"Хмельницький Олісе" Іван Рижак: "24.02.2022 я мав підписувати контракт з "Динамо", а за два дні вже був в Італії – в "Наполі"

Півзахисник юнацької збірної України та Наполі U-15 розповів про свій шлях у футболі: переїзд до Неаполя, перемоги над Ювентусом та Інтером в Абано-Терме, адаптацію та спілкування з Микитою Контіні-Барановським.

От ми й дочекалися часів, коли в збірних України грають представники Реалу, Барселони, Мілану й інших суперклубів Європи. У їхньому числі тепер – і Наполі, за юнацький склад якого грає вихованець хмельницького та київського футболу Іван Рижак. 15-річний український півзахисник вже встиг здобути срібло юнацького чемпіонату Італії та вперше за 33 роки здобути для Наполі перемогу на престижному міжнародному турнірі.

Нині талановитий футболіст у складі збірної України виступає на Турнірі розвитку УЄФА, забивши перший м’яч команди Самборського в Північній Македонії.

Півзахисник юнацької збірної України та «Наполі» U-15 Іван Рижак розповів в ексклюзивному інтерв’ю Sport Arena про таке:

• як у Неаполі сприйняли його виклик до збірної та хто ще з українців грає в системі клубу,

• чому зірвалося його підписання контракту з Динамо та стався переїзд до бабусі в Італію,

• неаполітанський культ футболу та різницю між українськими й італійськими вимогами,

• тріумф на турнірі Абано-Терме та перемоги над Ювентусом, Інтером і Ромою,

• ігровий стиль, орієнтир на Майкла Олісе, гол у ворота Боснії та Герцеговини,

• земляків у Серії А, черкащанина та донеччанина в Наполі.

«У Неаполі люди на сьомому небі від щастя, коли дізнаються, що ти граєш за Наполі»

– Іване, з чого хотілося б почати – які ваші враження від збірної України? Чи це перший ваш виклик? Як атмосфера в команді та організація?

– Так, це мій перший виклик. Атмосфера дуже красива, можна так сказати. Я розумію, що кожен хоче довести свій рівень, кожен хоче вигравати. І я просто розумію, що за цей шанс треба зачепитися – і все буде добре.

– Всі були дуже раді. Це для них вже не вперше, бо є ще один українець 2008 року народження – Нікіта Мельник з Донбасу, який грав у Шахтарі, а зараз також виступає за Наполі та регулярно викликається у збірну України. Вони вже знають, що це за збірна. Побачили виклик, зраділи, зробили мені привітання – мені було дуже приємно.

– Ви дуже добре говорите українською мовою. А як ваше життя складалося, як давно ви в Італії знаходитесь?

– Коли почалася повномасштабна війна, я тоді переїхав з моєю сім’єю в Італію. Через місяць мама з моїм братом повернулися в Україну, а я залишився жити з бабусею. І так от і живу вже чотири роки.

– А звідки саме ви з України? Чи займалися тут футболом до переїзду?

– Я із Хмельницького. Так, звісно, займався. Навчався у футбольній школі Мрія, а на вихідні їздив до Динамо – у п’ятницю їхав на тренування в Київ, а в суботу чи неділю грав у матчах.

– Тобто дорослість по суті почалася в вас рано, адже переїзди по Україні, тим більше Динамо, дуже відчутні… Як до цього футбольного життя готувалися і призвичаювалися? Чи мали в родині футболістів і як тато ставився до вашого захоплення?

– Футболістів у родині не було. Але мій тато Євген давно знав і відчував, що я можу кимось стати у футболі, що я народився футболістом. Він був до цього готовий, знав, що все, що не робиться – на краще, і віз мене куди треба, а я показував результат. Дуже дякую за це татові та всім. Прийде час – і він буде тільки радіти, бачачи мої успіхи й по телевізору, і наживо.

