Олег ФЕДОРЧУК: "В "Динамо" було важко проявити ініціативу. Ніхто не вірив, що я сам вирішив звідти піти"

Український тренер Олег Федорчук пригадав своє перебування в "Динамо".

‒ Академія "Динамо" – вища точка в кар’єрі дитячого тренера. Як там працювали й чому звідти пішли?

‒ Наведу паралель. Є музиканти, які грають в оркестрі, а є сольні виконавці. От я із таких. В "Динамо" важко було проявляти ініціативу, ти, як молодий фахівець, повинен був 10 разів все доводити, щоб твій голос звучав на фоні великої історії клубу. Пригадую, в мене була талановита команда хлопців 1979-81 р.н. А мені говорили: на що ти витрачаєш робочий час?

І от так вийшло, що із того вийшли В’ячеслав Свідерський, який потім грав у чвертьфіналі чемпіонату світу проти Італії, Віктор Мельник, віце-чемпіон Європи серед юнаків Володимир Бондаренко. В різні роки через мої руки пройшли Валерій Іващенко, Андрій Корнєв, Андрій Пилявський, Володимир Гоменюк, Олександр Ковпак і багато інших хлопців, у яких не вірили.

Коли Свідерський чи Гоменюк виходили у футболці національної збірної, я згадував тих скептиків. Це найкраща відповідь усім, хто намагається ставити хрест на молодих гравцях.

Саме тому я пишаюся статусом "кадровика" – тренера, який спеціалізується на розкритті потенціалу. Моє завдання – знайти того, хто хоче гризти землю, і дати йому шанс.

Тож я сам прийняв рішення піти з академії "Динамо", мені ніхто не вірив, що так буває – взяти й піти з "Динамо", куди всі прагнули. Проте я так вирішив і почав працювати в ДЮСШ-15, де під керівництвом ветерана "Динамо" Кочубинського в мене було більше свободи дій. До роботи підходив творчо – наприклад, мені дозволяли шукати спонсорів і наша дитяча команда грала в формі, виготовлені однією з київських комерційних газет із її великим логотипом – все, як у справжніх футбольних клубів. На той час для дитячо-юнацького футболу ми були найбільш впізнаваними, бо ні в кого більше такого не було, - запевнив Федорчук.