Блогер: "Нам доводиться вигадувати відмазки, що Забарний без замін "наївся" футболом. Чому Педрі не наїдається?"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі аналізує гру "Динамо" проти "Ворскли".

Динамо 1: 2 Ворскла
Єдиноборство

Гравці Динамо не були належним чином зібрані не тільки в завершенні своїх численних атак. Гравці Динамо ще й боротьбу програли...

Єдине місце, де мали перевагу...повітря. Що виглядає безглуздо, враховуючи, як ми пропустили перший гол. Але тільки в повітрі у нас перевага 17: 7 за рахунок куль Ворскли на удачу вперед на великому відрізку матчу. Найприкріше: обидві дуелі в нашій штрафній ми програли...

Ви уявляєте, якщо +10 у нас вгорі, то як ми злилися внизу? Виходить на -23! Мінус двадцять три єдиноборства внизу у гравців Динамо в матчі з добротним і міцним колгоспом...

Хлопці, а точно треба так реагувати на не призначений вільний і пенальті?! Хлопці, може вам пора визнати, що ви ледарі і в останній місяць не віддаєте на поле все те, що повинні до останньої крапельки поту?!

Ми в матчах Ліги чемпіонів забираємо в середньому 63.5% єдиноборств у захисті. У двох матчах з Барселоною у нас 67.5% і 62.5% відповідно! А з нещасною Ворсклою, у якої навіть лавки немає - 53.5%...

Виходить, що на Фаті і Депая ми можемо якось зібратися з думками, а Лукас Рангел і Степанюк для нас, як Мессі і Неймар...

Про що це говорить? Про рівень концентрації і відношенню до суперника.

У нас найгірший за 14 турів показник єдиноборств в атаці: всього 32.86% результатів за нами.

Циганков виграв 4 з 11 (36%). Довелося в атаці щось вичавлювати навіть Сидорчуку - 4 з 10 (40%), а то у Шапаренка тільки 2 з 9 (22%). Вийшов технічний дриблер Вітіньо і програв всі 5 з 5 (0%).

Хто і що хотів цим матчем сказати? Ну, адже не настільки все сумно загалом: маючи перевагу у володінні виграли відбори і підбори проти команди, яка 2/3 часу сиділа в обороні (68 на 54).

Всього 0.03 xG не дотягнули до максимуму цього сезону (3.22, проти 1925-х).

Не вистачило 4 торкань у штрафному майданчику, щоб повторити найкращий результат у сезоні (Інгулець, 44).

У загальних рисах все адекватно. Але вбиває те ставлення, з яким хлопці підходять до окремих епізодів. Пару хвилин сильної гри обов'язково закінчується п'ятихвилинкою дикої втрати уваги.

Дід справедливо визнав і свою провину. В даному випадку помилка зі складом: Рамірес через 3 місяці як і раніше не розуміє партнерів, якість взаємодії з ними набагато нижче, ніж у Гармаша. Дід дає венесуельцю шанс за шансом, але він поки не в своїй тарілці: то йде не туди, то віддає не туди.

Проблема в тому, що не можна говорити: винен цей футболіст, або винен ось цей футболіст.

Ми молилися на Забарного рік. Тепер нам доводиться вигадувати відмазки, що хлопець без замін «наївся» футболом. Чому Педрі не наїдається? Може проблема не в апетиті?

Ми молилися і хвалили Шапаренка весь рік, але вчора він не був схожий на себе. Наслідок травми в матчі з Барселоною. Тоді чому не готуємо когось на підміну зі схожим набором якостей?

Та кого не візьми, чорт забирай! Всі останній місяць-півтора, то по черзі, то одночасно не схожі на себе. І кінця краю цьому немає...

Ми тримали довгу суху серію. В останніх 7 матчах у нас тільки 1 "сухар" (Дніпро-1), в РЕШТИ 6 матчах пропустили 8 (!) голова.

Ну, явно морозними зимовими вечорами ці хлопці засипають в теплих ліжечках, обіймаючи дружин, і бачать себе у фіналі ЛЧ в майках Челсі або Ман Сіті. Буває ж іноді. Але, якщо вони вже втомилися на початку листопада, то як вони збираються виживати в АПЛ з їх кубками ліги/Англії, забитим календарем (навіть взимку) і єврокубками?

Це дуже велике горе. На моєму динамівському віку це явно не остання команда, яка розвалюється на очах з власної ліні і дурості. Останній раз це було після двох чемпіонств Реброва: люди просто відмовилися утримувати належний рівень концентрації і професіоналізму далі. Людям просто стало нудно перемагати. Тут вже одного чемпіонства багатьом вистачило, щоб знизити рівень вимог до себе...

Боляче помилятися в людях. Але схоже і з цим поколінням ми теж помилилися. Вони не хочуть більшого, їм достатньо того, що є. Ну, що ж, тоді чекаємо нове, правда, пора заздалегідь себе готувати до чергового розчарування через пару років...