«24 лютого 2022 року я мав підписувати контракт із Динамо»

– Тренерів у Динамо, чесно, не пам’ятаю. А розкажу вам таку історію: 24 лютого 2022 року я мав підписувати контракт із Динамо! Саме в той день, коли почалася війна, я мав вже їхати в Київ підписувати угоду. Почалася війна – і через два дні я вже був в Італії.

– В Італії бабуся, напевно, там працювала? Виходить так, що у вас навіть не було сумнівів – футбол відразу з’явився на горизонті. Місто неймовірно футбольне, культ Дієго Марадони… Ви ж знаєте історію, як італійському режисеру Паоло Соррентіно Марадона фактично врятував життя – його рідні вчаділи, а він вижив, бо пішов на стадіон?

– Так, історію про Соррентіно знаю – це справді вражає і підкреслює, як там люблять футбол. Моя бабуся вже жила в Неаполі років 20 і мешкала якраз близько від бази Наполі. Так усе слава Богу склалося, що я там граю і живу.

У Неаполі мені дуже подобається. Кожній людині, якій кажу, що граю за Наполі, вона одразу радіє, опиняється на сьомому небі, бо розуміє, що Наполі для неаполітанців – це як другий світ. Вони від цього фанатіють, це щось космічне. Я ще не бачив народу, який би так жив футболом.

– Як проходить ваше життя в Неаполі? Навчаєтеся в італійській школі чи паралельно в українській? Чи вимагають у Наполі шкільних оцінок?

– Так, і там, і там.

Цього року я склав екзамени з італійської мови в школі та переходжу в наступну. Навчаюся в італійській школі, все добре. У клубі суворих вимог до оцінок немає, їм найголовніше – щоб ти навчався, але, якщо чесно, все показує поле.

«В Україні в Динамо я був одним із найкращих, а в Наполі зрозумів: якщо не віддаєшся на 110% – ніким у Європі не станеш»

– От ви переїхали в Неаполь. І що з 2022 року змінилося у вашій грі, розумінні футболу та напрямі розвитку?

– Помінялося багато чого – і як я граю, і як ставлюся до футболу. Якщо в Україні, коли був у Динамо, я міг трохи не забрати м’яч чи не прискоритися, бо був одним із найкращих, то в Наполі дуже велика конкуренція. Якщо ти щось не зробиш – наступного разу можеш просто не грати. Я з цим багато боровся і зрозумів: якщо не викладаєшся на всі 100%, навіть на 110%, то ніким у Європі не станеш.

– Наскільки реально пройти шлях до першої команди Наполі його вихованцям, адже не так багато їх у Серії «А» грає саме за рідний клуб?

– Погоджуся, що їх не так багато, але Лоренцо Інсіньє, Фабіо Квальярелла та Джанлука Гаетано – це відомі і всіма шановані футболісти, наприклад. Ми всі хочемо саме в Наполі грати. Віримо в це.

Я підписав контракт на два роки. Наші команди U-15, U-16, U-17 показують дуже добрі результати. Моя команда U-15 дійшла до фіналу за чемпіонство, ми виборювали золоті медалі й посіли друге місце по всій Італії.

– Ви граєте саме за 15-річних чи залучають і за старших?

– Також мене залучали до заявки й тренувань із U-16, яка на рік старша. В Італії складніше поставити 15-річного грати за U-18, бо там зовсім інші тактики, швидкості та фізична сила.

– Наші клуби зараз почали возити юнаків по міжнародних турнірах. А Наполі часто бере участь у таких змаганнях?

– Так! Цього року ми виграли всі 6 турнірів із 6, у яких брали участь! Найголовнішим був турнір в Абано-Терме для категорії U-14 – це найкращий турнір у цій віковій категорії. Його три роки поспіль вигравав бразильський Фламенго, а Наполі не міг здобути цей кубок протягом 33 років! Ми стали першою командою Наполі за 33 роки, яка виграла цей турнір.

