Вiктор ЛЕОНЕНКО: "Може, "Динамо" ще в другу польську лігу зазирнути – раптом там є хороші фахівці"

Однак розпочати розмову Леоненко попросив із привітання свого друга Олега Блохіна, який 5 листопада відзначає 74-річчя.

«Думаю, рекорд Блохіна ніхто не поб’є, навіть якщо почнуть зараховувати голи на тренуваннях»

– Насамперед хочу привітати мого друга Олега Володимировича Блохіна з днем народження! Йому сьогодні всього лише 74 роки, як я кажу. Олегу Володимировичу, бажаю міцного здоров’я, сил, гарного настрою та успіхів у всіх справах.

Для мене найкращий бомбардир давно зрозумілий. Думаю, його рекорд ніхто не поб’є, навіть якщо почнуть зараховувати голи на тренуваннях. Тож здоров’я тобі, Олегу Володимировичу, і ще багато років у футболі!

«До помилок Бондаря та Матвієнка вже починаєш звикати»

– Вікторе Євгеновичу, Шахтар після поразки від Інтера знову поступився з рахунком 0:1 – цього разу Спортінгу. Чому команда не може взяти очки в таких матчах?

– Ці прикрі поразки вже, мабуть, можна називати закономірними. Що з Інтером, що зі Спортінгом – схожі історії. І знову ті самі помилки тих самих двох хлопців у центрі захисту – Бондаря та Матвієнка. Уже починаєш звикати, що вони обов’язково щось привезуть.

Найнеприємніше, що очки можна було брати. Коли програєш ось так, прикро вдвічі більше. Тим паче в Лізі чемпіонів. У нас же тільки Шахтар здобуває очки для клубів і країни. Причому не зараз, а вже давно.

Я всім кажу: коли українська команда грає в єврокубках, за неї треба вболівати. Щоправда, саме по собі це не допоможе, коли такі поразки стають звичними.

– Що тепер потрібно Шахтарю, щоб продовжити боротьбу в Лізі чемпіонів?

– Із чотирьох матчів, що залишилися, хоча б два треба виграти. Не знаю, скільки саме очок буде достатньо для виходу далі. Але мінімум дві перемоги точно потрібні. Тільки з ким їх здобувати – я, чесно кажучи, навіть не уявляю.

– Попереду Фенербахче, Слован, Лейпциг і Реал.

– Ну, давай припустимо, що зі Слованом буде три очки. Ось уже й займаємося тим, чого я ненавиджу: забігаємо наперед. Далі, може, дві нічиї, а десь вдасться й виграти. Поки залишається сподіватися та бажати Шахтарю успіху й удачі. Ще не все втрачено.

«У мене питання до Ярмоленка: тобі що, 15 років?!»

– 8 листопада Шахтар зіграє з Динамо в чемпіонаті. Після кубкових 3:0 очікуєте цікавішого протистояння?

– Передусім воно має бути складнішим, а не цікавішим. Коли команди за короткий проміжок проводять два матчі між собою, другий зазвичай важчий. Пам’ятаю, у нас із Металістом постійно збігалися зустрічі в чемпіонаті та Кубку. Хоча ми, наскільки пам’ятаю, і в другій грі перемогли 3:0. Суперника ти вже знаєш, за такий час і склади не надто змінюються. Хоча зараз дивлюся – травмованих дуже багато.

– Чого найбільше хочете побачити в цьому класичному?

– Я завжди чекаю якості. Поки що її, чесно кажучи, не бачу. А ще футболісти самі ламають матчі своїми безглуздими, дурними, бездарними вилученнями. Тут, крім Михавка, вже й Ярмоленко виявився нічим не кращим. У мене питання до Андрія: тобі що, 15 років?! Доросла людина заробляє таку червону картку!

А щодо класичного, то нехай перемагає сильніший. Не хотілося б, щоб результат вирішували судді, грубі помилки чи дурні вилучення.

– Ярмоленко пояснював своє вилучення в матчі з Кривбасом емоційною реакцією на грубий фол Герберта проти Тимчика: суперник не вибачився, а Андрій вирішив жорстко зіграти у відповідь.

