Перехід Караваєва до "Шахтаря" - зрада чи ні?

Негативна реакція фанатів "Динамо" щодо цієї події зрозуміла та виправдана. Але чи варто сипати прокльонами у бік 34-річного ветерана за його рішення обміняти "синьо-білі" кольори в "помаранчево-чорні"?

Спробуємо розібратися. Караваєв сім років вірою та правдою відіграв за "Динамо". Претензій як мінімум щодо самовіддачі до нього не може бути жодних. Плюс киянам періодично дуже допомагала здатність Олександра грати не лише на позиції правого захисника, а й у разі потреби латати дірки на обох флангах як оборони, так і півзахисту.

У своїх інтерв'ю Караваєв справляв враження максимально неконфліктної людини, яка усвідомлює свою роль у "Динамо", незважаючи на кількість ігрового часу, якою його, будемо відвертими, іноді обділяли. Але, будучи професіоналом, він робив те, що від нього вимагалося. І робив із старанням.

Безумовно, мали місце помилки та невдалі матчі, але хто не без гріха? Тим більше, що позитив від гри Караваєва суттєво переважував ситуативний негатив. Загалом період Караваєва в "Динамо" однозначно можна вважати корисним як для команди, так і для нього самого.

Усієї правди щодо рішення Олександра перейти в стан заклятого ворога "Динамо" ми досі не знали, але прокласти основну канву та додати логіку, ґрунтуючись на інформації ЗМІ, було можна. "Шахтар" запропонував контракт на два роки, а кияни – на один. Власне, це вже підтвердив сам Караваєв.

Він уже у тому футбольному віці, коли грати на високому рівні залишається зовсім недовго. Десь рік чи два. Плюс має значення фінансова складова. Тому, напевно, гравець має право самостійно вирішувати, де провести залишок кар'єри, якщо при цьому варіантів зовсім небагато.

Можливо, кияни й могли б запропонувати Олександру такий же дворічний контракт, що й "Шахтар" зі схожими фінансовими умовами, але робити це тільки для того, аби не відпускати вікового гравця ротації в стан принципового суперника, щоб уникнути репутаційної шкоди як мінімум безглуздо. Особливо коли керівництво "Динамо" чітко позначило вектор розвитку команди зі ставкою на молодь.

Ідемо далі. Караваєв зізнався, що був незадоволений тією кількістю ігрової практики, яка була у нього в другій частині минулого сезону, тим самим натякнувши, що у "Шахтарі" розраховує на більше. І взагалі – для нього важливо грати. Хоча загалом за минулий сезон в УПЛ він провів на полі 1527 хвилин. Більше тільки у Нещерета, Михавка, Вівчаренка, Пiхальонка та Волошина. Далеко не факт, що у донецькому клубі Караваєв наблизиться до цих цифр.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що в ситуації, що склалася, звинувачувати Караваєва в якійсь зраді все ж таки, напевно, буде неправильно. Звичайно, емоційний стан вболівальників і особливо ультрас "Динамо" абсолютно зрозумілий. Але суто з людської точки зору гравця можна зрозуміти.

У київському клубі Караваєв не мав статусу Ярмоленка чи Буяльського і банально вибрав більш вигідний варіант продовження кар'єри. Зі свого погляду, звичайно. Був вiн правильною чи ні, ми побачимо вже зовсім скоро. Одне можна сказати точно - особливого жалю у зв'язку з відходом Караваєва відчувати не варто.