У групі ми перемогли поляків, англійський Сандерленд та Комо, вийшовши з першого місця. В 1/4 фіналу виграли в Ювентуса, у півфіналі здолали Інтер, а у фіналі перемогли Рому!

«Рівняюся на Майкла Олісе та спокійно б’ю пенальті – переживати має воротар»

– Який ваш ігровий стиль та на кого орієнтуєтеся?

– Мені дуже подобається Майкл Олісе з Баварії. Він грає на правому фланзі, зміщується в центр і б’є лівою ногою. Це мій стиль. Навіть коли суперники знають, що я так роблю, їм усе одно складно це прочитати. Це моя найкраща фішка, я від цього кайфую. Також дуже люблю віддавати паси в розріз – віддав багато асистів цього року. Вважаю себе розумним гравцем, який бачить поле. Хочу рівнятися на Олісе, а в майбутньому стати навіть кращим.

– Розкажіть про матчі за збірну на Турнірі розвитку УЄФА.

– У першій грі з Естонією було прикро: вилучення, нам було складно, адже естонці мали збір до цього й були краще награні. Ми оборонялися, а на останній хвилині пропустили гол. Але проти Боснії та Герцеговини зібралися, показали, яка ми країна, і виграли 4:2.

– У грі з боснійцями ви забили з пенальті, це ваш дебютний гол за збірну України. Не хвилювалися?

– Щодо пенальті я завжди спокійний – бив і Ювентусу, і Інтеру. Жодного страху немає, бо я розумію, що це воротар має переживати, а я просто знаю, як пробити. Я просто від цього кайфую. Знаю, що за б’ю, адже на мене дивиться моя сім’я і мій тато, для якого я це роблю з радістю.

– Так, ми більше спілкуємося, краще розуміємо один одного, бо граємо в Європі. Коли є хлопці з Німеччини, Польщі, Іспанії, Італії – це тільки плюс для збірної України.

– Зараз українців усе більше в Європі – знаю, що були наші в Юве та Лаціо, цього року спілкувався з Робустеллою з Парми та Бегметюком із Мілану. А ви іноді зустрічаєте земляків у змаганнях Прімавери?

– Так, багатьох знаю, з іншими – знайомлюся. Ми маємо триматися разом, як українці. З мого віку знаю Клима Федорчука з «Дженоа».

Також знаю хлопців 2013 року народження – Проценка з Фіорентини, чернівчанина Максима Тарновецького з Роми. У Наполі 2008 року грає Нікіта Мельник, ми з ним близькі друзі. Італійці взагалі добре ставляться до українців, це нація, яка приймає людей і поважає тих, хто допомагає у футболі.

«Воротар першої команди Наполі Микита Контіні-Барановський вчився у моїй школі та жив у моєму районі»

– А ми ще не згадали ще одного вашого земляка, адже в першій команді «Наполі» багато років був Нікіта Контіні-Барановський з Черкас. Про нього щось знаєте, якось доводилося з ним перекинутись пару словами?

– Так, звісно! Коли я подавав м’ячі на матчах першої команди, ми з ним завжди спілкувалися. І я вам ще скажу: виявилося, що він жив у моєму районі в Неаполі та вчився в моїй школі! Моя вчителька мені завжди про нього говорить. Це таке совпадіння! Він дуже добра, приємна людина, про нього можу сказати тільки найкращі слова.

– Ну і маєте нагоду передати привіт вашій рідній області, адже Поділля грає в Першій/Другій лізі, Агробізнес (Волочиськ) у Першій, Колос (Полонне) у чемпіонаті України серед аматорів та Кубку, а Епіцентр прямує до Прем’єр-ліги. Кілька слів вашим землякам.

– Хочу всім передати великий привіт! Знаю, що мене там підтримують. Я буду старатися робити все можливе, щоб про Хмельницький та Хмельниччину знали ще краще. Ніколи не забуду, звідки я родом, із якої області та з якої країни. Буду старатися для всіх вас!