"Це нормально, коли хтось кричить, тим паче – він капітан": Велетень про емоції в Олександрії і конкуренцію у Реброва

Вінгер "Полісся" Владислав Велетень розповів про перемогу над "Олександрією", а також про збірну України.

– Сьогодні "Полісся" діяло у схемі 4-2-3-1 – не найтиповішій для команди. Це було рішення тренерського штабу спеціально під суперника?

– Так, тренер вирішив трішки змістити Брагару: поставив мене зліва, а Гуцуляка праворуч. Просто мав таку ідею на цю гру.

– Під час матчу помітила емоційність тренера. Але більше звернула увагу на вигуки капітана. Часом він звертався навіть грубо. Для вас, можна сказати, вже типова історія?

– Були емоції. Це нормально, коли хтось кричить, тим паче – він капітан (Руслан Бабенко). Всі між собою спілкуються по ходу, підказують. Таке – нормально та звично.

– У другому таймі, вже ведучи в рахунку, команда виглядала ще зарядженішою – наче вийшла добивати суперника. Не хотіли зупинятись і приїхали за розгромом?

– Тренер завжди каже, що не треба зупинятися, а грати до останнього, розвивати атаки. Кожен має час і прагнення показувати себе з найкращого боку. Навіть при рахунку 3:0 потрібно створювати більше, давати більше. Сьогодні всі голи забили зі стандартів – з гри не вийшло. Тому працюватимемо над цим нюансом, треба не лише зі стандартів.

– Чи додавала принциповості ця гра, зважаючи, що суперник – колишня команда вашого тренера?

– Знаєте, ми розуміємо, що кожна команда зараз на нас налаштовується, може, навіть трішки більше, ніж на інших. Тому ми виходимо на гру і діємо: якщо суперник викладається на 100 відсотків, то ми маємо на 120 і більше.

– Попереду пауза на матчі збірних. Як команда планує її використати?

– Я вже якось казав після попереднього збору, що маємо вийти більш підготовленими. Хід не маємо свій втратити. Натомість треба розуміти вимоги й рости у них.

– Ви вже мали виклик до збірної України. Наскільки відчуваєте, що в "Поліссі" реально заробити новий шанс?

– Я намагаюся показувати свої найкращі якості. З "Полісся" можна потрапити в збірну. Зараз видно, що викликають різних гравців, дають шанс. Коли мене тоді викликали – було багато травмованих, я поїхав, але повноцінно не грав. Сподіваюся, що колись, дай Боже, найближчим часом буде шанс вийти й проявити себе.

– Можливо, Сергій Станіславович навіть озвучував, скільки ще потрібно забити чи асистувати, щоб точно отримати виклик до збірної?

– Ні, такого не було (Усміхається). Зараз дійсно велика конкуренція на моїй позиції – люди грають у Ла Лізі та турецькому чемпіонаті. Це сильніші турніри, ніж теперішня УПЛ. І хлопці там теж забивають. Ось Циганков нещодавно відзначився. Тому треба зробити щось більше, у рази більше, щоб мати це місце, - переконаний Велетень.