"Були проблеми із "зеленим змієм": Чижевський, Бакалов і Демченко – про ліквідованого зрадника України Петрова

Олександр Чижевський, Юрій Бакалов та Андрій Демченко розповіли про колишнього підопічного Сергія Петрова. Екс-гравець молодіжної збірної України воював на боці РФ і був ліквідований ЗСУ.

– Чи могли ви уявити, що Сергій Петров стане зрадником Батьківщини?

Чижевський: Про ліквідацію Петрова я дізнався ще до того, як ця інформація з’явилась в українських спортивних ЗМІ. Чи міг я уявити, що Сергій стане зрадником України? Ні. Однозначно ні, але… Він родом з Євпаторії й поїхав на малу батьківщину ще до початку повномасштабної війни, коли півострів вже був окупований.

Можливо, його у Криму хапнули та силоміць змусили служити, а не він сам, добровільно, пішов до війська. Ми цього достеменно не знаємо, тому... Хай спочиває з миром.

Бакалов: Ніколи б і подумати не міг, що Петров стане зрадником. Дуже сумно, що такі люди, як Петров, які народилися та виросли в Україні, не шанують свій народ, свою Батьківщину… У мене подібне [перехід на бік ворога] просто не вкладається в голові.

Демченко: Дуже неприємна ситуація, дуже… Коли я працював з Петровим у "Металісті 1925", у нас в команді жодних розмов на політичні теми не точилося. Навіть і не думав, що може статися щось подібне.

– Чи були в Петрова помітні проросійські погляди за час спільної роботи? Можливо, він пропагував так званий "русский мир" відкрито, чи Сергій став жертвою пропаганди Кремля вже після повернення до Криму?

Чижевський: Нічого такого, жодної пропаганди "русского мира", я за Петровим не помічав. У нього ж і дружина українка, з Рівного… Знаєте, у команді Агробізнес він би й не міг собі дозволити просування наративів Кремля. Його б не було в клубі, якби він мав відкриті проросійські погляди. Згадайте, був у нас нападник Сікорський: сфотографувався у Санкт-Петербурзі з гербом РФ – і його одразу попросили на вихід.

Бакалов: Ми з ним співпрацювали дуже мало, тому я нічого такого не помічав. Про це краще розповіли б хлопці, які разом з ним тренувалися та спілкувалися під час виступів у ПФК "Львів".

Демченко: Ні, під час тренувального процесу нічого подібного за ним помічено не було.

– Чому Петров залишив вашу команду?

Чижевський: Петров вирішив, що заслуговує грати за команду кращу, сильнішу за "Агробізнес". Хоча я як тренер був не проти, а тільки "за", щоб він і надалі виступав за нас, але… Він свій вибір зробив.

Бакалов: Петров не витримав конкуренції, програв боротьбу за місце в основному складі ПФК "Львів", тому й пішов. У нас тоді в атаці грав Бруно Фернандеш та й інші нападники були куди сильніші за Сергія.

Демченко: Він прийшов у "Металіст 1925" із ПФК "Львів", і в нього були великі проблеми із "зеленим змієм" [алкоголем]. Дуже великі проблеми. Якісь негаразди були в родині, здається, з дружиною розлучився… У харківській команді він пробув недовго.

Згодом я дізнався, що він перебрався до окупованого Криму й грав там під російським триколором за якусь маловідому команду. Як гравець він "Металісту 1925" ніяк не допоміг: пробув усього три-чотири місяці, а проблеми створював постійно.

– Якою людиною, не футболістом, запам’ятався вам Петров?

Чижевський: До нього потрібно було знайти правильний підхід. Скажімо так, він був непростою людиною.

Бакалов: Знову ж таки, зважаючи на те, що у ПФК "Львів" Петров був вкрай мало часу, то й нічим особливим він мені не запам’ятався – ні як людина, ні як гравець. Не можу дати йому жодної характеристики.

Демченко: У Петрова голова була забита незрозуміло чим… Футбол був йому нецікавий, це кидалося у вічі. Він десь витав у хмарах…