Артем ФЕДЕЦЬКИЙ: "Помітно, що збірна України ожила після Реброва. У команді здоровий мікроклімат"

— Ви знаєте, сто відсотків, однозначно не заслуговували на поразку. Ми бачили бажання, бачили, що хотіли, старалися, була самовіддача. Ну, трапляється таке. Це, звичайно, певною мірою відрізняється від матчу проти Північної Ірландії, якщо проводити паралель.

Хоча не скажу, що хлопці там не хотіли. Команда Північної Ірландії показала свою силу: як дисципліновано вони грали, з якою самовіддачею. Ну, досвід. Більшість гравців виступає в Чемпіоншипі, як я зрозумів. Це прямолінійний, силовий футбол.

Тому десь, можливо, ми були до цього не готові. Я думаю, якби грали другим номером проти Північної Ірландії, було б зовсім по-іншому.

Ну, а якщо брати вчорашній матч, хороший перший тайм. Звичайно, моментів небагато було, але момент із добиванням, коли Віктор там не влучив по м’ячу, ну, не знаю. Але загалом за бажанням, за самовіддачею сподобалося. Треба сприйняти те, що ми також грали проти хорошої команди і показували рівень хорошого футболу.

Так, десь щось виходило, щось ні – це нормально, бо це футбол. Але тренерська думка була видна на футбольному полі.

Заміни, я вважаю, вийшли і підсилили гру. Абсолютно всі футболісти. Ну, за винятком, напевно, Варфоломєєва, який там декілька хвилин зіграв, не встиг себе проявити. А так, загалом, головне хлопцям – зробити висновки і рухатись далі.

Ну, футбол – це таке життя, що ти живеш від матчу до матчу. Коли хороший результат, ти спокійніше готуєшся. Коли десь невдалий – десь трошки нервозність, невпевненість. Треба ці моменти психологічно забрати і продовжувати працювати, робити свою справу.

— Ну, ви знаєте, звичайно. Коли, розумієте, не забиває нападник, ми ж не вважаємо це за помилку – нереалізований момент просто. Коли остання лінія, скажімо, нашого захисту – це вже видно.

Десь не підстрахували, десь пройшла перша передача із Собослаєм. Я потім не пам’ятаю, коли хтось із гравців Угорщини дав гольову передачу за спину захисникам. Здорово нападник відкрився. Десь, можливо, Крупський міг трошки зміститися.

Другий м’яч також. Ніби Циганков грав до кінця, десь, може, збив з пантелику трошки Крупського. Хоча в нього був гравець трошки далі, там, на дальній штанзі.

Він не був такий небезпечний, як той гравець, який набігав. Але десь Віктор не дограв до кінця той момент. Десь один на одного понадіялись. Ніби і прийшов допомагати, і не дограв до кінця.

Тому, звичайно, за такі помилки на такому турнірі завжди карають. Завжди. Тому десь у цьому плані треба ще працювати.

Можливо, Забарний трошки десь... Він, в принципі, грав зі своїм гравцем. А Сарапій, в принципі, діяв по м’ячу. Можливо, був трошки нижче, міг там на метр-півтора-два опуститися. Але, я думаю, це не суттєво, бо втратили гравця персонально, коли потрібно було дограти епізод.

Я дивився той епізод декілька разів. Я думаю, десь трошки Віктор не дограв той момент. Хоча прибіг, в принципі, працював на захист, але десь не дограв.

Тому це все виливається в результат. Приємно те, що ми відігралися. Ми не опускали голову, і Яремчук здорово забив, і Піхальонок здорово подав.

Скажімо так, десь трошки надія була, що, можливо, ще якийсь момент чи стандарт – зможемо вирвати на характері перемогу. Але ж склалося, як склалося.

Маємо негативний результат, але потрібно його прийняти, рухатись далі. Варіантів інших немає. Ще два непростих матчі нас чекає, де не все залежить від нас. Але, тим не менш, потрібно брати 100% результат.

— Ми згадаємо, як Забарний виступав в англійській Прем’єр-лізі. Просто топ. Топ, бо він отримував регулярну гру, практику. Регулярно два-три матчі на тиждень проти хороших, топових команд.

Коли ти перебуваєш у хорошому ігровому тонусі, ти не плануєш, як грати. Ти просто дієш на інстинктах. Приймаєш рішення за долі секунди і дієш на інстинктах.

Після переходу в іншу команду ми ж розуміємо, що "Борнмут" відрізняється від ПСЖ. Яка там команда, яка там. Десь трохи конкуренція, десь є інше бачення тренера.