– А що ж він пістолет тоді не дістав? Річ у тім, що він не тільки суперника міг травмувати, а й сам міг отримати травму. Така поведінка не вітається.

З одного боку, хочеться привітати людину з рекордом. Але з цією червоною карткою я його точно не вітаю. Просто питання: «А що з головою, Андрію? Про що ти думав?». Усі ж кажуть, що футбол дивляться діти. І тут дорослий футболіст таке робить. Це вже питання до нього.

– А сам рекорд Ярмоленка – 125 голів у чемпіонатах України – яке враження на вас справив?

– Зі 125 голами я його, звичайно, вітаю. Але за майже 300 матчів забити 125 м’ячів – не думаю, що це так багато. Тим паче якщо взяти наш «веселенький» чемпіонат. Я маю на увазі не тільки сьогоднішній – він уже років десять такий, якщо не більше. Подивіться, хто де грає, скільки команд узагалі виступають удома, як судять, скільки вилучень і пенальті. І це з VAR.

– Рекорд уже побито. Що Ярмоленку робити далі: догравати сезон чи вішати бутси на цвях?

– Давно вже пора закінчувати. Якби мене так залишали в запасі і в клубі, і в збірній, я б давним-давно вже став спортивним директором. Якщо, звісно, його чекає така посада.

Я зараз про себе кажу. Якщо Андрія влаштовує сидіти в запасі – нехай сидить, може ще років п’ять посидіти. Тільки сильні футболісти в запасі не сидять. Думаю, йому треба швидше ставати спортивним директором. Хоча навіщо Динамо спортивний директор, якщо кияни футболістів не купують? Тут теж питання.

«Може, Динамо ще в другу польську лігу зазирнути – раптом там є хороші фахівці»

– Ви ще не коментували призначення Мацея Кендзьорека виконувачем обов’язків головного тренера Динамо. Як оцінюєте цю зміну?

– Я так розумію, зараз поляки рулять. Чесно кажучи, навіть своїм знайомим не можу пояснити, що відбувається в Динамо. Думаю, ніхто не може.

Чотири тренери поляки – і всі фахівці зі стандартів. Мені здається, що Пономаренко скоро обжене Ярмоленка. Якщо чотири фахівці зі стандартів, уявляєш? Пенальті – це ж теж стандарт. Пономаренко вже повинен після кожного стандарту забивати, причому не по одному голу.

– Вас більше дивує кількість тренерів чи те, що запросили саме поляків?

– Передусім навіщо стільки фахівців? Особливо коли своїх повно, причому поруч з Ігорем Михайловичем. Але це його справи. Він президент, платить гроші – нехай чудить.

Судячи з того, у яких клубах працювали ці поляки, може, ще в другу польську лігу треба зазирнути. Раптом там теж є хороші спеціалісти. Нас тепер рятують поляки, яких, я так розумію, навіть у Польщі не всі знають. Насправді смішного мало. Але Ігор Михайлович платить свої гроші – що хоче, те нехай і робить.

– Наступного року Динамо відзначатиме століття. З якими перспективами клуб до нього підходить?

– Судячи з гри, футболісти подарунок Ігорю Михайловичу вже підготували. Не знаю, скільки вболівальників у Динамо залишиться до цього століття. Упевнений, що їх стає дедалі менше.

«Харків уже давно повинен боротися за перше-друге місце»

– Якщо ширше подивитися на чемпіонат, хто зараз вирізняється за якістю гри?

– У нас пів чемпіонату однакових команд. Навіть більше половини. Можна відзначити, мабуть, дві – Шахтар і Полісся. Але Полісся тільки зараз почало щось показувати, та й тут я ще не впевнений.

Я ж усіх оцінюю за єврокубками. Там ми побачили і Полісся, і решту. Поки що тільки Шахтар може щось показати, але й він примудряється втрачати очки. До речі, мені незрозуміло, чому Хацкевича звільнили з посади віцепрезидента в Поліссі. Але це вже не мої справи.

– А від якої команди очікували більшого?

– Мені досі незрозуміло, чому Харків не грає впевненіше. Ось це найбільше дивує. Може, Бартулович не дуже якісний тренер? Начебто гроші є, а футболу я там ніяк не бачу. Хоча команда вже нагорі – і це радує.

