Ілля ЗАБАРНИЙ: "Тяжко, коли приходиш у клуб і не можеш прожонглювати три рази"

Центральний захисник «Борнмуту» та збірної України Ілля Забарний розповів про своє дитинство та становлення у професійному футболі.

- Ілля, ти народився у Києві, грав за «Динамо» і починав у його футбольній школі. Чи можеш розповісти про те, як перейшов зі шкільної в першу команду?

- Моє дитинство було веселим. Спочатку не планував займатись футболом, але так сталося, що ми всією сім'єю жили в одній кімнаті у гуртожитку. Ми з братом дуріли і щось треба було з цим робити, тому мама сказала: «Ідіть кудись, тому що ви мене вже дістали, що ви тут дуріте».

Так склалося, що спочатку ми з братом пішли на якесь тхеквондо, провели там десь рік, а потім нам не дуже сподобалося, і ми пішли на футбол. То була шкільна команда, невелика. Я почав займатися зі своїми однолітками, мій брат – зі своїми. І так сталося, що почав грати у футбол.

Потім скаути «Динамо» побачили мене та запросили до академії. Звісно, я пішов. Було дуже важко. Коли ти приходиш у клуб, де хлопці вміють жонглювати по 100 разів, а ти не можеш і три рази – це дуже важко. Потрібно було час, щоб адаптуватися до цього.

Все так почалося, що мене прийняли і почав грати. Грав, грав, грав і дограв до U-19, U-21, але пробув там небагато – почав тренуватися з першою командою, грати на зборах та потрапляти до заявки.

Дебют за першу команду, на жаль, пройшов за порожніх трибун, бо, на жаль, був COVID-19. Було важко впоратися з цим, але команда підтримала мене і всі тішилися за мене. Ніщо не заважало дебютувати та грати за свою рідну команду. Отак усе й було, – сказав Забарний.