Український хавбек "Слована": "Коли мене не взяли в "Динамо", то довелося йти в "Шахтар"

Український півзахисник братиславського "Слована" Олексій Завора був на перегляді в "Динамо", але киянам не підійшов. Після цього він став гравцем "Шахтаря".

- Привіт, Олексію, розкажи про себе.

- Привіт. Я сам із Харкова, навчався там, а зараз завершую 11-й клас, щоправда вже в Братиславі. З початку повномасштабного вторгнення я переїхав до Словаччини, у Братиславу. Там пішов на перегляд у "Слован", і так сталося, що мене взяли. Я тоді, до речі, ще грав на позиції форварда. У перших двох матчах на перегляді я забив 5 голів, і мені сказали, що я їм підходжу і вони мене беруть. Але мене не змогли заявити, бо це було посеред сезону. Втім, мене взяли в команду, я вже тренувався з ними й знав, що мене точно заявлять, коли відкриється реєстрація.

- Які були перші враження, коли ти потрапив до їхньої академії.

- Для мене це був новий рівень. Я ще не знав, наскільки тут усе відрізняється, але для мого розвитку це справді хороша академія. Щодо рівня футболістів — можна сказати, що я в чомусь виділявся, але загалом у всіх досить високий рівень. Якщо говорити про інфраструктуру, то в академії є все необхідне: для відновлення – сауни, масажисти, і для розвитку – також усе є.

- Ти сказав, що був нападником. А яка твоя позиція зараз?

- Зараз я можу грати всюди, але основні позиції — правий і лівий вінгер, також можу зіграти в центрі. Але, наприклад, у нас була гра: я почав матч на позиції лівого нападника, зіграв 30 хвилин, віддав асист, потім мені потрібно було перейти в центр на «вісімку» - там я відіграв ще 50 хвилин, а останні 10 хвилин догравав на позиції правого захисника.

- Як у тебе з місцевою мовою?

- Словацьку мову я вивчив дуже швидко. Коли ми приїхали у 2022 році, мені знадобилося буквально 6 місяців, щоб уже повністю спілкуватися з одноклубниками і щоб мене всі розуміли. За статистикою, там близько 60% слів дуже схожі, тож насправді нічого надто складного.

- На початку 2025 року ти перейшов у "Шахтар", але був там лише пів року. Чому не затримався?

- Насправді я прийшов у "Шахтар" ще влітку 2024 року, але мене просто не встигли заявити, бо я приїхав пізно. Батьки поверталися додому, і я ніби повертався з ними. Ми вирішили залишитися в "Шахтарі", я прийшов на перегляд, мені сказали, що беруть, але заявити вже не встигли.

Перед канікулами ми провели, мабуть, 5–6 товариських матчів – проти старших команд, другої ліги й так далі. Я проявив себе дуже добре, всі казали, що я був одним із найкращих на полі, багато чого пообіцяли: що я гратиму, що все буде добре. Але в підсумку вийшло так, що навесні 2025 року, я, напевно, зіграв найменше в команді. І я досі не знаю причини, бо коли підходив до тренерів, керівництва, директорів і ставив це запитання, вони постійно переводили тему. Тренер, коли я після тренувань підходив і питав, що не так і що потрібно покращити, щоб грати більше, казав: «усе добре». А потім настає гра, і я виходжу на 5-10 хвилин, і так було майже в кожному матчі.

- Я також читав новину, що "Шахтар" перехопив тебе у "Динамо".

- Спочатку ми прийшли в "Динамо". Я був на перегляді, ми грали проти ЛНЗ 2008 року народження, виграли 2:0 або 2:1, я зіграв увесь матч. І головний тренер одразу сказав моєму татові: "Хлопець сподобався, ми його беремо". Але потім щось не сподобалося директору Іщенку, і він сказав, що взяти мене не можуть. На той момент у мене вже не було команди, я пішов зі "Слована", тож довелося йти в "Шахтар", і тоді ця новина й з’явилася в медіа.

- Також у ЗМІ писали, що ти можеш змінити громадянство на словацьке. Чи викликали тебе вже до збірної Словаччини?

- Безпосередньо до збірної Словаччини мене не викликали, але інтерес був. Я їздив на рівень U-15. Перед викликами до збірної там усе поділено на 4 регіони, і вже звідти обирають гравців. Мене формально не мали викликати, але все ж запросили, і я поїхав із ними до Белграда, в Сербію. Там я відіграв усі три матчі повністю, знову ж таки всім сподобався, усе було добре. Але офіційної пропозиції від збірної не могло бути, бо в мене ще немає громадянства. Далі подивимося, бо з України викликів у збірну теж не було, навіть на "Збір майбутніх зірок" у Щасливому не запрошували.

Був лише один дзвінок: перед тим, як я перейшов у "Шахтар", мені писали кілька людей, представлялися, що вони зі збірної, казали: "Ми тобою цікавимося, ти нам цікавий, розкажи про себе" — і на цьому все.

- Чи плануєш ти отримувати або змінювати громадянство?

- Все залежатиме від ситуації, як воно буде поки що не знаю. Якщо мені запропонує збірна Словаччини, то одразу запропонують і зробити паспорт. А якщо Україна — то я теж буду тільки "за".

- А якщо одночасно надійдуть дві пропозиції від двох збірних?

- Поки що не знаю, доведеться сидіти й думати. Бо з одного боку Україна — це моя рідна країна, а з іншого боку Словаччина дає мені все для розвитку як футболіста, і вони це вже не раз підтверджували.

- Невдалий сезон у "Шахтарі", ти повертаєшся до Словаччини. Як у тебе зараз тут справи?

- Усе супер — мене тут цінують. Я граю, у мене хороші стосунки з тренерами, вони цікавляться мною. Я вже провів кілька тренувань з U-19. Мені знову дали шанс, знову в мене повірили, бо після "Шахтаря" я, якщо чесно, був ментально надломлений. Зараз я найкращий бомбардир у U-17: за пів року забив 5 голів у 9-ти матчах, саме найкращий бомбардир команди. Але найголовніше - в мене вірять, - підкреслив Завора.