за мене тут залишишся?»

Тому, звісно, багато залежить від менеджера команди, від тренера, від усіх – розумієш? Від усього клубу. Бо потрібні зважені моменти, які ти робиш. Якщо ти купуєш гравця – ти маєш знати, на що він здатен. Тому й бувають такі моменти, як у нас (агентство Talent Birds – прим.): ми можемо зайти, розповісти більш детально, сказати: «Ти можеш заходити, грай там, насолоджуйся». А я скажу: не грай у Німеччині. Краще будь в Іспанії – їж той хамон, кайфуй від життя. Ну реально, я б там...

Я пам’ятаю, що після половини сезону до мене підходить агент і каже: «За тобою слідкує «Барселона». Я такий: «Йомайо, серйозно?» І тут – бах, Емері не ставить мене після якоїсь гри, розумієш? І це збиває ментально, бо я думаю: «Там «Барса», а я не граю наступну гру проти «Леванте». І ти такий: «Ну що це таке?» А я ж хочу себе показати, коли чуєш «Барса» чи щось таке.

Тут дуже важливо, щоб агент, той самий, що сказав мені про «Барсу», підказав: «Спокійно, Емері так робить, або тренер так робить, бо ось така ситуація. Можливо, у тебе є мовний бар’єр, або він спеціально дає тобі час, щоб ти адаптувався». Ось, розумієш? А я ж молодий, я хочу грати, я зараз тобі «втащу» там. Правда, ми всі такі, знаєш, буйні – хочемо грати. Тому [таке] також потрібно розповідати, – сказав Коноплянка.