Мало ігрової практики, тому ці помилки десь це пояснюють. Це трапляється з будь-яким футболістом, не тільки із захисної ланки. Я ж тут не можу розпоряджатися кар’єрою Забарного.

Звичайно, я вважаю його дуже сильним, хорошим захисником. Але ще раз повторюсь: коли будь-який футболіст отримує регулярну ігрову практику, це зовсім інший футболіст. І впевненість, і фізичні якості, і десь може повести за собою – як підказом, так і ігровим прикладом у тому чи іншому моменті на полі.

Тому, звичайно, хотілося б, щоб такі гравці отримували більше практики у всіх клубах.

— Ну, ви розумієте, такі моменти рано чи пізно приходять. Хтось входить у перший, хтось входить у другий. І потрібно, звичайно, набивати шишки, будуть помилки.

Головне, що завжди в них було – це бажання, самовіддача, характер. Інші помилки, якісь технічні, тактичні – це у футболі все трапляється. І будь-який суперник, коли ми готуємося, розбираємо суперника, також розбирає нас, готується теоретично.

Тому мені абсолютно всі гравці сподобалися – і ті, що вийшли з перших хвилин, і ті, що потім на заміну.

Так що тут питань не може бути. Звичайно, трохи такі моменти були. У Велетня був у другому таймі момент, коли він трохи забарився з ударом.

Це, чесно, без образ, вибачте, але це не в Українській Прем’єр-лізі, де тобі дають прийняти м’яч у штрафній, замовити ще бокал пива, випити і покласти м’яч у дев’ятку, запитавши перед цим прізвище воротаря. Потрібно все вирішувати у сучасному футболі в пів дотику. Рішення приймається ще, коли ти отримуєш м’яч, що ти будеш робити.

А так, з великою кількістю дотиків це трошки не те. Але за бажанням, за самовіддачею, за характером мені, напевно, сподобався Краснопір у своїй настирливості. Він ще більше отримував постійної ігрової практики і в клубі, і в збірній. І тут важко якісь претензії пред’явити по бажанню, по характеру, по самовіддачі в будь-якому матчі.

Якщо брати до уваги 4:4 – це такий цикл чотирьох матчів. Звичайно, є гравці, від яких трошки більше очікували, думаю, як вболівальники, так і тренер.

Не хочеться просто переходити на персональне, бо вони самі це знають. Але, тим не менше, є й інші чинники: ігрова практика в клубі, ігровий тонус. Тому все це безпосередньо впливає на гру будь-якого футболіста у збірній.

— У кожного футболіста є свої плюси. Очеретько сподобався, Велетень.

— Чекали всі результату – він найголовніший. Як би там не була тактика, якісь тактичні моменти, командна гра, пресинг, контрпресинг, високий пресинг – це можна говорити про будь-що. У Мальдера видно, що в нього є ідеї.

Як не крути, зважаючи на те, що не все нам вдалося по результату, але простежується, скажімо, думка тренера. Він не боявся робити ротацію, особливо з другого матчу проти Грузії. Але це є об’єктивні чинники.

Чотири матчі, думаю, це перший такий цикл для збірної, коли ми перший раз граємо чотири офіційні матчі. І в нього є бачення. Він показує, що довіряє кожному футболісту, який є на даний момент на цьому етапі офіційних матчів.

І тому можна довго говорити на рахунок, чому немає умовно більше правих-лівих захисників, чому Матвієнко грає флангового захисника. Тому можна довго говорити, але загалом те, що збірна після Реброва, можна сказати, ожила – це видно. У команді здоровий мікроклімат.

Команда, видно, що довіряє тренеру, тренер довіряє футболістам. Треба трошки почекати. Я розумію, що у вболівальників так само були не дуже приємні емоції після вчорашнього матчу. Але, тим не менше, це наша збірна, за неї в будь-якому випадку ми будемо вболівати і підтримувати.

Критика у нас завжди була, є і буде. Треба бути добрішим і набрати трохи терпіння. Це перший такий цикл, бо одним складом чотири матчі ніяк ти не вивезеш.

Ні один клуб, ні одна збірна чотири матчі одним складом не вивозить. Тому до Мальдера я не те, що ризикнув, а цілеспрямовано на це пішов. Видно, що відчувається рука тренера.

Пропоную вболівальникам дочекатися матчів листопада. Тут не буде куди відступати.

Залишити все хороше, що було: характер, бажання, самовіддачу. Ну і попрацювати трошки над помилками, - пояснив Федецький.