Феномен Пономаренка. Чому він виблискує під керівництвом Костюка і майже не грав при Шовковському

Так, активно хвалять Коробова, звертають увагу на прогрес Редушка, позитивно оцінюють гру Шапаренка та Бражка, але найбільше говорять саме про 20-річного форварда, адже нападника з таким високим рівнем ефективності у "Динамо" вже не було дуже давно. Власне, тут не треба бути голослівним, варто лише глянути на статистику.

Отже, в основній команді "Динамо" під керівництвом Ігоря Костюка Пономаренко провів шість матчів у всіх турнірах і в кожному з них забивав. Загинаємо пальці: гол "Кудрівці", гол "Вересу", гол "Ноа", гол "Руху", а потім дублі у ворота "Епіцентру" та "Полісся". Станом на даний момент в Україні немає жодного форварда, котрий би забивав настільки регулярно.

І якщо тільки Сергій Ребров не піде на якийсь дуже дивний принцип, то просто зобов'язаний викликати Пономаренка до національної збірної України. Так, всі ми розуміємо, що виклики отримають Владислав Ванат та Роман Яремчук, але принаймні третім нападником талант "Динамо" мусив би поїхати на матч проти Швеції. Зрештою, всі експерти казали, що Ребров обирає між Пономаренком та Ігорем Краснопіром з "Полісся". Оскільки вони щойно в неділю протистояли один одному, то різницю на користь динамівця не помітити важко.

Врешті, викличе Ребров Пономаренка чи ні, але голів від цього у нього менше не стане. То в чому секрет такого стрімкого злету 20-річного українця? Власне, відповідь дуже проста - це Ігор Костюк. Саме головний тренер "Динамо" дав Матвію практично необмежений кредит довіри, а для молодого нападника немає нічого важливішого за довіру тренера. Едуардо Герреро тепер з'являється або на заміну, або грає в матчі, де виходить де-факто резервний склад. Про Владислава Бленуце всі вже взагалі потрохи забувають, адже він навіть до заявки не потрапляє.

Зрозуміло, що довіра від Костюка дала Пономаренкові крила, але чому чинний тренер "Динамо" так у нього вірить, а от Олександр Шовковський у кращому випадку на кілька хвилин випускав? Тут вся справа в тому, хто на чому робить акцент. Шовковський зосереджувався на мінусах молодого форварда, котрі у нього теж, звісно, є. Це і гра в пресингу, і відчутний відсоток браку. Власне, про це Костюк сам казав після перемоги над "Поліссям". Тобто Шовковський хотів, щоб Пономаренко спершу попрацював над цими недоліками в юнацькій команді та на тренуваннях і лише після цього планував давати йому великий об'єм ігрового часу.

А от Ігор Костюк вчинив навпаки. Для нього значно важливішими є плюси Пономаренка. Його спортивна нахабність, відмінні антропометричні дані, вміння зіграти корпусом і відтерти суперника, розвинуте відчуття голу та віра у власні сили. Для чинного головного тренера "Динамо" плюси Пономаренка однозначно перекривають його мінуси. Він вважає, що Матвій зараз принесе команді значно більше користі, аніж команда може теоретично втратити через його помилки. Костюк віддає перевагу тому, щоб молодий форвард вчився і прогресував через матчі основної команди, а не виступаючи за U-19 чи просто тренуючись з основою. І можна впевнено сказати, що цей підхід поки працює навіть не на сто, а на всі двісті відсотків. Як Ігор Костюк сказав після гри з "Поліссям": результативність Пономаренка - не новина. Він забивав у юнацькій команді і продовжує це робити в основній. Справді, хто як не цей тренер може знати про Матвія все, адже вони стільки часу працювали разом у U-19?

Зараз дуже часто можна почути щодо Пономаренка одне прохання: "Не перехваліть". Але тут справа не в похвалі, а в констатації факту. Якщо форвард забиває вісім голів за шість матчів, то він відмінно виконує свою роботу, хіба ж можна казати інакше? А якщо раптом у нього буде невеликий спад, котрий рано чи пізно все одно настане, бо навіть Мбаппе не завжди грає на високому рівні, то про це теж треба буде чесно писати. Футболіст має отримувати від журналістів та вболівальників те, що він заслужив, а не постійну сліпу віру в себе навіть без результатів чи навпаки - критику після вдалих поєдинків. Поки Пономаренко на коні - тому його і хвалять всі навколо.

Дуже рано поки підбивати якісь підсумки щодо Матвія Пономаренка. Хлопець лише почав відчувати смак дорослого футболу, але, звісно, після Герреро та Бленуце дуже хочеться вірити, що "Динамо" нарешті знайшло забивного форварда, яким був Владислав Ванат. І якщо Матвій справді так прогресуватиме, то на довгий період він у Києві, звісно, не затримається. Доведено все тим же Ванатом, а ще Шевченком та Ребровим. Так чи інакше, а це вже дуже далеке майбутнє, тоді як Пономаренку треба йти крок за кроком. Вже в п'ятницю "Динамо" гратиме з "Оболонню". Там від Матвія, звісно, знову чекатимуть голу, як і в кожному наступному матчі. По-перше, бо до хорошого звикаєш швидко. По-друге, Будківський та Гайдучик самі себе не наздоженуть.