Знаю, що ні. Якби в любого чеха на любому виробництві стався нещасний випадок з працівником любої національності йому довго і якісно мили кістки різні державні установи. І представнику держустанови там 100 грінів в кишеню не засунеш. Живуть і харчуються там наші по-скромному, але що стосується роботи по мінному полю тебе ніхто гуляти не випустить.

Переконаний, що Ринат це лише похідне. Не Рінат так Джамшут. Не Джамшут так Василь. Але коли в одному місці збирається така велика кількість рабів, наглядач і владика для них найдуться. Нафіга в ту шахту лізти, якщо в Чехії на будові візьмеш ті самі гроші. Просто там доведеться самому за себе відповідати і самому приймати рішення, там не доброго царя, там доведеться говорити на відмінній від "общєпанятной" мові. Для раба це за складно.

"Крик имел место быть: "Сиди и молчи!" (а не то что там понаписали по этому поводу). По моей информации, они в четверг переговорили и порешали вопросы." А. Франков, людина, що була на стадіоні.

І як це називається?

Та Кучер не спайдермен щоб за мікродолі секунди від першого контакту м'яча з лівою рукою оцінити загрозу відскоку м'яча в напрямку суперника і зробити результативний рух рукою. Цього жоден воротар не зробить, не те що Кучер. Можу Вам порадити чим Ви можете підкріпити власну позицію. Знайдіть в неті одне, а ще краще два-три, аналогічні випадки, які сталися в нормальних європейських чемпіонатах за не дуже давній час. І коли в них було призначено 11-метрові штрафні удари.

Взагалі-то я розумів, що мовою аргументів з Вами не поспілкуєшся, але в глибині душі сподівався...

1. З правою рукою насправді все набагато простіше. Кучер падав лице вниз. Цілком природно, що люди в такому положенні намагається компенсувати власне падіння за допомогою рук. Простіше кажучи береже голову чи лице, це вже що кому дорожче. Але так роблять усі. Відстань між двома руками метр/півтора. Відповідно на відскок м'яча, що набрав високу швидкість в даній ситуації зреагувати не можливо. 2. По епізоду з Дентіньо: такі пенальті не ставляться. М'яч виходив за межі поля навіть в тому випадку коли б не було контакту. P.S. Ну а тепер можете розказувати, що в мене вуха холодні.

Відповім усім трьом нараз. Тимощук в моєму розумінні "найкращий футболіст національної збірної". Це зовсім не те саме, що й найкращий "український футболіст". Хто бачив Шеву в Мілані до такого не додумається. Але в збірній Толік завжди викладався на 700%, не кидався футболками і самовільно з поля не пішов би навіть якби йому поламали руки-ноги (тьху-тьху-тьху). І 100 ігор за збірну він набрав за набагато менший період часу ніж Шева. Бо ніколи не крути носом ні від Казахстану, ні від Албанії. Це людина як грі за збірну віддавала всього себе завжди. А не тільки коли мав на те підходящий настрій. Помилки Тимощука ніколи не були настільки трагічними, як в СаШо. Вони не могли такими бути по замовчуванню, але другий від Словенців в плей-офф чи перший від італійців на ЧС-06 СаШо пропускав від розслабухи, якої Толік собі ніколи не допускав. Ребров дуже багато забив вирішальних голів. Але це стосувалося лише 1-2 цикли. І я наприклад не забув його фиркання після того як Буряк його в Ірландії на лаві залишив. Так що єдиною людиною, що віддавалася грі за збірну повністю і завжди є Тимощук.

Видатна людина. Найкращий гравець нашої національної збірної за всю її історію.

Цікаво, де це Ви побачили у моєму пості щонайменший сумнів у легітимності обіймання Ахмєтовим якоїсь посади? За якість кадрового наповнення юридичної служби СКМ я тим більше не переймався. Чи може це труднощі перекладу так спотворили суть написаного мною?