Блогер: "За можливостями та потужністю в боротьбі Біловар не може претендувати на місце у збірній. Ніяк. Лукакуподібні нападники не помічатимуть його"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі розбирає гру захисника "Динамо" Крістіана Біловара.

Було/стало: Крістіан Біловар
Частина 1. Гра в захисті

Цей день настав. Без світла особливих розваг немає після нічних ігор NBA, тож з’являється чудова нагода препарувати Крістіана Біловара - головну надію Олександра Шовковського в захисті. Мабуть, не обрав би Крістіана для масштабного дослідження, але потрапила на очі цитата десь на Манії. Дослівно не пригадаю, але сенс приблизно такий: «експерти, що відзначали мене на юнацькому рівні, скурвилися й гейтять лише через одруження з Яною». Там звісно м’якше було, але суть саме така.

Отож, як людина, що детально стежила за нинішнім українським ядром Динамо ще з їхніх 17 років, про яку і йшла мова, мушу пояснити футболісту масштаб цього упередження.

Перше й головне:

• якщо молодий футболіст на рівні U19/U21 дійсно вирізняється якістю боротьби (внизу та у повітрі), щось забиває на стандартах і доволі органічно виглядає у примітивному футболі Костюка чи Мороза - це одне;
• але це не дає жодних гарантій, що ця якість буде перенесена в УПЛ;
• усе просто: якщо, піднявшись із молодіжки, гравець не може відтворити свої показники і просідає як у боротьбі, так і в дистрибуції (через складніші та довші алгоритми побудови атак), то чому моя точка зору має лишатися незмінною?

Для мене футболісти - це лише рядки та стовпчик в таблиці, якою годую Python. Не більше - не менше. Лише крапки та стовпчики на графіках. Мені нахуй не потрібні від них інсайди, щоб взамін я був змушений їм посміхатися. Мені абсолютно насрати на кому вони одружені, бо вони живуть лише в рядках коду.
Виключень декілька. Тих гравців я перш за все поважаю, як сильних особистостей.

Крістіан ображений, що не пишуть правди. Окей, виклик прийнято. Давайте разом порівняємо, що змінилося в різних ігрових аспектах Крістіана за ці три місяці. З першого дублера з лавки рік тому він фактично став незмінним основним ПЦЗ (через травму Попова), доки не травмувався вже сам. Почнемо із захисту.

Особисто для мене захисник має вигравати боротьбу за перший м’яч і відскок, зупиняти спроби пройти один в один, бути фактором на корнерах у чужому штрафному та знаходити оптимальні пасові рішення, що наближали б команду до голу.

Середній ЦЗ УПЛ зупиняє 82.5% спроб його пройти. Крістіан - 71.4%. Але тут є певний прогрес, бо в чемпіонському сезоні Кріс був «солодкою булочкою» - 62.5%.

Середній ЦЗ УПЛ виграє 63% дуелей у захисті. У Крістіана - менше середнього (58.5%). Ми домовлялися чесно? Тут теж є прогрес у порівнянні з попереднім сезоном, де показник був одним із найгірших у лізі - 48.6%. Так, усе одно менше, ніж у «рандомного тіпа» з УПЛ.

Середній ЦЗ виграє 64.4% дуелей внизу. Крістіан - 55.6%. Рік тому показник був смішним - 46.9%. Додав.

Середній ЦЗ виграє 58.7% повітряних дуелей. Крістіан - 52.9%. І, ви не повірите, тут теж є прогрес (було 48.8%). З позитиву: у власному штрафному Біловар виграє солідні 75%. Проте чи фактор він у чужому штрафному на стандартах? Ні. За 632 хвилини в УПЛ Кріс не виграв жодної повітряної дуелі. А середній захисник виграє 39.8%.

