Блогер: "Примітивні алгоритми із закиданнями за спини і ставка на власні здібності працюють. При спробі чогось осмисленого у "Динамо" вимальовується біда"

⁃ Лонвейк йде в пресинг, а Самба не розуміє, що теж має висуватися, бо інакше рух Джастіна немає жодного сенсу, треба вчити малого грамоті

⁃ з точки зору тримання м’яча досить пристойні перші 10 хвилин, не вистачало лише тями вийти з них через якісне загострення

⁃ наступні 10 хвилин були таким ж, з цікавого хіба повторне використання закидання на Лонвейка на дальній стійці зі стандарту, цього разу вдале, в минулих матчах не виходило

⁃ гра стала закритішою, забивати на індивідуальних якостях вже не вдавалося (усі голи в першому таймі заслуга одного, як у випадку з Ванатом та Беніто, або двох гравців - гол Тимчика)

⁃ загалом дійство нагадувало матчі Шахтаря, наче воно і непогано, є контроль над ситуацією, але достатнього тиску на ворота немає; в цьому і парадокс, адже вистачало людей, що здатні віддати довбаний останній пас, але Супрягу віч-на-віч виводили самі ж румуни...

⁃ висновок простий, примітивні алгоритми із закиданнями за спини працюють, працює і ставка на власні здібності, при спробі чогось осмисленого вимальовується біда або срака, тут на вибір та смак

⁃ враховуючи постійні зміни зв’язок, Динамо досі НЕ награє склад, тож зараз проходить селекція, щоб перевірити на що гравці здатні в незручних для себе умовах; швидше за все на даному етапі відфільтровують зайвих, тих, хто губиться в незнайомих ситуаціях; за таких умов певно і не варто оцінювати цілісність ігрових зв’язків, а ставитися до процесу відповідно