Тренер "Динамо" U-19 оцінив перспективи Лобка, Люсіна, Саване та інших гравців

Старший тренер "Динамо" U-19 Павло Чередніченко детально проаналізував цей сезон та окремо розповів про кількох гравців своєї команди.

– Сезон для нашої команди вийшов складним і насиченим, те, що ми опинилися на відстані лише трьох очок від золотих нагород, свідчить про гідний характер команди, – вважає старший тренер команди Павло Чередніченко, котрий сьогодні святкує 34-й день народження. – Пишаюся своїми футболістами, їхнім прогресом і ставленням до справи.

– Під час заключного поєдинку з "Кудрівкою" на вашій лаві запасних хтось стежив за перебігом подій у паралельному матчі в Щасливому, де "Шахтар" приймав "Колос"?

– Авжеж, тримали руку на пульсі. Нашим футболістам, які перебували на полі, ми про зміни рахунку в тій грі не повідомляли, але вони, переконаний, розуміли все з виразу облич своїх товаришів на лавці. (Посміхається). Усе було зрозуміло без зайвих слів.

– Те, що вони розуміли, якимось чином відбивалося на їхній грі?

– Жодним чином. Іще перед матчем, на установці, підкреслив: не так важливо, як грає в своєму матчі наш конкурент – значно важливіше, як граємо ми. Яку якість футболу демонструємо і якого досягаємо результату. Акцент, готуючись, ми робили на нашому поєдинку з "Кудрівкою", бо розуміли: від нас у паралельній грі нічого не залежить.

– Найбільшою проблемою для команди в сезоні, що завершився, стала велика кількість нічиїх. Яка з двох уже під вашим керівництвом стала найприкрішою – з "Поліссям" чи з "Олександрією"?

– У довгому сезоні долю золотих медалей найчастіше вирішують деталі. Десь втратили важливі очки, не реалізували моменти. Але я не хотів би пов’язувати наш срібний фініш із підсумком якогось конкретного поєдинку. Ми отримали важливий досвід, із якого слід зробити правильні висновки. "Динамо" завжди ставить перед собою найвищі цілі, й кожна нічия, а тим більше поразка – негативний результат, який вимагає детального аналізу.

– Які головні висновки ви зробили за підсумками свого першого, нехай і неповного, сезону в якості в.о. головного тренера?

– Насамперед я задоволений ставленням футболістів до роботи. Команда намагалася дотримуватись наших ігрових принципів, демонструвала характер. Звісно, є моменти, які необхідно покращувати, але в цілому обраний напрямок вважаю правильним. Колектив додав у зрілості, хлопці навчилися брати на себе відповідальність у важливих матчах. Наша команда була організованою, розуміла вимоги тренерського штабу й могла швидко адаптуватися до різноманітних ігрових ситуацій. Усе це у переважній більшості поєдинків давало позитивний результат.

– Повертаючись до великої кількості нічиїх: "Динамо" ризикувало втратити очки й у матчі передостаннього туру з "Полтавою". До того, як на заключній хвилині команді приніс перемогу Кирило Пашко, не було відчуття, що крапка у чемпіонських перегонах може бути поставлена раніше, ніж передбачалося?

– Конкуренція за чемпіонство аж до фінішу – свідчення сили нашого юнацького чемпіонату. Наявність такого суперника, як "Шахтар", змушує вимогливо ставитись до себе в кожному матчі – незалежно від імені суперника. Відтак гол Пашка, який допоміг "Динамо" зберегти шанси на "золото" до заключного туру, став наслідком роботи й настрою всієї команди: поки не пролунав фінальний свисток, ми маємо битися за перемогу.

– Разом із тим, поєдинок у Кременчуці знову довів, що у юнацькому чемпіонаті навіть аутсайдер здатен налаштуватися на один або декілька матчів у сезоні й видати яскраву гру...

– Авжеж. Незалежно від турнірного становища, кожна команда виходить на поєдинок із "Динамо" чи "Шахтарем" як на бій усього життя, і наші футболісти повинні налаштовуватися на подібні ігри не лише технічно, тактично та фізично, а й психологічно. Адаптуватися до гри кожного конкретного суперника – й досягати результату.

– У наш час повітряні тривоги, на жаль, стали постійними супутниками футболу, зупиняючи та відкладаючи матчі. Але, мабуть, важко пригадати ситуацію, подібну до тієї, що склалася навколо зустрічі з "Полтавою": дві години довелося чекати початку гри, ще на дві перервався поєдинок на 30-й хвилині першого тайму. Чи не розхолоджує й не збиває настрій футболістів необхідність вирушати до укриття, а після повернення – знову проводити розминку?

– Тут велике значення має професіоналізм футболістів, нашого тренерського та медичного штабу. Існує цілий комплекс відновлювальних заходів, які необхідно проводити перед поверненням до гри, особливо якщо тривога була тривалою. Ми маємо запобігати м’язовим травмам, ризик яких у таких ситуаціях відчутно зростає. До того ж хлопці мають бути готовими до непрогнозованих пауз у грі психологічно. Вважаю, в Кременчуці ми зі складною ситуацією впоралися гідно, бо зрештою досягли необхідного результату.

