Адвокат дьявола. Почему Майкл Оливер поступил абсолютно правильно

Так, я вважаю, що пенальті у ворота Ювентуса у доданий час матчу у Мадриді був. Саме тому прошу перед початком прочитання цього тексту відкинути свої клубні симпатії в бік. Байдуже за кого ви вболіваєте: Ювентус, Реал, Барселона, Нива Тернопіль – розгляньмо епізод у воротарському майданчику туринців з холодною головою та сконцентруймося на фактах.

Скандальний, контроверсійний, злочинний – як тільки не називали призначений англійцем Майклом Олівером пенальті у ворота Ювентуса. Купа невдоволених вболівальників накинулися на рефері, а більшість емоцій була викликана тим, що у останній грі Буффона у ЛЧ, коли його команда, здавалося б, здійснила диво та відіграла на Сантьяго Бернабеу три м’ячі, стається такий облом. Прихильники такого твердження одразу ж пригадали словосполучення «дух гри» та здебільшого користувалися аргументами на кшталт «у такихіграх таке не ставлять». Були й ті, що переконували – буцімто Бенатія взагалі не штовхав Васкеса. Та якщо ви уважно переглянете момент із цим фатальним єдиноборством, то побачите, що захисник італійського клубу спершу штовхає руками, а потім б’є опонента ногою у бік. М’яч при цьому, попри слова самого Бенатія, відлітає вперед від грудей гравця Реала.

Тепер щодо тих, хто апелює радше до відчуттів, а не до законів. У правилі № 14 збірки правил гри у футбол зразка сезону 2017/18 чітко написано:

11-метровий удар призначається, якщо гравець у своєму штрафному майданчику або за межами поля, здійснює порушення, що призводить до штрафного удару.

Правило №12 розтлумачує, що ж таке цей штрафний удар:

Штрафний удар призначається за будь-які з наступних порушень скоєних проти суперника, розцінених арбітром як недбалість, нерозсудливість чи із застосуванням надмірної сили:

Погодьтеся, наведено дуже широкий вибір приводів, аби вказати на позначку. Більшість суперечливих та некричущих ситуацій арбітри зазвичай трактують на користь оборони. Але ж ситуація на 93-ій хвилині поблизу воріт Буффона була зовсім інакшою! У епізоді Бентаія-Васкес здійснене подвійне (поштовх та удар ногою) порушення правил у воротарському (!) майдачнику і тут абсолютно байдуже на статус матчу чи час на таймері. Таких дефініцій просто немає у правилах гри. А якщо ними послуговуватися, то буде хаос бо комусь шкода Буффона, комусь – Васкеса, комусь – Мессі, а комусь – Кополовця.

Згідно з подібною логікою треба терміново повертати у футбол Кафу, Мальдіні, Кака та інших позитивних персонажів, і тоді Мілан зможе без перешкод відновити свою велич. Бо ж у ворота такої команди просто не можна буде призначити пенальті – всі ж бо їм симпатизують. Навіть якщо умовний Гаттузо у доданий арбітром час у підкаті виб’є з опонента увесь дух, можна буде апелювати: «На останніх секундах пенальті не призначають!» Абсурд? Авжеж! Саме тому Майкл Олівер мав рацію. Тому замість лаяти арбітра та сумніватися у його профпридатності пасувало б оцінити його холоднокровність і здатність у грі такого ґатунку під шаленим тиском зробити вмотивоване правилами рішення. Топ-рівень

І ще дещо для прихильників теорії змови проти італійських клубів у єврокубках. Серед таких, до речі, президент Ювентуса Андреа Ан’єллі. Питання: чому Олівер, якщо він був дійсно зацікавлений у тому, аби поховати Юве не призначив пенальті впродовж гри у трьох-чотирьох ситуаціях, коли Роналду вимагав цього своїми падіннями? Якщо Олівер був упередженим, то вказав би на позначку посеред гри, застрелив би усю інтригу, а його рішення не мало б таких скандальних наслідків, як 11-метровий у доданий час. Проте тоді не було вагомих підстав, які з’явилися на 93-й хвилині.

Зло має свій шлях до перемоги – таким було одне з гасел фільму «Адвокат Диявола» з Кіану Рівзом і Аль Пачіно у головних ролях. У ситуації з пенальті на Сантьяго Бернабеу злом є не Реал, Лукас Васкес, УЄФА чи Майкл Олівер. Зло – це за наявності чітких правил вимагати їх виконання лише тоді, коли це вигідно. Quod licet Jovi non licet bovi*

*Що дозволено Юпітеру – не дозволено бику

Автор Вадим Скічко