Проміжний підсумок:

• Крістіан трішки додав у боротьбі - щоб це не виглядало настільки ж жалюгідно, як торік. Справедливо навіть називати це прогресом.
• Але цього все одно недостатньо, щоб перевищити медіану.
• У боротьбі (внизу, у повітрі, один в один) Крістіан все ще поступається багатьом.

Тепер - кількісні показники (з поправкою на володіння, щоб зрівняти, наприклад, Верес і Динамо):

• Більше виносів (1.76 проти 1.54/90).
• Частіше перехоплює (1.76 проти 1.14/90).
• Частіше повертає м’яч загалом (2.64 проти 2.57/90), але на чужій половині - менше середнього (0.28 проти 0.43/90).

І тут у мене вже запитання до Олександра «Дайте мені збірну Бразилії» Шовковського: як сталося, що захисник Динамо має більше навантаження, ніж середній ЦЗ УПЛ? Може, треба якось це навантаження зняти? Подумайте, коли буде хвилинка. Поки у вас не вагон вільного часу. Біловар навіть блокує удари вдвічі частіше, ніж середньостатистичний гравець ліги!

Деталі.

Загалом Крістіан без мʼяча менш проактивний за середнього ЦЗ УПЛ. Поступається скрізь - десь більше, десь менше:

• менше пресинг-дiй на чужій половині;
• менше повернень м’яча на чужій половині;
• менше спроб відбору протягом 2 секунд після втрати;
• менше повернень м’яча протягом 5 секунд після втрати.

Так, є приріст - із 0.08 до 0.14/90 у «швидких» поверненнях м’яча. Але не забуваймо про контекст: за 632 хвилини це одна така дія (як і одна дія в минулому сезоні за 1144 хвилини).

Є й цікавинка:

• рік тому Крістіан мав ~4.7 пресинг-дій на власній половині;
• нині - уже ~10;
• тобто частка пресинг-дій на власній половині у загальних 18.1/90 перевищує половину (торік - менше половини).

Біловара виправдовує те, що це командний стиль. В агресії Динамо здало. Поки ще діє магія імені, і суперники просто віддають м’яч - про це я писав вище. Тому, хоч деякі кількісні показники зросли, але ці «повернення» часто безконтактні. Бо у контактній боротьбі в Кріса - проблеми.

І знову запитання до пана Шовковського: навіщо Динамо, маючи Шапаренка, Буяльського та Піхальонка, так багато часу проводить у захисті власної половини поля - причому поки що безуспішно? Може, варто менше допускати відрізків, коли суперник дозволяє собі тривалі розіграші в 5-6 передач? Бо захист не справляється.

Шовковський заперечує, але якщо команда сідає нижче - це означає лише одне: вона не може спровокувати втрату м’яча суперником вище. Тож і фізика, і тактика тут далеко не останній чинник. Крістіан захищається на лінії 29.1 метра, що на 1.7 метра нижче, ніж торік. Середній ЦЗ УПЛ - 29.4 метра. Приїхали. Де агресія першої та другої ланки захисту? А, вибачте, забув - Буяльський «погано захищається». Хоча він - лідер півзахисту за кількістю пресинг-дiй. А пропустив він чимало, щоб порівняти з іншими.

Підбиваємо попередні підсумки.

Чи вмотивовані амбіції Крістіана потрапити до розширеного списку збірної? Збірна - для найкращих. Якщо говоримо про центральних захисників, то пріоритети два:

• або мова про міцних тіпів, які виграють дуелі внизу й у повітрі, в яких гра в пас більш компромісна якість
• або про геніїв пасової гри, як Микола Матвієнко, в яких гра один в один та вміння вести єдиноборства компромісні

За можливостями та потужністю в боротьбі Біловар не може претендувати на місце у збірній. Ніяк. Лукакуподібні нападники не помічатимуть його. Ромбик на грудях не дає жодної переваги над тим самим Сарапієм чи, скажімо, Муравським. Про яке «заслужив працею» йдеться? А про пасову гру - далі. Можливо там є за що вхопитися?