– Харків має матчі в запасі й може випередити Динамо. Хіба це не добрий показник?

– Так вони вже давно повинні бути нагорі! Судячи з того, що проблем із купівлею футболістів немає. Може, агенти погані чи ще щось. За перше-друге місце вже давно треба боротися, а не тільки зараз. Принаймні з такими можливостями.

– Чого загалом бракує нашим командам?

– Якості. У когось гроші є, у когось затримки зарплат – це теж багато про що говорить у нашому чемпіонаті. Треба розуміти, скільки забивати, кого обігрувати й де взагалі не можна втрачати очки. А в нас втрачають.

За такого чемпіонату треба по 50 м’ячів за сезон забивати, причому легко. І футболісти в нас, як я вже казав, дуже щасливі: завдяки тому, що немає світла, їхню гру по телевізору багато людей не бачать. На стадіонах переважно родичі дивляться.

«Петракова вже давно треба було з руками і ногами відривати»

– Олександр Петраков повернувся до футболу й очолив Кривбас. Як сприйняли це призначення?

– Тільки вітаю. Але тут питання треба ставити не мені, а нашим президентам: наскільки вони грамотні? Петракова вже давно треба було з руками і ногами відривати. А в нас одні й ті самі тренери ходять туди-сюди, їх звільняють і повертають. Для мене Петраков – дуже серйозний спеціаліст.

Радий, що хоч у Кривому Розі його нарешті помітили. Я так розумію, ще й велика зарплата ван Леувена допомогла. Була б невелика – може, його й не звільнили б.

– Чи зможе Петраков зберегти Кривбасу місце в УПЛ? Команда зараз у зоні вильоту, хоча має матчі в запасі.

– Та яка там зона вильоту? Зараз виграє одну гру, а якщо ще й дві – уже підніметься. Мій друг Григорчук із Чорноморцем виграв – і вже дев’яте місце. Теж у підвалі були.

Ось Кудрівка, я так розумію, там уже конкретно осіла. Це головний кандидат на виліт. Ще й тривоги постійно переривають матчі, зустрічі переносять. Таблиця в нас завжди цікава, а от до якості гри питання залишаються.

«Може, Шевченко Мальдері зателефонував, щоб не викликав Ярмоленка, я ж не знаю»

– 4 листопада Андреа Мальдера оголосив заявку збірної України. Ярмоленка немає, натомість виклик отримав Геннадій Синчук із Монреаля. Вас здивувала відсутність Андрія?

– А як же рекорд іншого Андрія [Шевченка] бити? Чесно кажучи, тут незрозуміло. Мальдера ж так розхвалював Ярмоленка, говорив, що хоче, аби той побив рекорд. З одного боку, хоче, а тепер, мабуть, уже не хоче.

Може, Шевченко Мальдері зателефонував, щоб не викликав Ярмоленка, я ж не знаю. Припущень можна зробити купу. Але погодьтеся: коли тренер говорить одне, а потім цього не робить – дивно.

Мене вже нічого не дивує. Ярмоленко ж теж казав, що в нас найсильніша збірна. Щось я її за всі ці роки так і не побачив. Уже можна було замислитися. А він, таке відчуття, десь літає.

– Серед викликаних є дебютант – Олексій Кащук із Карабаху. Що думаєте про його запрошення?

– Мені взагалі байдуже, нехай хоч із вулиці беруть. Мене інше дивує: коли футболісти кажуть, що мріяли потрапити до збірної. А що там мріяти, якщо команда нічого не показує, ще й програє?

Якщо 14 листопада програємо Північній Ірландії, то вже можна й не хотіти до збірної. Що там робити? Я і про клуби так само кажу. Як можна мріяти потрапити до Динамо, яке йде третім-четвертим? Ось що це за мрії у футболістів?

– Андрій Лунін теж залишився поза заявкою, хоча добре зіграв проти Барселони. Як оцінюєте вибір воротарів?

– Із воротарями в нас, слава Богу, проблем немає. Хоча не дуже приємно, що той грає, той не грає, той самий Трубін. Але поки що у збірній із цією позицією все нормально. Якщо наших за кордоном не ставлять, то хоча б Різник є, який постійно виступає за Шахтар. На крайній випадок і Бущана можна взяти – він, по суті, зробив результат із Кривбасом.