– Тренеру команди, головним завданням якої є не стільки власний результат, скільки підготовка резерву для основного складу, не позаздриш – пріоритет за будь-яких умов віддаватиметься головній команді. Протягом сезону перестали поєднувати виступи за дорослих і юнаків Матвій Пономаренко та Владислав Захарченко, згодом до першої команди перейшли Максим Коробов і Богдан Редушко. А в тому ж матчі з "Полтавою" вам довелося вирішувати завдання із зірочкою: ким замінити тимчасово переведених до основи трьох ключових футболістів – Вячеслава Суркіса, Віталія Лобка та Павла Люсіна...

– Команда U-19 є перехідною між дитячо-юнацьким і дорослим футболом, і наше завдання, згоден, не просто вигравати матчі, а готувати молодих гравців до конкуренції й тиску відповідальності за результат. Піднімаючись до рівня першої команди, футболіст має бути готовим всебічно.

У команді рівня "Динамо" ми не можемо відокремлювати розвиток юних гравців і результат. Хлопці повинні розвиватися саме через досягнення результату, грати під тиском, боротися за чемпіонство, відчуваючи відповідальність за емблему клубу. В таких умовах найкраще формуються футболісти для першої команди.

– У поєдинку з "Полтавою" у воротах зіграв Борис Манько, котрий повернувся взимку з оренди в "Кудрівці", а на вістрі отримав свій шанс 16-річний Артур Мартинюк, котрий до того встиг провести за команду U-19 дев’ять хвилин на початку весняної частини сезону. Чи виправдали вони сподівання?

– Ми були добре знайомі з їхніми можливостями ще з часів зимового збору в Туреччині. В конкретному мікроциклі перед грою з "Полтавою" обидва проявили себе найкращим чином, заслуживши місце у складі. А вже на полі показали, що ми в них не помилилися.

– Чекаючи в кременчуцькому укритті на завершення повітряної тривоги, ви мали час і можливість стежити за тим, як у Києві з «Полтавою» грала перша команда "Динамо" з Суркісом і Лобком у стартовому складі...

– Ми щиро й захоплено обговорювали тоді появу наших хлопців на полі з перших хвилин і бажали їм успіху. Схвальні відгуки лунали й на адресу Лобка, котрий показав себе добре і заробив пенальті для Андрія Ярмоленка, й на адресу Суркіса, котрий виглядав у воротах надійно, а наприкінці – врятував команду в дуже небезпечному гольовому моменті.

– Лобко у сезоні, що завершився, справив приємне враження, видавши у команді U-19 тривалу результативну серію. Чи бачите ви для нього в найближчому майбутньому таку ж перспективу в першій команді, яку мав Пономаренко?

– Прогрес Віталія сумнівів не викликає. Він став можливим завдяки тому, що, крім командних тренувань, ми з ним приділяли багато уваги теоретичним заняттям, індивідуальній роботі на полі. А взагалі, приємно, що хлопці розвиваються, стають ближчими до вимог професійного футболу й конкретно – нашої першої команди. Відзначаючи це, її головний тренер звертає увагу на гравців юнацького складу і бачить в них опцію підсилення основи.

– Із наступного сезону Лобко за віком не зможе грати на рівні U-19, тоді як інший лідер вашої команди Павло Люсін, що став кращим бомбардиром, має для цього ще цілий рік. Розраховуєте на нього в наступному сезоні?

– Поза всяким сумнівом! Ми ще маємо зробити спільно з тренерським штабом першої команди висновки по кожному футболісту, скласти про них детальні звіти – й на підставі узагальненої інформації визначитись, з якою командою той чи інший гравець пройде влітку передсезонні збори.

– У минулому сезоні ваша команда відкривала нові імена. Скажімо, на один із останніх поєдинків сезону, в якому "Динамо" розгромило "Шахтар" із рахунком 4:1, дефіцит центральних захисників змусив залучити – й одразу до стартового складу – гравця U-17 Дмитра Соломченка, котрий показав не за віком зрілу гру...

– На цю позицію ми награвали Назара Іваськіва, однак за два дні до матчу він опинився в лікарні з апендицитом. Довелося запросити з команди 2009 року Соломченка, який, виступаючи серед однолітків, демонстрував хороше розуміння гри, впевнено діяв у єдиноборствах і не боявся брати на себе відповідальність.

У матчі високого рівня він виправдав наші сподівання, продемонструвавши упевненість та лідерські якості. Хлопець має великі перспективи, однак усе залежатиме надалі від його працездатності та ставлення до справи.

– "Динамо" U-19 знаходить підсилення не лише у власній академії. Минулої осені на перегляд прибув малійський вінгер Усман Саване. Досягнувши 18-річного віку, він був заявлений за команду, взяв участь у шести матчах, в двох з яких виходив на поле у стартовому складі. Але, відігравши півтора тайми проти "Зорі" в середині квітня, більше на полі не з’являвся.

– На жаль, у тому матчі він зазнав м’язової травми, відновлення від якої вимагало тривалого часу. Щодо сильних сторін Усмана, які привернули нашу увагу: він сучасний атакуючий футболіст із хорошими швидкісними якостями та вмінням ефективно грати один в один. Також важливо, що він універсал, здатний однаково надійно діяти на обох флангах.

Попри мовний бар’єр, Саване доволі швидко адаптувався в колективі, адже футбол має свою, універсальну мову. Хлопці допомагали йому в побуті та на полі – і, що цікаво, знаходили повне взаєморозуміння. Хоча жоден наш футболіст не знає французької, а Усман лише почав вивчати українську...

Дмитро ІЛЬЧЕНКО

Фото - ФК "Динамо"