Пилип БУДКIВСЬКИЙ: "Була мрія грати за "Динамо". Але виявилося, що в мене інший шлях"

– Тоді ще була ДЮФЛ. Я грав за «Відрадний», ми поїхали на фінальну частину ДЮФЛ, там було і «Динамо». Ми посіли перше місце, «Динамо» – пʼяте чи шосте. Лисенко тоді мав набирати якраз наш вік. І він при двох командах сказав, що з «Відрадного» нікого не бере.

Повернулися ми з того турніру, був банкет для батьків. Тренер підійшов і каже: «Підходили скаути «Шахтаря», цікавилися, тож якщо є бажання – можу дати номер». Дав номер, я поїхав у «Шахтар», зіграв там дві гри. Помічником директора академії тоді якраз був Патрік ван Леувен. І так сталося, що мене залишили. Залишився – і вже з кінцями.

– Так, була мрія потрапити в «Динамо» і грати за «Динамо». Але виявилося, що в мене інший шлях.

– Спочатку їхав, як у пригоду. Але коли батьки поїхали і залишився сам, усе по-новому… Тут дім, батьки, друзі, школа, а там – гуртожиток. Жили блоками, наш вік був в одному блоці. Чесно кажучи, перші тижні два я, бувало, ховався у туалеті – морально було дуже важко. Але потім адаптувався, здружився з хлопцями, і якось пішло-поїхало, стало легше.

– Батьки з дитинства їздили на кожну мою гру, підтримували, навіть на виїзні ігри ДЮФЛ. Але тут ішлося про карʼєрний розвиток. Вони поїхали зі мною, подивилися, як там усе влаштовано, і вирішили: якщо команда цікава – то чому б і ні. Кожен мріє потрапити в якусь футбольну академію, а мій шлях випав на «Шахтар». Тож нічого поганого вони в цьому не бачили.

Звісно, сумували. Я приїжджав десь раз на півроку, потім усі адаптувалися. Як склалося – постійно в дорозі, в переїздах – так і жили, – сказав Будківський.

34-річний гравець належав донецькому клубу до 2019 року, однак за основну команду не зіграв жодного поєдинку. За цей час він грав у орендах в «Маріуполі», «Севастополі», «Зорі», «Анжі», «Кортрейком» та «Сошо».