Смоловий детально порівняв гру Сергія Сидорчука та Івана Калюжного

Графік низьких втрат кричить, що перф "Олександрії" та результат потрібно розділяти. Але в Україні так не прийнято. Наприклад, захвалений білдап:

⁃ "Динамо" - 61.5% володіння при 175 низьких втратах (23 ударні)

⁃ "Олександрія" - 51.3% володіння при 189 низьких втратах (24 ударні)

Висновок: команда, що грає з мʼячем суттєво менше за "Динамо" (-10.1%) робить більше втрат біля власних воріт (+14). І це фініш 2.5 річного циклу роботи? Навіть якщо мова не про білдап, то варто говорити про частку виносів, які не дозволяють будувати атаку із низького блоку. Тому не варто плутати перформанс та результат.

Ще приклад. 9 місяців тому в інформаційний простір увірвався СуперІван: гравець з nowhere в старт збірної. Дійсно дуже красива лірична медійна історія. І от після останніх матчів збірної в Канаді полуда з очей спала. Починаються конструювання теорій про накопичену втому, про важкий сезон тощо. Але в "Олександрії" не було єврокубків, не було недовідновлення та складної логістики…

Тому репрезентативним джерелом порівняння обрав, мабуть, найкрутіший all-around перформанс опорного півзахисника в сучасній історії українського футболу - Сергія Сидорчука сезону 2022/2023. Отож, що таке "СуперІван" в масштабах УПЛ і чому лише "Металіст 1925"?

Молодший за віком Калюжний захищається на 3.2 метри нижче лінії, де захищався в "Динамо" Сидорчук (45.3 проти 42.1 м від власних воріт). Якщо порівнювати з командною висотою:

⁃ Сидорчук захищався на 2.79 метри вище

⁃ Калюжний захищався на 0.4 метри нижче середньої дистанції захисного єдиноборства "Олександрії"

⁃ відсоток високих захисних дій в Сидорчука вищий на 9.7%

Молодший за віком Калюжний суттєво поступається праймовому Сидорчуку в інтенсивності:

⁃ Сидорчук здійснював 55.9/90 спроб індивідуального пресингу (що в підсумку завершувались поверненням мʼяча командою), а ми ж памʼятаємо, що "Динамо" зразка 2022/2023 грало аж ніяк не з 51.3% володіння "Олександрії", правда?

⁃ Калюжний здійснював лише 48/90 (-7.9/90 в контексті довшого часу команди у грі проти мʼяча)

Більш того, якщо порівняти пресинг дії на чужій половині, то як раз там основа різниці і прихована (на власній по ~13 дуелей):

⁃ 42.2/90 в Сидорчука в "Динамо" 2022/2023

⁃ 35/90 (-7.2/90) в Калюжного в "Олександрії" 2024/2025

⁃ якщо говорити про швидкість реакції на втрату, то у гравців паритет за кількістю спроб відбору впродовж 2 секунд після втрати (по 0.71/90), а за кількістю безпосередньо повернень мʼяча під контроль впродовж 5 секунд у Сергія навіть мінімальна перевага (+0.02/90)

⁃ за показниками внормованими на володіння у старшого за віком перевага над молодшим за перехопленнями та поверненнями мʼяча через відбір

⁃ у Сидорчука, що частіше контролював мʼяч, рідше його відбирали (0.22/90 проти 0.39/90)

⁃ у Сидорчука, чия команда грала з позиції сили, вдвічі менше невдалих дій на власній половині (1.3/90 проти 2.79/90), тут ще раз згадуємо розхвалений білдап Олександрії

• Його дещо важче пройти - різниця в 2.1% при спробах

• Він вигравав більше захисних дуелей кількісно (+1.01/90) та якісно (+4.0%)

• Іван помітно частіше (в шість раз) блокував удари, хоча цей факт не має дивувати через глибину залягання футболіста та час команд у захисті

• В обох майже 2 фоли за матч, але в Сергія все ж на 0.07/90 більше

Ось така не дуже весела історія. Якщо говорити мовою фактів: 31-річний на той момент Сидорчук переважає за інтенсивністю та обсягом безконтактної боротьби нового молодшого (27-річного) героя натовпу. Мораль? Напевне знову згадаю про необхідність розділяти:

⁃ 2-ге місце "Олександрії", яке є фантастичним результатом

⁃ перформанс окремих виконавців

Дуже наївно та непрофесійно ототожнювати перформанс з результатом. Бо він ніколи не був та ніколи не буде на 100% корелюватися із перформансом. Результат - це сукупність різних факторів від помилок арбітра до незадоволеності якістю с*ксу кіпера суперника з його дружиною, що впливає потім на дії на полі.