Буковина, бухгалтерия считает все под одну гребенку. В итоге получается "гарний хлопець" (Сидорчук). Но если посмотреть через призму качества действий и эффективности, то "гарними хлопцями" становятся Карлос и Жерсон, а Сидор со своим тыр-пыр-нашатыр поперек-назад, причем на 1-й скорости гусеничного трактора - в конце списка.
Кадири в Украине мало кто разглядел. Причина - предвзятое отношение вот таких экспердов и непонимание его игры (патамушта это немного другой уровень, чуть повыше серости смоловых, сидорчуков, кенжор и им подобных).
А талантище у чела - огромный! Я только из-за него начал смотреть Арсенал Тула.
Кстать, оказалось, что в Арсенале есть еще два интересных игрока - братья Кангва. Старший - очень интересный опорник, а младший - просто реактивный нап!
Олег Анатолиевич, так не все від Лучексу залежить. Хоча він і казав, що в цьому питанні має толерантний підхід і відпускає легко, але ж у кротів не завжди так було. Є ще президент. Згадайте Ярмолу, той явно пересидів у нас, і не відпускав його Суркіс
Барвiнок, - По формі, можливо, але не по-суті (про «зеленське»)
- Напевне, ми різне розуміємо під «стилем». Ми ж не говоримо за поточний стан справ? Зараз Луческу будує гру виходячи з наявних реалій, і це далеке від того, що він демонстрував з іншими командами. Якщо зараз ми віддаємо ініціативу і граємо другим номером, то це тільки тому, що інший стиль не принесе нічого, крім поразок. Не зважаючи на те, хто б тренував, хоча Клопп, хоч Гвардіола, хоч Моуріньо, чи навіть сам Метр. Принцип гри Луческу (важко уникати слова «філософія» ) включає в себе ставку на швидкісні атаки у виконанні технічних футболістів. І в цьому плані мені неважливо, які схеми тренер вибирає 4-4-2 чи які інші. Що мене справді непокоїть, це питання вибору гравців, бо мені б хотілось бачити команді не бразильців, а українців. Моє бажання продиктоване інтересами збірної.
- Щодо етичного аспекту розумію Вас. Думаю, ви маєте відчувати те саме, що відчував би я, якщо б ГТ призначили Леоненка. Не буду розвивати тему порівнянь, просто кажу, що розумію Вас і поважаю ваші почуття. Проте якщо абстрагуватись і відійти від особистостей, то загалом питання моральності в даному випадку не таке вже й однозначне. Мені важко прийняти цей аргумент або причину відрази до Луческу від тих людей, які в інших випадках плювали на цю саму мораль (зараз я точно не про вас особисто). Наприклад, акція з совами. Питання не в тому, що юридично довести не могли, а в тому, що реально людину принижують за її колір шкіри. Це далеко від моральності, якою вона повинна бути (принаймні, як я це бачу). Чи, наприклад, симуляції. Коли уявний Срна це робить – ганьба йому, а подібні трюки зі сторони уявного Мілевський викликають в нас щонайбільше поблажливу посмішку, але частіше засмучення («ех, не пройшло»). Чи не подвійні стандарти? Я не пам’ятаю хто, але десь роки зо два тому хтось з наших молодих казав про те, що заради результату він не буде гребувати жодними засобами, мова йшла як раз про симуляції. І я не чув жодної критики на таку позицію.
Дякую, що стільки часу витратили на спілкування, для мене воно приємне і продуктивне.
В чомусь Вас розумію, але деякі оцінки у нас різні. І це нормально. Наприклад, роботу Михайличенка оцінювати позитивно в цілому не можу, не зважаючи на його щире намагання та небайдужість. Ті локальні покращення, які були в часи його ГТ оманливі, вони такими здаються на фоні занепаду роботи Хацкевича. Михайличенко видався безпорадним не тільки візуально, але і в своїх рішеннях. Це був глухий кут.
Та навіть постулат про "наш стиль" теж дискусійний. Я не бачу проблеми в тому, щоб змінювати, як Ви кажете, принципи гри. Футбол, як і все інше, з часом змінюється, і ці зміни торкаються багатьох аспектів. Якщо борець, використовував для своїх перемог два-три коронних прийоми, а потім почав застосовувати інші, які теж приводять до перемоги, то я не бачу проблеми. Це як Кличків критикували, що вони занадто прагматичні в ринзі. Я пам"ятаю, як Моурыньо пресували за Інтер, коли він ставив автобус, а всі очікували "шаблі наголо". А я його розумію, в ситуації, коли іншої тактики для реального досягнення результату немає, то чому ні? Мені "не свербить" завдяки яким ігровим принципам ми будемо вигравати у Баварії та Барселони з Реалом :)
Буковина, розумію і шаную Вашу позицію. Вона по-своєму логічна. Але, погодьтеся, трохи нагадує сакраментальне зеленське "яка різниця"? :) Тут кілька аспектів. Перший. Я переконаний, що вигравати у "Баварії" і "Барселони" НАМ можна тільки динамівським стилем, що вже траплялося. Новий стиль може підійти для внутрішнього вжитку (не здивуюся навіть, якщо Динамо виграє у ТАКОГО Шахтаря в чемпіонаті) і для протистояння середнякам. Але не грандам. З грандами буде може не таке катастрофічне, як у матчі нашої збірної з іспанцями, але щось дуже подібне. Я порівнював стиль Луческу зі стилем Бєскова. Той "Спартак" зазвичай з великим рахунком перемагав слабаків і середняків і дув просто хорошим європейським командам, не кажучи про грандів. Це нас і чекає.
