В'ячеслав ЗАХОВАЙЛО:

Футбольний менеджер В'ячеслава Заховайло висловився про ідею ліміту на легіонерів в Україні.

Ліміт на легіонерів в Україні — зручна ширма для системних проблем. В українському футболі люблять обговорювати ліміт на легіонерів так, ніби саме іноземці заважають розвитку наших гравців. Я з цим категорично не згоден. Більше того, вважаю, що обмеження для футболістів із паспортами країн Європейського Союзу мають бути скасовані.

Україна політично, економічно та юридично прагне стати частиною ЄС. Футбол не може існувати в окремій реальності, де ми хочемо бути Європою лише тоді, коли нам це зручно. У європейських чемпіонатах громадяни країн ЄС не вважаються звичайними легіонерами. Вони мають право вільно працювати та конкурувати на спільному ринку. Україна рано чи пізно має наблизити свої футбольні правила до цієї моделі.

Тому питання потрібно ставити вже зараз: ми готуємо український футбол до європейської інтеграції або продовжуємо штучно зберігати закриту систему. Паспорт не повинен гарантувати місце у складі Головна проблема ліміту полягає в тому, що він створює хибну безпеку. Гравець отримує перевагу не тому, що він сильніший за конкурента, а тому, що у нього правильний паспорт. Для професійного футболу це є ненормально.

Місце у стартовому складі має визначатися якістю футболіста, його формою, дисципліною, розумінням гри та здатністю виконувати вимоги тренера. Жодний регламент не повинен гарантувати гравцеві хвилини на полі. Як скаут чи спорт директор я маю можливість вибирати футболістів за спортивними якостями, а не спочатку дивитися в паспорт, а вже потім — на його гру.

Коли клубу штучно обмежують ринок, страждає на якість команди. Селекція стає не спортивною, а адміністративною. У результаті клуб змушений обирати не найкращого гравця, а найкращого з тих, кого дозволяє регламент. Це не розвиток футболу. Це самообмеження. Ліміт не захищає українського футболіста – він його розслаблює. Нам часто кажуть, що ліміт потрібний для захисту українських гравців.

Але від кого ми їх захищаємо? Від конкуренції? Від необхідності щодня доводити свій рівень? Від сильнішого партнера за позицією? Якщо гравцеві потрібно адміністративно гарантувати місце на полі, то проблема не в легіонерах. Проблема в рівні самого гравця та якість його підготовки.

Сильного футболіста неможливо закрити іноземцем. Якщо український гравець справді кращий, тренер завжди поставить його до складу. Це вигідніше клубу, дешевше з точки зору адаптації, простіше в комунікації та потенційно прибутковіше на трансферному ринку. Але якщо він програє конкуренцію, ліміт не робить його сильнішим. Він лише приховує проблему.

Можна зобов'язати тренера випускати футболіста. Але неможливо регламентом навчити його швидше приймати рішення, якісно грати під пресингом, вигравати єдиноборства та витримувати високий темп. Українські гравці мають готуватися до Європи вдома. Ми хочемо, щоб українські футболісти виїжджали до провідних європейських чемпіонатів і ставали там гравцями основи. Але при цьому всередині країни намагаємось створити для них максимально комфортні умови. Так не працює.

У Німеччині, Чехії, Бельгії, Нідерландах, Австрії чи Португалії ніхто не звільнятиме місце у складі лише тому, що приїхав талановитий українець.

Він конкуруватиме з німцем, чехом, хорватом, сербом, бразильцем, нігерійцем та ще кількома футболістами на своїй позиції. І оцінюватимуть його не за паспортом, а за результатом.

Тому український гравець має звикати до такої конкуренції ще у своєму чемпіонаті. Він має розуміти: недостатньо бути перспективним, вихованцем академії чи кандидатом у молодіжну збірну. Потрібно бути сильнішим за конкурента сьогодні. Саме таке середовище готує футболіста до європейського ринку. Ліміт створює тепличні умови, а потім ми дивуємося, чому багато гравців після переходу в Європу не витримують конкуренцію.

Відкритий ринок підвищить вартість українських гравців. Є ще один важливий момент, про який рідко говорять. Український футболіст, який виграв конкуренцію у якісних іноземних гравців, автоматично стає зрозумілішим для європейського ринку.

