Сергей РЕБРОВ: "Я знал, что обязательно вернусь на родину"

Гліб Ваколюк, "Львівська газета"

Першим гучним придбанням київського "Динамо" в період міжсезоння став один із найрезультативніших нападників столичної команди Сергій Ребров.

Напередодні поєдинку "Динамо" із запорізьким "Металургом" форвард погодився відповісти на запитання кореспондента "Газети".

- Після гри за Суперкубок України шанувальники "Динамо" заговорили про упередженість і некомпетентність судді в тому матчі. Що ви думаєте щодо цього?

- Переглядав цю гру в записі. Не варто говорити про упередженість судді. Як на мене, арбітр боїться давати пенальті в таких відповідальних поєдинках тоді, коли не впевнений у такій необхідності на сто процентів. Надто якщо до завершення гри залишається 10-15 хвилин. Не люблю говорити про суддів, але мені здається, що для українських арбітрів характерно боятися брати на себе відповідальність.

- А в Європі судді теж бояться відповідальності?

- Ні, в Європі не так. Вони без зайвого остраху можуть дати пенальті за хвилину до завершення поєдинку.

- Ви повернулися в Україну після багаторічної перерви. Яке враження справили зміни в українській першості?

- Чемпіонат лише починається. Ми встигли зіграти тільки матч за Суперкубок. Тому я не встиг добре ознайомитися з нинішньою першістю. Якщо говорити про "Шахтар", то ця команда дуже зміцнила свої редути. За кордоном завжди переглядав зустрічі за участю "Динамо" та "Шахтаря", оскільки ці ігри є доволі видовищними. Як на мене, в матчі за Суперкубок ми виглядали дещо краще, ніж суперник. Пенальті – це лотерея. Цього разу нам не пощастило, але немає нічого страшного. В майбутнє дивлюся з оптимізмом. У нас є хороша команда, непогано граємо. Сподіваюся, що це вдасться зберегти до ігор Ліги чемпіонів.

- Коли ви покидали "Динамо", мабуть, ще не було такого жорсткого протистояння між столичної командою та гірниками?

- Так, справді, тоді такого протистояння ще не було. Нині ж ці дві команди є гігантами, які домінують у чемпіонаті України. Коли я був у "Динамо", ми грали у чвертьфіналі й у півфіналі Ліги чемпіонів. А "Шахтар" навіть не брав участі в цьому турнірі. Переглядав матчі донеччан у єврокубках. Мені сподобалася гра гірників на міжнародній арені.

- Ви покидали "Динамо" ще за часів Валерія Лобановського. Нині ж команду тренує Леонід Буряк. З ким простіше працювати?

- Завжди говорив, що хочу працювати з тренерами, яких розумію, і які розуміють мене. З наставниками, які свого часу грали за "Динамо" та досконало знають інфраструктуру клубу, дуже легко. Буряк не є винятком із цього правила. З ним працював у збірній, і мені завжди подобалося його прагнення до дисципліни, те, що він нікого не виокремлював.

Нині Леонід Буряк ставить однакові вимоги перед іноземцями й українцями. Якщо демонструватимеш непогану гру, то обов’язково виходитимеш на поле в основному складі.

- Ви повернулися з Англії, яка славиться любов’ю вболівальників до футболу. Не пригнічує те, що в Україні фанати не так масово ходять на футбол?

- Не думаю, що наша держава суттєво поступається в цьому питанні. Коли ми грали з "Динамо" в чемпіонаті України, на всіх виїзних матчах стадіон був переповнений. На жаль, уболівальники не так масово ходили на поєдинки інших команд.

Переглядаючи домашні ігри "Динамо", помітив, що стадіон часто буває порожнім. Сподіваюся, що глядачі зауважили: у матчі за Суперкубок грали аж шестеро українців. Коли наприкінці минулого чемпіонату з трибун стадіону спостерігав за грою динамівців з ужгородським "Закарпаттям", до мене підходили друзі й говорили, що хотіли б бачити на полі більше українських футболістів. Здається, гарна команда, забиває непогані голи, але в її складі практично немає українців. У будь-якій країні, де я грав, більшість футболістів на полі мають бути місцевими.

В останній зустрічі в складі "Динамо" їх було шість. Мабуть, такої кількості українців у складі столичної команди не було впродовж останніх п’яти років. Думаю, ця обставина має привабити глядачів. Адже не надто приємно грати, коли порожні трибуни.

