Блогер: "У чому проблема збірної України в Ірландії і взагалі? Проблема в принципах, точніше в їх відсутності"

Блогер Михайло Смоловий у своєму телеграм-каналі поділився цікавими цифрами по матчу Ірландія – Україна (0:1).

- Ірландія 0:1 Україна

xG графік

Усе було настільки очевидно, що жах. Проте знаходяться люди старшого віку, що роблять деякі помилки у висновках. У футбол грають не схеми, а футболісти. І ці футболісти грають за певними принципами, які їм пропонує ГТ у рамках свого концептуального бачення гри, своїх смакових вподобань.

У чому проблема збірної України в Ірландії та загалом?! Проблема саме в принципах, точніше в їх відсутності. Хто мав змогу бачити документальний серіал про Епіцентр на 5 серій, то приблизно зрозумів підхід ГТ до футболу на передматчевих теоріях. Вони засновані на загальних фразах, які продукують для гравців мінімум сенсів. На полі гравці в основному послуговуються та використовують знайомі та засвоєні ігрові принципи клубних тренерів. Бо фраза «Ну, а впєрєді там как-то надо будєт голік, я увєрєн там будєт момєнтік» - це не про принципи, це тост на днюсі вчителя фізкультури. Гравці покладаються на себе...

Перекладаю доступною мовою із ремонтного прикладу: Петраков не є для гравців (робітників-будівельників) модератором принципів (виконробом). Петраков виступає в ролі господаря квартири, який приводить НЕ виконроба, а маляра та починає «тут хочу такі шпалєри, а ось тут таку стелю».

Прорабами виступают дід, Арахамія та Йовічевич з іншими. І утворюється какофонія, бо тренери різні і принципи в них теж різні. Відповідно й у різних схемах різні принципи за різних умов.

Кінцева мета будь-якої гри - забити та не пропустити. Але в Петракова 0:0 серед фаворитів, тож:

- через гол Циганкова з божевільної дистанції маємо її середню аж 23.89 метрів

- але все одно 11 (!) з 14 ударів команда завдала з-за меж штрафного майданчика, бо НЕ отримала від наставника принципів організації ударів з його меж (наприклад, Шапа усю гру шукав Буяльського і очікувано не знайшов)

- і наче ударів багато (14), але заважили вони лиш на 0.80 xG, тому Ірландія підтвердила свій статус команди, яка допускає одні з найменш небезпечних ударів по своїм воротам в Європі

Натяків на наявність якісної теорії небагато. Один из них - це лише 6 поданих навісів (2 точних) при 19 проти валлійців. Хоча наче є Довбик, але де Качараба на фланзі, а де якісний крос (2/0). Тож змагань у повітрі в чужому штрафному майже не було (єдине програв Зубков), а в нашому було гаряче - 8!

Схоже Петраков надихався іграми з Боснією, є дещо схоже.

Маємо лише 2 глибоких навіси та 6 глибоких передач до 20 метрової зони навколо воріт. Пасів багато (467) та вони досить точні (88.01%), але конверсії немає: кількість спроб увійти до штрафного майданчика найменша за часів Петракова (18, якщо Францію не рахувати). Кількість вдалих спроб - лише 7! То про які принципи може йти мова? «Спєрєді поширє, сзаді поуже?»

Ми вчергове втрачаємо контроль над тим, що відбувається після голу наприкінці зустрічі з не найтоповішим суперником:

- ми почали програвати більше боротьби у захисті (50%) в останні 30‘+ хвилин

- Ірландія більше володіла м’ячем (53.79%) та завдала 7 ударів

- ми ж отримали такий бажаний простір, але в єдиній контратаці Піхальонок пробив в центра поля на 0.01 xG (в єдиній за 30‘+ хвилин)

Гра перемістилася на нашу половину, а нам наче так і треба, хоча в Даффі аж 4 дотики до м’яча у штрафному, що дорівнює половині наших у цей час біля воріт Ірландії (8). Даффі, хто забув, автор 2 з 5 їх голів головою у відборі до ЧС...

Оновили рекорд Петракова для 30‘+ хвилин наприкінці зустрічі з виносів (10), до цього було 9 проти Боснії при 2:0. Тому і про контратаки не думали, гасили до біса кудись від воріт.

Лобановський, Царство Небесне, працював над відтворюваністю результатів. Клопп над цим працює та ще багато хто. А я дивлюсь на результати комп’ютерного моделювання усіх ударів у матчі та бачу: пощастило, що збувся наш сценарій, який був можливим у 13% симуляцій.

Це означає: завтра м’яч після удару Циганкова не залетить і ми не зможемо повторити свій успіх! Що ми тоді робитимемо: розводити руками? Бо що робитиме Ірландія я знаю: знищуватиме нас на стандартах (тим паче, якщо з’явиться «солодка булочка» для Даффі - Матвієнко), і наступного разу цього їм може вистачити мінімум для нічиєї (22%). Хоча стоп! Про що це я? Наступного разу можна буде не мордувати хлопців перед грою на теорії тостами з весілля вчителя фізкультури, а вийде основа та гратиме за принципами попередника.