Я вже не кажу про моральний аспект запрошення Луческу, геть проігнорований його фанами. А футбол це така гра, яка без чесності перед собою і моральних засад приречена.
Стиль, безумовно, може і має змінюватися. Принципи (і ігрові, і моральні) мають лишатися.
Ех, редакція, ну що ви вторите?! Треба цитати подавати повністю. Уткін сказав:
"Ведь в личной встрече «Краснодар» бы прошел киевское «Динамо» семь раз из восьмисот".
))))))
Барвiнок, був би вдячний, якщо поділитесь вашою думкою стосовно результатів, скоріше навіть не думкою, а почуттями. Адже якось важко ув"язати ненависть до ГТ з радістю за хороші результати (особливо на фоні відповідних заяв по цьому питанню). То ж що має відчувати звичайний фанат, коли не може змиритись з ГТ, але команда досягає результатів?
Буковина, є і думки, і почуття.
Спочатку про почуття. Я писав про смерть "Динамо" як клубу. І сам вагався, чи дивитися його матчі, чи забути про "Динамоманію", якщо "Динамо" немає? Але надто багато в моєму житті значить "Динамо". Як бачите, я все-таки читаю сайт, інколи навіть пишу, і матчі теж дивлюся. А от почуття: дивлюся як на чужу команду. Як на якийсь "Шеффілд" чи "Мальме". Не бажаю їй пропускати голи, але й не радію забитим. Принаймні поки так.
Щодо думок. Поки все складається приблизно , як я і передбачав, коли Луческу тільки призначили тренером. Я писав, що не піддаю сумніву його професіоналізм і припускаю стабілізацію гри команди. Так воно і відбувається. Але йде робота стратегічно в хибному напрямку. І те, що цю роботу веде фахівець, можливо, навіть ще більш небезпечно, бо більше доведеться ламати.
Щодо результатів. Пишуть, що Луческу вивів команду в груповий етап. Фактично це невірно. Якою б не була зневага нинішніх фанів Луческу до Михайличенка, але в кваліфікацію команду вивів він, а наступник підхопив уже зроблене. Тобто це обопільний результат. :)
Щодо гри я не буду окремо аналізувати: вона вписується в те, що я писав до приходу Луческу. Окремо хочу сказати про Шапаренка, який стає лідером команди, почав бити штрафні. З'являється перспективний гравець для збірної, що не може не тішити. І контраст: останній матч Михайличенка, коли Микола заробляє тупий пенальті і тим більша підозра - чи плавить тренера?
І взагалі важко щось писати про результати Луческу, якому Суркіс, на відміну від Михайличенка, не поставив жодного завдання. Я писав, що Михайличенку один рік треба дати карт-бланш, а щось вимагати тільки після другого. Тепер уже ситуація невизначеності і подвійних стандартів, тому й говорити про результати некоректно.
Кадири в Украине мало кто разглядел. Причина - предвзятое отношение вот таких экспердов и непонимание его игры (патамушта это немного другой уровень, чуть повыше серости смоловых, сидорчуков, кенжор и им подобных).
А талантище у чела - огромный! Я только из-за него начал смотреть Арсенал Тула.
Кстать, оказалось, что в Арсенале есть еще два интересных игрока - братья Кангва. Старший - очень интересный опорник, а младший - просто реактивный нап!
- Напевне, ми різне розуміємо під «стилем». Ми ж не говоримо за поточний стан справ? Зараз Луческу будує гру виходячи з наявних реалій, і це далеке від того, що він демонстрував з іншими командами. Якщо зараз ми віддаємо ініціативу і граємо другим номером, то це тільки тому, що інший стиль не принесе нічого, крім поразок. Не зважаючи на те, хто б тренував, хоча Клопп, хоч Гвардіола, хоч Моуріньо, чи навіть сам Метр. Принцип гри Луческу (важко уникати слова «філософія» ) включає в себе ставку на швидкісні атаки у виконанні технічних футболістів. І в цьому плані мені неважливо, які схеми тренер вибирає 4-4-2 чи які інші. Що мене справді непокоїть, це питання вибору гравців, бо мені б хотілось бачити команді не бразильців, а українців. Моє бажання продиктоване інтересами збірної.
