Максим ШАЦЬКИХ: "Я зробив хет-трик - Лобановський мене знищив. Потім зіграв жахливо - і він мене як підняв, у мене аж крила з'явилися"

– Дуже рідко, тільки теорії були індивідуальні у нас по позиціях – тоді викликали нас і спілкувалися в день гри. Так, щоб десь… Ми, по-перше, не зустрічалися ніде там в коридорі, на базі – дуже рідко це було. Тільки на передматчевих таких бесідах по групах, по лініях він перед кожною грою практично викликав.

Чому я завжди кажу, що він великий психолог? Ніколи не забуду: якось в одній грі я зробив хет-трик, після гри теорія, розбір гри. Я спокійно заходжу, такий розслаблений: я ж три забив – мене хвалитимуть. А він навпаки – мене знищив.

– Так. Він каже: «Добре, три забив – молодець, красавчик. А якби не забив – що ти робив на полі? Я не бачу по цифрах».

Потім я жахливу гру зіграв. Я самокритичний, я себе знищую – сам розумію, що, образно, лайняно відіграв. Я себе з’їдаю, з’їдаю, з’їдаю. На теорію приходимо, сиджу, голову опустив, потухший, думаю: «Ну, все, капець».

І він мене навпаки як підняв – у мене аж крила з’явилися. «Так, він не забив, але подивіться, що він приніс для команди – він просто пахав 90 хвилин». Я ось це запам’ятав на все життя.

– За той період, у який мені пощастило попрацювати з Валерієм Васильовичем, я жодного разу навіть не чув підвищення голосу. Навіть у перерві, як би не складалася гра – ну, ми самі розуміли, що погано, треба щось виправляти.

Бувало навіть таке, що він за ці 15 хвилин жодного слова не скаже, у роздягальні гробова тиша. «Чого сидимо? Ви знаєте, що робити – встали й пішли». Таке частенько було.

Але якщо він щось говорив – то говорив це чітко, конкретно, нижче середнього тону. Тому я навіть не уявляв, коли він може бути злим або підвищити голос, лаятися. Дуже важко це було уявити.

Хоча ми всі розуміли, коли він злиться – одного погляду було достатньо, і ти маєш уже розуміти, що треба щось виправляти, – сказав Шацьких.