Російські генерали тиснуть на родини окупантів, аби ті не звільнялися зі служби

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, 39 мотострілецька Червонопрапорна бригада зазнала чималих втрат протягом бойових дій. Через погане забезпечення, вкрай неадекватне ставлення командування та постановку завдань, які неможливо виконати, окупанти досить швидко зрозуміли, що залишатися в Україні вони не хочуть.

Загарбники втратили й грошову мотивацію, адже до "Ваньок" дійшло, що навіть чималі за російськими мірками гроші жодним чином не знадобляться їм у пеклі.

Оскільки у міністерстві оборони Росії штучно створили такі умови, що розірвати контракт під час відрядження окупанти не можуть, аби повернутися з війни їм доводиться вигадувати різні варіанти легальної "втечі".

Так, окупанти з сумнозвісної 39 бригади, після ретельного вивчення контрактного договору почали масово ставати опікунами хворих родичів.

Контрактники масово звертаються до своїх матерів та просять за будь-які гроші організувати їм відповідні довідки.

Отримавши документи, "Ваньки" з радістю біжуть до командування та кажуть, що мають терміново повернутися додому для догляду за бабусею чи дідусем, які "раптово захворіли".

Поява достатньо великої кількості "опікунів" серед контрактників бригади стала настільки масовою, що не неї звернули увагу в російському генералітеті.

У міноборони країни-агресорки віддали наказ командувачам армій зробити все, аби відтік кадрів не став критичним на різних ділянках фронту.

Оскільки штабні офіцери Росії зацікавлені лише у тому, щоб зберегти свої посади та регулярно звітувати про успіхи, вони одразу почали протидію новій схемі. Звісно, полковники та генерали не почали мотивувати особовий склад, вони вирішили тиснути на родини військовослужбовців.

Російські офіцери швидко організували збори матерів та дружин контрактників у військових частинах, під час яких сипали пропагандою та погрозами. Всі речі штабістів були націлені на те, що "захисники батьківщини" мають виконувати свій обов'язок до останнього. Рідних воєнних злочинців переконливо просили не сприяти ухилянню військовослужбовців від участі у війні, казали про наслідки таких дій та навіть натякали на можливе ув'язнення за допомогу "відкосити". Натомість тим дружинам та матерям, які вплинуть на вояк, обіцяли чималі "премії".

Попри підвищення кількості тих, хто відмовляється йти в атаку чи їхати в Україну, Росія не відчуває якоїсь критичної нестачі людей. У багатьох військкоматах та центрах набору вбивць у глибинці є черги з бажаючих поїхати на війну за 100 – 200 тисяч рублів на місяць. Єдина проблема для Путіна полягає у тому, що більшість добровольців не має бойового досвіду, а відправити їх у бій тут і зараз важко з логістичної точки зору.

Підрозділи, які вже побували у бойових зіткненнях, або які довгий час не мали ротації, втрачають мотивацію та здатність воювати, але при цьому генералітет зберагіє контроль над ними. Достатньо показовим є той факт, що віднедавна загарбники почали потроху давати відпустки окупантам. При цьому кількість бійців, що після відпочинку не поверталися на фронт добровольно, є відносно невеликою. Звісно, це не стосується взагалі всіх підрозділів окупаційної армії, але, на жаль, Росія змогла оговтатися після втрати десятків тисяч людей, смерті величезної кількості генералів, командувачів штабу та їх заступників.