Рустам ХУДЖАМОВ: "Поки росіяни радіють смертям українців, їх треба різати як собак"

- Не вважаю. Якщо дружина радіє і каже своєму чоловікові: «Вбивай їх там більше»… Якщо вона радіє тому, що їй передають поштою речі, зняті з убитої українки… Поки вони радіють смертям на наших площах, наших будинках, ракетним ударам по центрах наших міст та загибелі наших дітей, то їх потрібно різати як собак. Це не було експресивно, не було на емоціях.

Беремо от б###ь російське бабище. У неї є чоловік, який поїхав на війну. Його вбили, а її ставлення до війни не змінилося. Тепер ми ще вороги, які вбили її, б###ь, чоловіка. Який до цього 20 років сидів бухав у хаті й ходив у туалет через весь двір. Дитину виростить такою ж, вона буде українофобною. І вони будуть нас ненавидіти.

Для мене людина, яка радіє вбивству дітей українців, жінок, будь-кого – це вже не людина. Я розумію, що такого не буде, але мені б хотілося, щоб у нас були ракети, якими можна відповідати. Щоб в###ти по Воронежу, по Бєлгороду, по Курську. Туди, де радіють. Щоб вони побачили, що таке війна.

У мене дитина десь 1,5 місяця після початку війни грала онлайн-гру. Там випадково до тебе набираються люди в команду. Потрапила дитина з росії. Волосся стало дибом… «Що ви там, замерзли в підвалі сидіти?». Діти насміхаються, б###ь. 10-річні москалі насміхаються. Що з ними робити? Окей, якщо не вбивати, то ракетами в###ти, щоб вони одного разу відчули, що це таке.

Дуже чекаю, коли за кордоном якийсь росіянин скаже мені, що «не все так однозначно». Щоб в###ть. Чесно скажу.

- Ну після Бучі я не розумію, чи можна до них ставитися як до людей.

- Я не такий. Вони самі беруть нас за руки своїми ракетами і впускають туди в підвал, де людяності вже нема.

- У мене її поки що немає, - відповів Худжамов.