Максим КАЛIНIЧЕНКО: "Титов - розумна людина, він чудово розуміє, що щось відбувається неправильно. Але він цього ніколи не скаже - і правильно зробить"

– Зараз я спілкуюся з вкрай малою кількістю людей із минулого життя. З футболістами, які залишилися жити там, практично взагалі не спілкуюся, дуже-дуже рідко.

Спілкуюся з Войцехом Ковалевським, це мій друг. Не часто спілкуємося, але у нас такі стосунки, що ми можемо і рік не телефонувати одне одному, але знаємо, що ми є одне в одного. Я у нього прожив перші 3 тижні після від’їзду з Росії, я йому дуже вдячний. І поїхав далі.

Не хочу сказати, що саме в цьому проявляються друзі. І в цьому також, але наша дружба не залежить від якихось речей, які ми зробили одне для одного. Ми знаємо, що можемо або не можемо зробити одне для одного – цього достатньо.

І взагалі, у мене коло спілкування досить вузьке. Точніше, я спілкуюся з багатьма, але у своє життя я ніколи багатьох не впускав.

Звісно, були розчарування від тих людей, яких впускав, і після цього ще менше хочеться людей впускати. Але живу у своєму колі й усіх люблю, хто є в цьому колі. А що буде далі – побачимо.

(колишній нападник «Спартака» і збірної Росії – прим. Tribuna.com)

– З Єгором дуже рідко, але переписуюся.

– Я не знаю, що він говорив у 2024 році, у 2022-му, у 2021-му. Я знаю, що вони нічого не скажуть. Та людина в Росії, яка розумна, вона нічого не скаже такого, що потім може бути використано проти неї в суді.

Єгор – розумна людина, він прекрасно розуміє, що щось відбувається неправильно. Але він цього ніколи не скаже – і правильно зробить. Він каже: «Я поза політикою».

Що може сказати людина, яка їздить із турнірами від «Спартака» і від «Єдиної Росії»? Що він може сказати, навіть якщо щось і думає?

Розумієте, у чому проблема? Адже дуже багато хто, не знаю, як у Росії, у Росії, мабуть, так, але в Москві точно дуже багато хто до останнього часу взагалі не думав про війну.

Там нічого не змінилося. Москва ж як жила своїм життям, так і живе. Ну, машини там змінюються, китайців стало більше, інтернет став зникати – але це останнім часом.

А до цього 3,5-4 роки вони жили, у них навіть маршрути не змінилися, вони як їздили на роботу – то яка, нахер, війна? Про що ви говорите?

І коли зі мною розмовляли люди, коли я починав говорити на цю тему, всі ось так якось: «Ну так, ну так, ну ви там теж…» Ось така от історія.

Але їм байдуже, цим людям, у яких є своє життя, у яких нічого не змінилося, які продовжують заробляти, які навіть більше стали заробляти під час війни.

Ну яка їм війна? Їм що, війна заважає? Нікому не заважає війна, яка відбувається. Та нехай вона хоч вічно триває, якщо у мене йде зарплата, якщо у мене всі навколо живі, здорові, щасливі.

Ну так, важче стало отримати візу – але ж ще можна отримати візу до Європи. Та й навіщо та Європа? Можна в Туреччину злітати відпочити, до Таїланду, вся Азія відкрита. Та все можна. Їм взагалі байдуже. Люди ж такий біологічний вид, що поки з ними нічого не трапляється – все добре.

І зі мною це теж сталося. Так, я знав, що не все добре, але у мене все було добре. У мене була тепла ванна, у мене був свій дім, у мене була робота. Хоча вже на початку 2024-го мене з тієї роботи трошки виперли за моє інтерв’ю про Крим. Ну, нічого страшного, знайшов би щось інше.

Але от я дозрів до того, що треба, все, поїхав. Клюнув півень. І поки людям не клюне півень в одне місце, вони не зрозуміють. Це нормально, мабуть. Це для всіх так працює, не лише там для…

Але просто Москва – це… Я дуже добре знаю, я там прожив понад 20 років. Я знаю, що людям, які живуть у Москві, взагалі байдуже на все. Їм не лише байдуже на Україну, їм взагалі байдуже навіть на Підмосковʼя.

У кожного своя зона відповідальності, територія, на якій вони живуть. Вони спокійно живуть, і їм просто на все начхати з високої дзвіниці, – сказав Калініченко.