- Дехто стверджує, що з українських футболістів нині важко сформувати боєздатну команду, яка могла б демонструвати гарні результати в Лізі чемпіонів…

- Коли я грав за "Динамо" в Лізі чемпіонів, у нас були українські футболісти. Не знаю, хто міг висловити таку думку. Мабуть, усе залежить від тренера – наскільки він довіряє цим футболістам. Для мене завжди було простіше грати з українцями, адже вони розуміють усе, що тим їм говориш. Коли я вже був у "Тоттенгемі", часто спілкувалися з покійним Валерієм Лобановським. Він казав мені, що складно працювати з іноземцями. В "Динамо" приїздили гравці високого рівня, Але з ними було важко спілкуватися. Можливо, саме в цьому булла проблема столичної команди. Не схвалюю думки, нібито з українцями складно досягнути результату.

- Олег Блохін доволі скептично оцінив гру молодіжної збірної України на молодіжному чемпіонаті світу в Нідерландах. А як ви оцінюєте сили підростаючого покоління футболістів?

- Я переглядав поєдинки української збірної на молодіжному чемпіонаті світу. Переконаний, у наших футболістів є перспектива. Бачив тренування збірної Юрія Калитвинцева – дуже багато хороших і перспективних гравців. Сподіваюся, в них усе ще попереду, хлопці зуміють показати свої сильні сторони.

- Які враження навіюють спогади про гру за кордоном?

- "Тоттенгем" купив мене за 11 мільйонів фунтів, тому до мене ставилися, як до зірки, якої ще ніколи не було в цій команді. Багато хто очікував від мене по три голи в кожному матчі. В усіх командах, за які грав, ставлення завжди було дуже гарним. Приміром, у Туреччині отримував багато запрошень піти до когось у гості. До того ж від людей, які не розмовляли ні англійською, ні російською, тому ми не могли нормально поспілкуватися. Однак вони хотіли полегшити моє перебування на чужині та зробити так, аби я більше ні про що, крім футболу, не думав. В Англії не запрошували додому, але ставлення теж було шанобливе. Всі мене знали за виступами за київське "Динамо" і через те, що забив більше 20 голів у Лізі чемпіонів. Тому дехто дивувався, коли я перейшов у "Вест Гем".

- Ніколи не шкодували про те, що покинули київське "Динамо"?

- Ні, про те, що вирішив пограти за кордоном, не жалів. Звісно, складно жити на чужині, надто в Лондоні, звідки летіти додому чотири години. Сумував за друзями, родичами. Але коли робиш улюблену справу, твоя сім’я почувається комфортно, дитина ходить у непогану школу, - це головне. Я не виїздив з України назавжди, знав, що обов’язково повернуся на батьківщину.

- Вам не здається, що не варто було переходити з "Тоттенгема" у "Фенербахче"? Тим паче, що вами цікавилися такі імениті клуби, як "Монако" та "Фулгем"…

- Річ у тім, що не я вирішував, куди переходити. "Тоттенгем" установив за мене надто високу ціну, якої не могли заплатити ні "Монако", ні "Фулгемптон". А турки взяли мене в оренду. Це сталося в останній день трансферного вікна. Тож не мав іншого виходу, як перейти грати у "Фенербахче". Було чимало пропозицій, але "Тоттенгем" просив надто великі гроші.

- Теперішній тренер київського "Динамо" Леонід Буряк очолював збірну Україну. Свого часу йому не пощастило з кваліфікаційним раундом до чемпіонату Європи. На відміну від Олега Блохіна, Леонід Буряк не настільки "фартовий". Як гадаєте, чи впливає харизма тренера на результат команди?

- У тому відбірному циклі, який проходили з Буряком, ми зупинилися лише на стадії плей-оф. Це ж можна сказати і про Валерія Лобановського. Не слід говорити, що тренер невдаха. Леонід Буряк - дуже гарний фахівець. На тренуваннях бачу: він вимагає від футболістів те, що колись вимагав Лобановський - дисципліну, самовіддачу. Не хотів би відповідати на запитання, чи пройдемо з новим наставником кваліфікаційний етап Ліги чемпіонів.

Відповіді дасть час. Нині помітно, що "Динамо" - непогана командою. А те, які результати ми продемонструємо, побачимо згодом.