Микола МИХАЙЛЕНКО: "У дитинстві захоплювався Мессі та Іньєстою"

Півзахисник «Динамо» Микола Михайленко відповів на запитання від ютуб-каналу GG.Спорт.

– Як ти зрозумів, що футбол – це твоє і надовго?

– Це було з самого дитинства. Мене старший брат завжди всюди з собою брав, тому навіть не було якихось інших варіантів. Тому що кожен день народження і так далі – це була форма, м’яч, і мені більше нічого не треба було.

– Ким з футболістів захоплювався в дитинстві?

– Мессі та Ін’єста – це так, щоб найбільше прям.

– А з українських?

– Ярмоленко, Коноплянка дуже подобалися.

– Пам’ятаєш свій дебют у професійному футболі на найвищому рівні?

– Звісно, пам’ятаю. В УПЛ я дебютував за «Чорноморець» у Чернігові в матчі проти «Десни». Це було дуже пам’ятно. Звісно, матч завершився не так, як нам хотілося б, але це був дуже хороший досвід.

– Яка твоя найсильніша футбольна риса?

– Не знаю, важко сказати. Я просто люблю, коли інші говорять, не люблю про себе говорити.

– А з якою своєю рисою ти борешся і що б хотів змінити в собі як футболісті?

– Можливо, десь більше нахабства – в хорошому сенсі, маю на увазі, спортивного нахабства.

– Чи буває в тебе, що ти відчуваєш вигорання? І як ти з цим борешся?

– Я намагаюся не доводити до цього, якщо чесно. Думаю, у всіх є такий досвід у житті, коли таке трапляється. Тому ти потім вчишся просто до цього не доводити.

– Найнеприємніший суперник, з яким ти колись грав – команда, або гравець?

– Найнеприємніший – це мається на увазі найсильніший?

– Давай два варіанти. Або найсильніший, або найнеприємніший у тому плані, що підступний, грубий і так далі.

– Підступних, таких, щоб супергрубих, якось не було, а найсильніший для мене – мабуть, один з таких це збірна Марокко на Олімпіаді-2024.

– Як ти ставився до критики? Слухаєш, фільтруєш, ігноруєш?

– Фільтрую. Просто зараз такий час, що соцмережі, і ти не можеш повністю того не бачити. Але, коли бачиш – дивлячись від кого. Дещо сприймаєш, дійсно прислухаєшся, на дещо просто не звертаєш уваги.

– Як тебе змінив футбол, як людину?

– Футбол дійсно дуже впливає на тебе як особистість, тому що ти спілкуєшся з дуже багатьма людьми, постійно перебуваєш у стані конкуренції, і так далі. Тому думаю, що тільки позитивно.

– Чим ти займаєшся в вільний час? Опиши свій ідеальний вихідний вдома.

– Так як у мене з’явилася дитина не дуже давно, то ідеальний вихідний вже не виходить, як раніше. Прокидаємося, поки всі справи з дитиною зробити, потім погратися, поснідати бажано, якщо він спить. Якщо не спить – то гратися з ним. Обов’язково прогулятися та й просто побути вдома. Я дуже ціную час зі своїми рідними. Коли є можливість, завжди проводжу його з ними.

– Що завжди з тобою в день матчу – предмет, ритуал, звичка?

– Зі мною завжди молитви – це, в принципі, найголовніше. Ну і, звісно, такі речі такі, як телефон у всіх, навушники.

– Як відрізняється Микола Михайленко вдома від Михайленка на полі?

– Я в житті зовсім спокійний, зовсім не конфліктний, і так далі. Але на полі іноді потрібне, як я кажу, нахабство в хорошому сенсі – тому я працюю над цим.

– Твій улюблений момент, епізод у формі «Динамо»?

– Це мій перший матч, звісно, у футболці «Динамо», тому що я був в орендах і мріяв про те, щоб повернутися й одягти цю футболку. Тому це для мене було дуже пам’ятно.

– Який момент у минулому сезоні дав тобі найбільше емоцій?

– Думаю, що це матч 2-го кола з «Шахтарем», коли ми на останніх хвилинах зрівняли рахунок і 2:2 зіграли. Тоді було дуже багато емоцій дійсно.

– Хто в команді «Динамо» найбільше тебе мотивує?

– Андрій Ярмоленко.

– Найбільша підтримка в твоєму житті – від кого вона приходить у найважчі моменти?

– Однозначно, моя дружина. Це найперша людина, яка завжди зі мною і найрідніша для мене. Ну і, звісно, потім батьки та старший брат.

– Яке твоє найулюбленіше місто або стадіон, де тобі доводилося грати?

– Найулюбленіший стадіон – ім. Лобановського, мабуть. Мені дуже подобається атмосфера на ньому.

– Яку пісню ти асоціюєш з перемогою?

– Мабуть, пісня Freed From Desire.

– Чи мрієш ти, щоб тебе колись на полі називали Миколайович?

– Та ні, не мрію. Якщо воно так буде – то так буде, якщо ні – то нічого страшного.

– Що ти хочеш, щоб про тебе згадували вболівальники «Динамо» через 20 років?

– Я хотів би, може, щоб просто згадували як хорошу людину і дійсно професіонала, хорошого футболіста. Щоб поважали – це було б для мене за щастя, – сказав Михайленко.