Назарій Русин визнав, що мав домовленість з "Карпатами" і пояснив, чому туди не перейшов

Колишній форвард "Динамо" Назарій Русин зараз виступає в оренді за польську "Арку". Трохи раніше він вже про все домовився з "Карпатами", але таки не перейшов.

– Назарію, навесні тобі вдалося результативно нагадати про себе, хоча восени не все пішло, як потрібно.

– Я багато над цим думав. Насамперед виокремив би те, що я повністю інтегрувався в плані футболу і побуту. Арка протягом двох місяців переконувала мене приїхати сюди. Я виставив умову, що прийду в команду на позицію вінгера.

– Чим тебе переконав екс-тренер "Арки" Давид Шварга?

– Він мені показав, на якій позиції мене бачить. Що я зможу класно себе проявити на позиції "десятки", хоча я ніколи до цього там не грав. Пояснювали, в яких аспектах я можу ще додавати і стати кращим. Я принципово не хотів, бо це специфічна роль. Вийшло так, що я прийшов, Шварга змінив схему на 3-4-3 з двома десятками і одним форвардом.

– Що було найскладнішим на новій позиції?

– Перші вісім матчів я жодного разу не вдарив по воротах. В якийсь момент дійшло до того, що я не розумію тренера та з яких позицій можу отримати м’яч і забити гол. Знадобилося трохи часу. Тренер мене підтримував. На простих прикладах пояснював, що я вчуся ходити як мала дитина: йдеш, спіткаєшся, встаєш і йдеш далі.

Після зими я зрозумів, як потрібно грати. Воно почало заходити, тренер з пацанами підтримували в критичний момент.

– Попередній досвід в "Легії" тобі допомагає на цьому етапі?

– З того часу в Польщі змінився сам футбол. Рівень чемпіонату виріс. З тим періодом у "Легії" важко порівнювати, бо зіграв лише одну гру. Багато класних футболістів приїздить сюди. Нинішня Екстракляса мені прямо заходить.

– В лютому тобі вдалося відзначитися у воротах "Легії". Не відчував присмак солодкої помсти, що свого часу у тебе не склалося там?

– Як не крути, на таку команду ти по-іншому налаштовуєшся. "Легія" – це бренд в Польщі, попри всі негаразди і турнірну ситуацію. Я отримав для себе певний досвід, який в подальшому допоміг мені рухатись далі.

– "Арка" в цьому сезоні бореться за виживання в Екстраклясі. Як в команді дають раду зовнішньому тиску?

– Психологічно воно дуже тисне. Нікуди не дінешся, треба брати очки в кожному турі. Вибратися знизу можна, якщо вся команда буде працювати на результат.

– У тебе раніше був подібний досвід, коли між всіма командами мінімальний розрив?

– Такого точно не було. Якщо говорити об'єктивно, то зараз ми думаємо про те, як залишити команду в Екстраклясі. Я можу навести цитату Луческу, коли я ще був в "Динамо": "Ви можете виграти дві гри з "Шахтарем", але чемпіонат виграється проти всіх команд, з якими ти граєш".

– З боку не скажеш, що "Арка" виглядає слабше за інших, якщо не брати лідерів...

– Якщо не беремо першу четвірку ("Лех", "Ягеллонія", "Заглембє", "Гурнік"), які виділяються, то решта команд більш-менш одного рівня. Вдома проти нас суперникам дуже важко. Можна кожну команду обігрувати. Одна-дві перемоги можуть все поміняти.

– Можна говорити про те, що хотів би залишитись тут?

– Я зараз класно себе почуваю. Почав отримувати задоволення від гри. Але в футболі ти нічого не можеш знати напевно. Все може змінитись в одну секунду. Зараз я хочу зосередитись на кінці сезону, допомогти "Арці", а про ці речі можна буде говорити в міжсезоння.

– У вас змінився головний тренер. Які враження про роботу з Давидом Шваргою у тебе залишились?

– Є багато речей, які мені подобаються, як у тренера. Як розбирав суперника, бачення гри, комунікація з футболістами. Давиду лише 35 років. В майбутньому він може вирости в дуже крутого спеціаліста. Проти нього грає виключно брак досвіду роботи головним тренером. В футболі є моменти, через які ти маєш пройти.

– Коли твої справи у Гдині пішли в гору, на цьому тлі з'явились чутки про зацікавленість з боку "Карпат". Ти розглядав для себе варіант повернення додому?

– У мене була особиста домовленість з "Карпатами". Був такий момент, коли гра не йшла. Дві гри граєш, а наступну сидиш в запасі. Це мене всередині дуже бісило.

Щось схоже було у мене в "Зорі". Восени то граю, то не граю, а потім, навесні, почав забивати постійно. Я відчув впевненість, що мені довіряють, а коли тебе емоційно гойдають зі сторони в сторону, то десь починаєш зайвого накручувати собі.

– Чим підкуповувала пропозиція "Карпат"?

– Я порахував, що за останні два роки не провів жодної гри по 90 хвилин. Тоді з'явився варіант з "Карпатами", з якими про все домовилися. Стилістично мені підходило, бо вони грають так само, як "Зоря" при Патріку ван Леувену.

