Воротар "Динамо" Чернiк: "Найбільш приємні відчуття від тренування поруч із Ярмоленком та Нещеретом. Русланові окремо вдячний за подаровані ним рукавиці"

15-річний Андрій Чернік уже встиг пройти кілька футбольних академій, а нині розвивається у структурі Динамо та отримує досвід виступів на рівні U19. Молодий воротар в ексклюзивному інтерв’ю для видання Конкурент.Футбол розповів про перші кроки у футболі, переїзд від родини, адаптацію до гри зі старшими та серйозну конкуренцію на своїй позиції.

В ексклюзивному коментарі для видання Конкурент.Футбол Чернік також пригадав свій дебютний досвід тренувань із першою командою Динамо та зізнався, що найбільше вражень отримав від роботи поруч з Андрієм Ярмоленком. Воротар розповів, що відчуває велику відповідальність, але вже ставить перед собою амбітні цілі.

– Андрію, ви пройшли через кілька академій, зокрема Кривбасу та Олександрії, перш ніж опинилися в Динамо. Що кожна з них дала вам саме як воротарю?

– Після Верхньодніпровської ДЮСШ моєю першою футбольною академією була ДАФ Дніпро. Це був, мабуть, найтяжчий період, тому що я туди пішов у 11 років, і там розпочалися справжні професійні тренування. До того ж я покинув рідних, близьких, друзів, однокласників. Тоді було найтяжче, бо розпочалося нове спортивне життя.

У подальшому, перейшовши до футбольних академій Олександрії та Кривбасу, я намагався розвиватися як воротар, отримував новий ігровий досвід і досвід перебування в таких футбольних структурах.

Але окремо хочу подякувати Олександру Миколайовичу Шелаєву, який дав мені футбольну дорогу в ДАФ Дніпро.

– Ви перейшли до Динамо взимку 2025 року, а вже із сезону-2026/27 опинилися у заявці U19. Наскільки великим для вас був цей стрибок за такий короткий час? Чи відчуваєте, що рівень вимог у Києві суттєво відрізняється?

– Так, для мене опинитися у 15 років у заявці Динамо U19 – це великий стрибок у моєму футбольному житті. Я відчуваю відповідальність та горджуся тим, тому що Динамо – це бренд українського футболу.

Тому і рівень вимог у тренувальному процесі вищий. Потрібно наполегливо тренуватися, щоб відповідати рівню і вимогам клубу.

– Ви маєте дуже солідні для свого віку дані – 196 сантиметрів зросту. Воротарям із таким зростом часто потрібно окремо працювати над грою ногами, швидкістю та координацією. Які сильні сторони свого стилю ви вважаєте головними, а що зараз намагаєтеся покращити?

– Своєю сильною стороною вважаю гру на лінії воріт. Сучасний футбол вимагає від воротарів досконалої гри ногами, як у польових гравців.

Тому намагаюся на тренуваннях постійно вдосконалювати ці навички.

– У минулому сезоні був матч Динамо U17 проти ЛНЗ, у якому ви вийшли вже на третій хвилині замість Дмитра Пожара. Як психологічно готується воротар до ситуації, коли потрібно практично без підготовки одразу входити в гру? Чи встиг тренер воротарів щось вам сказати перед виходом?

– Такі випадки, як тоді з травмою Дмитра Пожара, у футболі можуть трапитися в будь-який момент. Тому гравець повинен бути постійно готовий до виходу на поле, навіть якщо не сподівався.

Особливої психологічної підготовки до таких моментів немає. Потрібно виходити на поле і намагатися показати свою найкращу гру.

– Зараз ви вже тренуєтеся та виступаєте на рівні U19, хоча вам 15 років. Чи відчувається різниця у швидкості та силі ударів, боротьбі на стандартах, роботі з нападниками старшого віку? Що в цьому плані є найскладніше?

– Так, спочатку різниця відчувалася у всьому. Це і різниця у швидкості, і різниця в силі ударів, боротьба на стандартах, робота з нападниками. У процесі тренувань поступово до цього всього звикаєш.

Хочеться ще додати, що тренувальний процес зі старшими хлопцями – це новий досвід. Я вважаю, що це покращує мій рівень. Тренуваннями зі старшими за віком я повністю задоволений і постійно відчуваю їхню підтримку.

– Ви виступаєте серед воротарів Динамо U19, де досить серйозна конкуренція. Чи мотивує вона вас ставати ще кращим? Чи черпаєте щось для себе від одноклубників за позицією?

– Так, конкуренція серйозна. У кожного воротаря можна перейняти якісь сильні сторони гри. Є чому повчитися, бо я наймолодший і відчуваю постійну підтримку старших.

– У 15 років ви вже опинилися у структурі одного з найвідоміших клубів України. Яку найближчу футбольну ціль ви поставите перед собою? Потрапити до основної команди Динамо, дебютувати у професійному футболі, виклик до юнацької збірної – чи поки що намагаєтеся не загадувати так далеко?

– Всі цілі, які ви перерахували, – це мрія кожного футболіста. Буду наполегливо тренуватися, щоб досягти кожної мети. Зараз головна мета – закріпитися у структурі ФК Динамо.

– Ви вже отримуєте можливість іноді тренуватися з першою командою Динамо. Що для вас найбільше відрізняється на цих заняттях порівняно з U19? Чи є хтось із досвідчених гравців або воротарів, від кого особливо багато переймаєте під час таких тренувань?

– Перше тренування з гравцями основного складу – це були емоції, які важко передати словами. Бути поруч із гравцями основного складу, багато з яких є футболістами збірної України, – це гордість і велика відповідальність.

Хвилювань особливо не відчував, хіба що трохи :) Намагався швидко адаптуватися до тренувань із гравцями основного складу.

– Чи пам’ятаєте свої емоції, коли вперше опинилися на тренуванні поруч із гравцями основного складу? Чи було хвилювання і наскільки швидко вдалося адаптуватися до такого рівня?

– Найбільш приємні відчуття – від тренування поруч із легендою Динамо та всього українського футболу Андрієм Миколайовичем Ярмоленком, а також голкіпером Русланом Нещеретом. На тренуваннях я відчував їхню підтримку. А Русланові окремо вдячний за подаровані ним рукавиці.

І взагалі, відчувається підтримка всіх гравців.

Фото: ФК "Динамо"