Сборная Украины U-20: фактор времени и маленькие обстоятельства

Українська збірна досягла першого раунду плей-офф. Після, висловлюючись журналістським штампом, бойової нічиєї в матчі зі "старим суперником" - командою Туреччини (2:2), наші футболісти 22 червня, о 17:30, проведуть гру 1/8 фіналу юнацького чемпіонату світу ФІФА 2005 року в Дутінхемі. Суперником, як з’ясувалося 18 червня, стала збірна Нігерії. Сьогодні ще, мабуть, зарано знайомитися з цим колективом, хоча на деяких моментах їхньої гри за підсумками перемоги над Швейцарією (3:0) ми зупинимося. Але трохи пізніше.

Поки ще повернемося до вечора 17 червня. Наша гра з командою Туреччини проходила в Дутінхемі, Нідерланди. Але це лише формальність. Практично весь стадіон зайняли вболівальники команди Туреччини, вихідці з цієї країни, котрі зараз мешкають по всій Європі, в тому числі у Нідерландах та Німеччині, кордон з якою знаходиться приблизно в десяти кілометрах від стадіону місцевого футбольного клубу. Таким чином, наш суперник практично грав на своєму полі, за підтримки своїх глядачів, а тим часом українці грали в гостях „двічі”...

Безумовно, в деякій мірі такий психологічний тиск з боку трибун не міг не позначитися на діях деяких наших гравців. Саме на цей факт можна списати частину їхніх помилок, без яких футбол - не футбол. Але в цілому атмосфера під назвою „Ласкаво просимо до пекла” не позначилася на малюнку гри української команди. Навпаки, футбольний механізм нашої збірної працював справді надійно й ефективно. До прикрої другої жовтої картки Сергія Силюка, яка автоматично перетворилася на червону, ситуацію на футбольному полі, незважаючи на фактор двічі „чужого” поля та теоретичну можливість для нашої команди завершити цей матч „підписанням” мирної угоди, слід було характеризувати на користь збірної команди України. Але через нове правило, яке забороняє футболістові торкатися м’яча після сигнала арбітра (а саме такого порушення припустився Сергій), зменшилася чисельність нашої команди. Майже 52 хвилини гри Україна змушена була будувати свої дії зовсім інакше, не так, як планувалося.

Тим часом до 38-ї хвилини матчу двічі спрацювали стандарти у виконанні Олександра Алієва. На такому рівні, особливо коли грають приблизно однакові за своїм потенціалом команди, виконання та реалізація стандартних положень стають справжньою зброєю переможців. Великою мірою два м’ячі, які провів вітчизняний півзахисник, слід віднести на рахунок індивідуальної майстерності футболіста. Цього не заперечиш. Але разом з цим командна гра, командна швидкість та злагодженість в діях гравців, їхнє вміння реалізовувати тренерську установку на матч призвели до помилок в діях суперників та призначення арбітром відповідних штрафних ударів. Якщо в двох перших матчах наша команда в цьому компоненті гри не демонструвала довершеної, перш за все, виконавчої майстерності, то в третьому матчі ця зброя запрацювала.

На жаль, помилка нашого півзахисника призвела до того, що тренерський штаб команди змінив у форс-мажорному порядку плани на другий тайм. Звісно,глядач не побачив в дії повнокровний футбольний механізм української збірної. Тієї гри, яку б українці демонстрували і далі, не маючи в своєму складі двох гравців групи атаки - Олександра Ситника та Дмитра Воробея, яких тренерський штаб вирішив залишити в резерві. Але Дмитро з’явився на полі відразу по перерві...

Разом з цим наша команда вже на початку другого тайму могла відправити Туреччину додому. Дмитро Воробей мав чудовий шанс змінити рахунок на 3:1 після відмінного пасу Артема Мілевського, який за спинами турецьких захисників знайшов вільний оперативний простір для швидкого нападника української збірної. Воротар суперників в цьому випадку зіграв пречудово, ліквідувавши вихід сам на сам. Потім українці втратили ще два моменти, один - на рахунку все того ж Воробея, другий мав Алієв. Знову підвела нашу команду майстерність в заключній фазі атак.