Скаути та спортивні директори бачать, що він здатний грати в міжнародному середовищі, адаптуватися до різних футбольних шкіл та витримувати тиск. Такий футболіст коштує дорожче. Його простіше продавати. Ризики при покупці нижче. Тобто скасування обмежень для гравців із паспортами ЄС може не зменшити цінність українських футболістів, а навпаки, підвищити її. Але лише за однієї умови: наші гравці повинні справді вигравати конкуренцію, а не отримувати місце за регламентом. Замість заборони потрібно розвивати академії. Якщо ми хочемо захищати український футбол, захищати потрібно не місце дорослого гравця у стартовому складі.

Необхідно захищати та розвивати систему підготовки. Потрібно інвестувати у академії. Підвищувати кваліфікацію дитячих тренерів. Поліпшувати інфраструктуру. Створювати єдині стандарти підготовки. Вимагати від професійних клубів реальної роботи з молоддю, а не формального існування команд різного віку.

Необхідно стимулювати клуби заявляти своїх вихованців і давати зрозумілий шлях у першу команду. Але стимулювати не означає гарантувати місце. Молодий гравець має отримати можливість. Далі все залежить від нього. У Європі не закривають ринок для іноземців. Там створюють умови, за яких клубу вигідно виховувати своїх футболістів.

Це сучасний підхід. Заборонити простіше, ніж збудувати академію. Але заборони ніколи не замінять системної роботи. Гравці з паспортами ЄС не повинні потрапляти під ліміт Моя позиція є конкретною. Футболісти із громадянством країн Європейського Союзу не повинні вважатися легіонерами в українських змаганнях. Це логічний крок у напрямі європейської інтеграції. Це розширить трансферний ринок для українських клубів. Підвищить якість внутрішньої конкуренції.

Надасть можливість запрошувати молодих європейських футболістів із потенціалом подальшого перепродажу. Поліпшить спортивний рівень чемпіонату. І найголовніше — змусить українських гравців відповідати вимогам, з якими вони все одно зіткнуться після переходу до європейського клубу.

При цьому для гравців із країн поза ЄС можуть зберігатися окремі квоти та реєстраційні вимоги. Така модель використовується у багатьох європейських лігах.

Але прирівнювати громадянина ЄС до будь-якого іншого іноземця в країні, яка прагне вступити до Європейського Союзу, є стратегічно неправильним.

Ліміт часто прикриває погану селекцію. Існує справедливий аргумент: українські клуби нерідко привозили слабких легіонерів. Це правда.

Але слабкий легіонер – не аргумент на користь ліміту. Це показник поганої роботи спортивного блоку клубу. Якщо спортивний директор привозить гравця, який слабший за українського футболіста, питання потрібно ставити спортивному директору. Хто ухвалював рішення? Хто дивився на гравця? Хто аналізував його якості Чому він отримав контракт?

Ліміт не виправляє погану селекцію. Він просто зменшує кількість можливих помилок, одночасно зменшуючи кількість можливостей. Професійний клуб має відповідати за свої рішення. Хороша селекція наводить сильних гравців. Погана – слабких. Паспорт тут вторинний. Український футбол має припинити боятися конкуренції Ми надто довго намагалися захищати гравців адміністративними методами.

Але футбол розвивається не в кабінеті та не в тексті регламенту. Він розвивається на тренуванні, у боротьбі за місце у складі, у матчах високого темпу та у щоденних вимогах. Українському футболу потрібні не захищені гравці. Йому потрібні конкурентоспроможні гравці. Необхідно відмовитись від логіки, за якої українець має грати тому, що він українець.

Він повинен грати тому, що він кращий. Тільки тоді він буде готовим до Європи. Тільки тоді наші клуби зможуть дорожче продавати гравців. Тільки тоді чемпіонат стане сильнішим. Україна прагне вступити до Європейського Союзу Отже, ми маємо рухатися до європейських принципів та у футболі. Гравці з паспортами ЄС не повинні вважатися легіонерами.

А українські футболісти мають отримувати місце у складі не завдяки ліміту, а завдяки своєму рівню. У професійному футболі паспорт може відкрити кордон. Але місце на полі він відкривати не повинен.

В'ячеслав ЗАХОВАЙЛО: "Ліміт на легіонерів в Україні – зручна ширма для системних проблем"