- Щодо етичного аспекту розумію Вас. Думаю, ви маєте відчувати те саме, що відчував би я, якщо б ГТ призначили Леоненка. Не буду розвивати тему порівнянь, просто кажу, що розумію Вас і поважаю ваші почуття. Проте якщо абстрагуватись і відійти від особистостей, то загалом питання моральності в даному випадку не таке вже й однозначне. Мені важко прийняти цей аргумент або причину відрази до Луческу від тих людей, які в інших випадках плювали на цю саму мораль (зараз я точно не про вас особисто). Наприклад, акція з совами. Питання не в тому, що юридично довести не могли, а в тому, що реально людину принижують за її колір шкіри. Це далеко від моральності, якою вона повинна бути (принаймні, як я це бачу). Чи, наприклад, симуляції. Коли уявний Срна це робить – ганьба йому, а подібні трюки зі сторони уявного Мілевський викликають в нас щонайбільше поблажливу посмішку, але частіше засмучення («ех, не пройшло»). Чи не подвійні стандарти? Я не пам’ятаю хто, але десь роки зо два тому хтось з наших молодих казав про те, що заради результату він не буде гребувати жодними засобами, мова йшла як раз про симуляції. І я не чув жодної критики на таку позицію.
Дякую, що стільки часу витратили на спілкування, для мене воно приємне і продуктивне.
Та навіть постулат про "наш стиль" теж дискусійний. Я не бачу проблеми в тому, щоб змінювати, як Ви кажете, принципи гри. Футбол, як і все інше, з часом змінюється, і ці зміни торкаються багатьох аспектів. Якщо борець, використовував для своїх перемог два-три коронних прийоми, а потім почав застосовувати інші, які теж приводять до перемоги, то я не бачу проблеми. Це як Кличків критикували, що вони занадто прагматичні в ринзі. Я пам"ятаю, як Моурыньо пресували за Інтер, коли він ставив автобус, а всі очікували "шаблі наголо". А я його розумію, в ситуації, коли іншої тактики для реального досягнення результату немає, то чому ні? Мені "не свербить" завдяки яким ігровим принципам ми будемо вигравати у Баварії та Барселони з Реалом :)
Я вже не кажу про моральний аспект запрошення Луческу, геть проігнорований його фанами. А футбол це така гра, яка без чесності перед собою і моральних засад приречена.
Стиль, безумовно, може і має змінюватися. Принципи (і ігрові, і моральні) мають лишатися.
"Ведь в личной встрече «Краснодар» бы прошел киевское «Динамо» семь раз из восьмисот".
))))))
Спочатку про почуття. Я писав про смерть "Динамо" як клубу. І сам вагався, чи дивитися його матчі, чи забути про "Динамоманію", якщо "Динамо" немає? Але надто багато в моєму житті значить "Динамо". Як бачите, я все-таки читаю сайт, інколи навіть пишу, і матчі теж дивлюся. А от почуття: дивлюся як на чужу команду. Як на якийсь "Шеффілд" чи "Мальме". Не бажаю їй пропускати голи, але й не радію забитим. Принаймні поки так.
Щодо думок. Поки все складається приблизно , як я і передбачав, коли Луческу тільки призначили тренером. Я писав, що не піддаю сумніву його професіоналізм і припускаю стабілізацію гри команди. Так воно і відбувається. Але йде робота стратегічно в хибному напрямку. І те, що цю роботу веде фахівець, можливо, навіть ще більш небезпечно, бо більше доведеться ламати.
Щодо результатів. Пишуть, що Луческу вивів команду в груповий етап. Фактично це невірно. Якою б не була зневага нинішніх фанів Луческу до Михайличенка, але в кваліфікацію команду вивів він, а наступник підхопив уже зроблене. Тобто це обопільний результат. :)
Щодо гри я не буду окремо аналізувати: вона вписується в те, що я писав до приходу Луческу. Окремо хочу сказати про Шапаренка, який стає лідером команди, почав бити штрафні. З'являється перспективний гравець для збірної, що не може не тішити. І контраст: останній матч Михайличенка, коли Микола заробляє тупий пенальті і тим більша підозра - чи плавить тренера?
І взагалі важко щось писати про результати Луческу, якому Суркіс, на відміну від Михайличенка, не поставив жодного завдання. Я писав, що Михайличенку один рік треба дати карт-бланш, а щось вимагати тільки після другого. Тепер уже ситуація невизначеності і подвійних стандартів, тому й говорити про результати некоректно.