Олександр ПОЗДЄЄВ: "Практично усі вболівальники в Україні вірили, що "Динамо" пройде "Пафос". Моментами це читалося і у гравців киян"

Динамо невдало провело перший поєдинок третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів УЄФА. У номінально домашньому матчі, що проходив у польському місті Люблін, чемпіон України мінімально програв кіпрському Пафосу – 0:1. Усі найважливіші моменти матчу Динамо Київ – Пафос ми обговорили з ексголовним тренером Колоса Олександром Поздєєвим.

– Як би ви охарактеризували пару Динамо – Пафос? Чи був фаворит у цьому протистоянні?

– Для мене це були приблизно рівні під силу клуби. Я бачив ігри Динамо на зборах в Австрії. Динамо протистояв чемпіон Кіпру А згадуючи нещодавні ігри Полісся – Санта-Колома (Андорра), ми розуміємо нинішній рівень українських команд у єврокубках.

– Чи здивував вас стартовий склад київського Динамо?

– Якщо чесно, то так. Олександр Шовковський випустив на поле чотирьох центральних півзахисників. Лише Бражко грав на своїй рідній позиції. Поруч із ним розташовувалися Михайленко, Шапаренко та Піхальонок. Андрій Ярмоленко також часто зміщувався до центру поля, і наша команда залишалася без номінальних вінгерів. У чому був задум нашого тренерського штабу? Запитання. Досить хаотично діяли гравці середньої лінії Динамо у цьому поєдинку.

– Яким вам запам’ятався перший тайм?

– Досить рівним. Гості пристойно пресингували наших футболістів, змушуючи їх помилятися. Хоча у Динамо було два чудові моменти, щоб відкрити рахунок. Дубінчак пробив з близької дистанції у штангу, а Ванат, пробиваючи головою після флангової передачі, вдарив вище за ворота, хоча до них було метрів шість. Думаю, що у цих епізодах не вистачило класу нашим гравцям.

– Чим вам запам’ятався Пафос?

– Найчастіше гості грали без м’яча, і це у них виходило досить непогано. У складі Пафосу мало кіпріотів. Здебільшого у команді грають легіонери. Футболісти Пафосу – фізично міцні хлопці, які нав’язують боротьбу на кожній ділянці футбольного поля. Знаю, що їхній головний тренер Хуан Карлос Карседо багато років працював у тренерському штабі Унаї Емері. Він був асистентом Емері у Валенсії, Севільї, ПСЖ та Арсеналі. Тепер він сам став головним тренером. І все ж таки, володіючи м’ячем, Пафос не справив особливого враження.

– Що відбувалося у другому таймі матчу у Любліні?

– Глобально картинка не змінилася. Форвард чемпіона України Владислав Ванат досить мало отримував м’яч поблизу штрафного суперника. З Вересом це у нього виходило краще, але це був поєдинок чемпіонату України, а не Ліги чемпіонів. Михайленко у цій зустрічі розчинився, як і Шапаренко. Ярмоленко намагався зіграти нестандартно, намагаючись індивідуально вирішити той чи інший епізод. Взагалі ми побачили мало прострілів із флангів, хоча хтось їх міг зробити? Загалом це був академічний футбол у виконанні гравців київського Динамо.

– Вам не здалося, що емоцій у футболістів Динамо було мало? Це дивно, адже на кону вихід до групи Ліги чемпіонів.

– Напевно, практично всі вболівальники в Україні вірили, що динамівці пройдуть Пафос. Моментами це читалося й у гравців Динамо у цьому матчі. Вони були і впевнені, і самовпевнені, що так і буде. Як ми бачимо, зараз немає у футболістів Динамо таких якостей, що можна заявити, що вони пройдуть Пафос. При цьому, моменти наші хлопці створювали для взяття воріт, але їх виконання в найважливіші моменти – це проблема.

– На 84-й хвилині кіпріоти відкрили рахунок у цій зустрічі. Сталося це, коли динамівці подавали кутовий. Таке побачиш нечасто.

– Цей момент додав негативу. Все трапилося біля нашої ліги штрафного майданчика, коли підбір ми програли. І сфолити не встигли. Форвард гостей відірвався від Буяльського і зробив передачу на Андерсона, який розібрався з Дубінчаком і пробив у дальній кут воріт.

– Для Дубінчака матч взагалі вийшов провальним?

– Думаю, що в нього не так багато хороших якостей, нема за що зачепитися. Він має швидкість, але при передачах у нього велика кількість помилок. У моменті, коли він пробив у штангу, потрібно було покатати до центру штрафного майданчика на партнера, той міг спокійно забивати. На 84-й хвилині Владислав дав легко обіграти себе у штрафному майданчику.

– Якщо ми дивимося на таблицю коефіцієнтів, то бачимо, що Кіпр зараз займає 20-е місце в Європі, а Україна – 27-е. Отже, ми й маємо програвати кіпріотам?

– Ви знаєте ситуацію у нашій країні. Ми можемо опуститись ще нижче. Чогось більше зараз вимагати нашим уболівальникам не доводиться. Взагалі багато наших проблем у футболі почалися трохи більше року тому.

За пару місяців до чемпіонату Європи, який проходив у Німеччині, багато фахівців почали говорити, що у нас зараз золоте покоління у збірній України. Як закінчився поєдинок Україна – Румунія? Нашим поразкою – 0:3. Тому всім нашим футбольним людям потрібно зробити переоцінку цінностей. Потрібно більше працювати. Постав зараз Судакова та Шапаренка у хороший європейський клуб – вони там не зроблять різницю на футбольному полі. Те саме, можна говорити і про Бражка.

Чому я говорю конкретно про цих трьох футболістів? Тому що останні роки півтора всі тільки говорять і пишуть, що на них полюють найкращі команди з Англії та Італії. Наші президенти клубів виставляють за них величезні цінники. Це все спотворює реальне життя та негативно впливає на футболістів. Насамперед, психологічно. Дивіться – у Пафосу ми не знаємо жодного гравця, а вони на рівних протистоять київському Динамо. Рівень опору з боку кіпріотів є цілком достатнім, як для кваліфікації Ліги чемпіонів.