Таким чином, наша збірна, перебуваючи в меншості, створила більше моментів для взяття воріт суперника, ніж у першому тайму, в якому майже 39 хвилин Україна грала в повному складі. З одного боку, це свідчить про те, що ми знову продемонстрували вміння переходити від глибокого захисту, в якому змушені були грати, до атаки за рахунок швидкості виконавців, швидкості групи атаки та тактичного вишколу разом з вмінням читати гру та користуватися оперативним простором. З іншого боку, українська збірна знову стикнулася з проблемою ефективного завершення атакуючих дій.

Останнє може бути пов’язано деякою мірою з психологічним тиском, високою відповідальністю за результат, а також з втомою футболістів. Турнір вже триває 9 днів. Для усіх учасників він починався двотижневими навчально-тренувальними зборами. Таким чином, вже майже місяць футболісти перебувають під впливом чи під фактором чемпіонату світу. На цьому припущенні деякою мірою можна сформулювати одну з головних умов для досягнення успіху на такому довгому та важкому в усіх аспектах турнірі: ВМІННЯ ЗБЕРЕГТИ ТА РОЗПОДІЛИТИ СИЛИ, ОСОБЛИВО ПСИХОЛОГІЧНІ, ПРОТЯГОМ ВСІХ МАТЧІВ ТА ПЕРІОДУ ПІДГОТОВКУ ДО НИХ.

Повертаючись до дій нашої команди в матчі з Туреччиною, слід відзначити, на мій погляд, одну важливу закономірність. Україна в усіх матчах групового турніру продемонструвала, в принципі, доволі широкий тактичний набір – вміння грати так званим „першим номером”, „другим номером”, використовувати час від часу командний/колективний пресинг в зоні суперника, в центральній зоні тощо. Але найбільш вдало з точки зору досягнення результату українці поки що діють „другим номером”. Наше вміння швидко переходити від оборони до атаки та вміння окремих гравців читати гру суперника і, таким чином, використовувати оперативний простір, слід оцінювати доволі високо.

Чи достатньо цього для виходу до чвертьфіналу, покаже час. Майстерність тренера полягає й у тому, щоб зробити вірний вибір тактики на той чи інший матч. Якщо дипломатія - це мистецтво можливого, то футбол - це мистецтво будувати гру команди на принципах можливого.

При цьому українцям слід вирішувати й таке важливе завдання, як підвищення надійності гри в захисті. На жаль, наш захист припускався помилок при виконанні суперником стандартних положень, при атаках з флангів... Окрім того в двох поспіль матчах в наші ворота призначають пенальті. Певно, слід бути більш сконцентрованими та уважними у своєму карному майданчику.

На тлі гри Нігерії в матчі з командою Швейцарії слід повернутися до нашого матчу з Китаєм, й ось чому. Нігерія переграла свого суперника за рахунок переваги в командній та індивідуальній швидкості, перш за все футболістів лінії атаки. Завдяки вмінню чудово використовувати швидкі та мобільні фланги. Про роботу з м’ячем годі й казати. В матчі з командою Китаю українці майже безпомилково діяли на флангах зі швидкими футболістами із Піднебесної. Гадаю, цей досвід повинен допомогти нашій збірній. Все інше - покаже час та здатність тренерського штабу ефективно будувати процес відновлення футболістів після важких групових матчів, вірно обирати тактику, а також здатність самих футболістів втілити все в забиті м’ячі.

Наостанок слід додати, що Україна має для підготовки до гри один зайвий день та перевагу в аспекті базування – ми залишилися в тому же готелі в передмісті Дутінхему, а Нігерія за планом змагання змінила штаб-квартиру. Сподіватимемося, що ці маленькі обставини доможуть нашій команді.