Говорив Шварзі, що мені важко, я хочу піти. Давид відмовляв мене, але всередині мене зріла думка, щоб повернутись додому. Мені дали зрозуміти, що у мене буде шанс, а клуб не збирається переривати оренду. Я прийняв цю ситуацію і все склалось найкращим чином.

– Найкращий матч за "Арку" можеш назвати?

– Проти "Гурніка", коли забив перший гол за "Арку" (поразка 1:5). Хоч ми і програли, але то був для мене переломний момент.

– Не лише у тебе тоді матч склався добре. Макс Хлань, з яким ти раніше грав у "Зорі", також провів блискучий поєдинок.

– Ця гра дала нам потужний імпульс, коли в наступній грі ми обіграли "Лех" (3:1).

– Який досвід Екстракляси можна перейняти щодо висвітлення футболу?

– Мені подобаються флеш-коментарі в перерві. Робота клубів з вболівальниками. Як вони розкручують футболістів, роблять з них особистості.

– Не секрет, що польська фан-двіжуха іноді буває гарячою у своїх проявах. Особисто не зіштовхувався з образами чи погрозами?

– В деяких клубах то має місце. Так само в Хорватії – як нас тільки не називали. Я вдячний полякам, які за роки війни багато наших людей прийняли. Як у мене повірили та підтримували, коли не пішло на старті. Вар'яти всюди є, але не варто судити за ними про цілий народ.

Я грав в чотирьох країнах, але згадуючи перший рік в "Сандерленді", коли ми посипалися після зими, я жодного разу не зустрічався з проявами неповаги чи адресними образами. Там ти йдеш в підкат, зі сраки не злазиш на полі, люди тобі плескають і подякують за самовіддачу. Тотальний респект.

– Ти вже на собі відчув атмосферу Поморського дербі. Матчі з "Лехією" можна порівняти з Класичним у нас?

– Класичне я застав в ковідні часи, коли не було людей на стадіоні. Не було такої гарячої атмосфери. Фанати "Арки" кожен домашній матч створюють класну атмосферу. Як би нам не було важко, вони з нами. Хочеться зробити все, аби порадувати їх в кінці сезону.

– А що скажеш про подібні матчі в Хорватії чи в Англії?

– При всій повазі до "Хайдука" і "Динамо" Загреб, але матчі "Сандерленда" проти "Ньюкасла" - то одне з найкращих протистоянь у світі.

– Тобі навіть пощастило зіграти в матчі на Кубок Англії. Що запам'яталось по тій зустрічі "Сандерленда" і "Ньюкасла"?

– Моя дружина зі старшим сином вперше побували на грі "Сандерленда". Вони були в приємному шоці. Я такого ніколи не бачив. Божевільна енергетика, яка йшла біля "Стедіум оф Лайт" – кілометр не було де машину запаркувати. Значення цієї гри для Вірсайду, особливо коли давно не зустрічались між собою, не передати словами.

– Формально твій контракт належить "Сандерленду". Слідкуєш за виступами клубу в АПЛ?

– Кожен матч дивлюся. Я залишив в цьому клубі частину своєї душі. Куди б мене далі по кар'єрі не занесе, але я дуже радий, що після такої перерви команда видає класний сезон в АПЛ.

– Скільки гравців залишилось в команді, яких ти застав?

– 5-7 хлопців.

– Адаптація до футболу і побуту в Англії давалась складно?

– Я вперше потрапив в країну з іншою ментальністю. Поки призвичаївся, зрозумів, що до чого, тренерів постійно міняли. Поки не приїхала родина, то я не міг себе знайти. До травми я отримував постійну практику, а потім тренер зробив ставку на інших хлопців, які робили результат для команди. Можна говорити, що не все склалося, але всередині відчуваєш, що певною мірою моя частка у виході в АПЛ там була.

– Скільки менеджерів змінилось за півтора роки в "Сандерленді"?

– П’ять тренерів.

– Що ти для себе відкрив нового в плані футболу?

– Я побачив зовсім інше ставлення до футболу і багато чого дізнався нового. Як футболісти відновлюються після матчів, робота на тренуваннях.

– В Чемпіоншип хотів би повернутися?

– Коли тобі 27 років, то найважливіше знайти команду, де ти будеш грати, приносити користь і знайти свого тренера. Зараз я дуже позитивно налаштований. Можу без проблем три позиції закрити в атаці. З точки зору досвіду і майстерності відчуваю, що можу далі прогресувати.

– В хороші часи і не дуже поруч з тобою завжди була родина. Як з появою другої дитини змінилось твоє життя?

– Тут можу навести слова Люка О'Ніна (багаторічного капітана "Сандерленда"), що найважливіше весь негатив з футболу залишати за ганком будинку. Вдома на тебе чекає родина. Сьогодні ти можеш програти, але завтра починаєш все з чистого аркуша.

Я завжди буду захоплюватись своєю дружиною. Коли я в роз'їздах, вона дає раду з малими та займається побутовими моментами. Часом буває важко, коли поруч нема батьків, а я після тренувань замучений. Не вистачить слів, щоб описати, що робить Марія для мене з дітьми, - зізнався Русин.