Сергій ЧОБОТЕНКО: "У мене динамівське серце. Але коли у складі "Шахтаря" обіграв "Динамо", то хотілося підійти і сказати: "Як справи?"

- В 15 років пройшло запрошення. Було "Динамо" і "Шахтар". Ну і впав вибір більше на "Динамо". Не знаю, чому. Перше запрошення було влітку теж від "Динамо" і "Шахтаря", але я взагалі відмовився кудись йти і ще залишився на півроку в "Металурзі", там і тренери були проти. Тоді не пам'ятаю, хто був функціонером в "Металурзі". Там тоді ще з батьками розмовляв, що ні, ми їх будемо готувати під першу команду. Але потім почались якісь такі моменти в "Металурзі", що команда розвалювалась, там по бюджету були питання. Ну і все ж таки там дали добро, скажемо так, піти далі. Чому вибір впав на "Динамо"? Не знаю. Так, більше з дитинства, напевно, подобалось "Динамо" і моїй сім'ї, і мені, і, можливо, "Динамо" було на той момент більш таке наполегливе, щоб запросити до себе. В 15 років переїхав у Київ.

- Взагалі не пожалкував, тому що, по-перше, зустрів друзів, з якими я до сих пір спілкуюсь. Дуже хороші тренери були на шляху починаючи з академії і закінчуючи U-21. Про період у "Динамо" взагалі не жалкую, такий дуже гарний для мене період був.

- Там був момент, коли був Ребров, залучали до тренувань з першою командою. Так, не дебютував на найвищому рівні за "Динамо", тому що там дуже велика конкуренція на той час була: Хачеріді, Драгович, Віда. Зараз не про це, але долучали за першу команду, але потім стався момент, коли пішов Ребров, в нього були в академіях іспанці, там U-19, U-21 і в академії іспанці. До мене було завжди хороше ставлення від них. І тоды вони не знали - підуть вони, не підуть, це там вже від Реброва залежало. У мене закінчився контракт. Я підходив, питав і мені на той момент Унаї Мельгоса казав, що якщо ми залишимося, я б хотів, щоб ти продовжив контракт і тебе бачимо далі. Почалась відпустка, я поїхав додому і з новин побачив, що Ребров не продовжив контракт, і іспанці теж пішли. Призначили Мороза Юрія Леонтійовича. І вже тоді я розумів, що я не залишусь у тій команді, тому що були такі в нас, скажемо так, не дуже гарні відносини з ним.

- Чесно, не не знаю саме чому, але з самого початку, як я вважаю, було таке упереджене відношення і десь я йому там відповів жорстко. І після цього в нас так не склалося. І коли його призначили...

- Я думаю, що саме саме ця людина вплинула, тому що навіть коли його призначили, я тренувався ще якийсь період з U-21 і я розмовляв на той момент з Сергієм Федоровим, і він мене тренував у U-16, U-17, і я з ним спілкувався. Каже: "Я хочу, щоб ти залишився. Я бачу в тобі перспективу. Я хочу, щоб ти залишився". Кажу: "Ну, давайте". Говорить: "Я поспілкуюсь". І потім в якийсь момент мені каже: "Не пробивається, не знаю, що там у вас трапилось, але не хочуть бачити". Якщо мене не хочуть бачити, то чого через силу залишатися, не знаю, бути якись третім, четвертим на підміну, тим паче скільки було, 19 років. Ну от не було сенсу.

- На сам клуб ні, немає. Я з повагою ставлюсь до до клубу, до всіх, хто там на той момент працював. Тому як такої образи немає.

- Ну, звичайно, динамівське серце. П'ять років провів в академії, тобто в тебе там з 15, можна сказати, плюс-мінус до 20 років таке вже доросле життя усвідомлене. Тому саме в цьому усвідомленому віці і прийшло якась любов до "Динамо" Київ.

- На початку, коли перші матчі грав, коли вийшов проти "Динамо", тоді були такі емоції, скажемо так. Виходиш на гру, думаєш, зараз я вам покажу, що ви там прибрали, тим паче грали там.

- Щось у плані того, і коли я перейшов у "Шахтар" на наступний чемпіонат, грав за "Шахтар", і ми стали чемпіонами з "Шахтарем" і остання гра була з "Динамо", якраз чемпіонська. Там от емоції переповнювали. Хотілось підійти і сказати: "Як справи?", - зізнався Чоботенко на ютуб-каналі Дениса Бойка.