– Бущан у резерві. В основному списку – Трубін, Різник і Єрмаков із Харкова.

– От я ж і кажу: із воротарями проблем немає. Кого взяли, кого не взяли – тут не хочу за тренера вирішувати. Тим паче з Луніним узагалі незрозуміло: то відмовляється, то не відмовляється.

– Перейдімо до вашої позиції. Серед центрфорвардів викликали Пономаренка, Сікана, Яремчука та Краснопіра. Довбик і Ванат – у резерві. Наскільки логічний цей вибір?

– Ванат грає в Сегунді. А з Довбиком я вже давно нічого не розумію. Він травмований чи ні? То травмований, то не травмований, то потрапляє до складу, то не потрапляє. Як поїхав до Італії – відтоді й пропав. Може, здоров’я не дозволяє.

Радити товаришу Мальдері я не збираюся. Начебто викликав усіх, хто більш-менш грає. Тільки тренери часто говорять одне, а роблять інше. Майже всі казали: якщо не граєш у своєму клубі, до збірної не потрапляєш. А кого викликають?

– Хто з цієї четвірки нападників вам найбільше імпонує?

– Мені імпонують ті, хто грають в основному складі. І бажано ще й забивають. Пономаренко, напевно, хороший футболіст, але поки що важко визначити його рівень. У єврокубках ми його не бачили, у збірній він, по суті, тільки починає. Йому треба забивати. Хоча для мене важливо ще й грати.

– Краснопір зараз очолює бомбардирські перегони УПЛ. А Динамо він узагалі забив тричі, коли Полісся грало в меншості. Це аргумент на його користь?

– І що з того, що найкращий бомбардир? Зараз у нашому чемпіонаті треба забивати не десять м’ячів, а п’ятнадцять-двадцять мінімум! Ти так кажеш «Динамо», наче це справжнє Динамо. Це вже пів Польщі! Команда впевнено йде третьою-четвертою. Зараз Динамо може обіграти будь-яка команда. Просто не всі обігрують.

– Але в самого Краснопіра є перспектива вирости в сильного нападника?

– А я звідки знаю? Думаю, це від нього залежить. Треба дивитися, як він грає в чемпіонаті, і робити висновки. За збірною я поки що нічого особливого не помітив. Він або в запасі сидить, або не грає, або виходить на заміну.

«Не здивуюся, якщо ще продовжать контракт із Мальдерою»

– Чого чекаєте від матчу з Північною Ірландією?

– Я чекаю 14 листопада й, можливо, нового головного тренера збірної. Думаю, якщо програють Північній Ірландії, то тренер повинен бути вже інший.

– Але головна мета збірної – вихід на Євро. Хіба невдача в Лізі націй обов’язково має призвести до відставки Мальдери?

– Так якщо ти тут, у такій групі, нічого не можеш зробити, то яке, до біса, Євро? Зрозуміло, що в нас завжди серйозні цілі. Тільки який сенс залишати тренера, якщо вже тут нічого не виходить? Із цієї групи можна було виходити.

Усі, мабуть, уже й підзабули, що ми начебто повинні були з першого місця виходити. А тепер можемо за тур до завершення вже сказати: «До побачення».

– Кого ви хотіли б бачити замість Мальдери?

– Це вже питання до іншого Андрія – не Ярмоленка. До того, лондонського. Шевченка маю на увазі. Я кажу, що, найімовірніше, повинен бути інший тренер. А що вирішать – незрозуміло. Може, залишать, може, ще й контракт продовжать, чому я не здивуюся.

– А якщо збірна все ж виграє в Північної Ірландії та Грузії?

– Ми випадково можемо кого завгодно обіграти. Тільки який сенс когось обіграти, якщо потім поїдеш на турнір і там уже закономірно програватимеш? Люди знову вболіватимуть, а потім знову плюватимуться. Висновки треба робити зараз.

Я чому й кажу про закономірність: коли є якість гри, тоді закономірно приходить і результат. А в нас подивися, як моменти народжують. Причому не тільки збірна – клуби так само.