Дмитрий ДЖУЛАЙ: "Динамо" застряло не знаю в каком веке"

В другій частині інтерв’ю з Дмитром Джулаєм ви дізнаєтесь чому "Динамо" опустилось так низько, чому він не коментує чемпіонат України та хто такі експерти з Вікіпедії. 
Перша частина інтерв'ю

"КОЛІНА ПРИЇХАВ ЗАРОБЛЯТИ, А НЕ ДОПОМАГАТИ"

- Дмитре, ти сам футбольні програми дивишся?

- Іспанські - дивлюсь. Іноді собі "Профутбол" закачую, але це рідко, тому що Іспанія - мій чемпіонат. Закачую ту програму, де працює Каньїсарес. Плюс мого знайомого іспанська програма. Різниця в тому, що там людям, які можуть робити якісний продукт, дають його робити. Єдина різниця. У нас можна робити те саме. Можна і людей знаходити для цього. Не так вже і страшно. Там є умови для цього. "Ельтьєдес п'єс" - програма по іспанському чемпіонату, після кожного туру цікаві історії, і Каньїсарес там ведучий. Жодного разу від них я не чув слова, що засудили "Барселону" чи "Реал". Так, як це постійно відбувається у нас. Так, там є навіжені в газетах. В газеті AS Томас Франсеро, він "мадридиста", і він буде там писати так само, як у "Ельмундо Депортіво" чуваки, які розповідають, який "Реал" поганий. У цій програмі жодного разу не пам'ятаю розмов про арбітраж. Якщо є якісь суддівські питання, то кожен з учасників програми скаже свою точку зору. На цьому закінчують, ніяких істерик не буває. Це реальна програма по тому, що відбувається на полі.

- Якби ти робив програму в українських умовах, невже закривав би очі на суддівство?

- В чому різниця з нами, у нас насправді проблема в тому, що часто "тримайте злодія" першим кричить злодій. У програмі розповідають: "Судді всі за "Динамо", а з іншого боку будуть говорити: "Подивіться, як тих тягнуть". Ми до того можемо підійти, що наші судді в булочну на таксі не їздять. Ти ж знаєш, що це виходить падлюка, яка загнала вчора, і далі буде це робити. Тоді виникає питання до журналістів: "Що ми з цим робимо?" Ми закриваємо на оце очі і дивимось, що відбувалось на полі з точки зору тактики. Якщо говоримо, то як говоримо, бо вони ж зажди виправдовують: так нам дають, це ж не те, що ми з прейскурантом виходимо. Хоча, можливо, хтось вже з прейскурантом і ходить. Значить, треба йти до тих, хто дає, а ми не знаємо, хто. Часто говорять, що господар клубу може і не знати, там можуть бути якісь люди. Можуть бути якісь люди, далі що? Рано чи пізно ми приходимо до того, коли в один момент маємо показати цю людину, яка дає. От мені цікаво було б це подивитись, як би це виглядало. А нам потім скажуть: "Що ви показуєте? Ви довели це? До суду готові йти доводити?" З цієї точки зору журналістика має перетворюватися на каральні органи. Журналіст не має доводити провини, він має говорити про факт. Цей факт підкріпити якомога більшими доказами. Ми бачили це, це і це, і ось цей суддя проти тієї команди так, так і так. А коли Коліна потім каже: "Що ви мені тут розказуєте? Я що, прокурор? Йдіть до прокурора!" Якщо вже Коліна це говорить...

- Тебе дивує, що він приїхав допомагати, а став адвокатом арбітрів?

- Він приїхав заробляти, а не допомагати. Він - людина, яка розуміється на своїй професії, але він приїхав заробляти. Якщо він зможе допомогти - це чудово, але об'єктивно подивитись. До досягнень відносять: ось він того відправив судити. Ярослав Козик зараз поїхав судити елітний раунд U-19. Це не показник. "Бетіс" грав з хорватською "Рієкою" в групі, судив Бойко. І іспанці написали, що у них є така марка напою називається "домашня", "касера". Тобто суддя, який судить на користь господарів, він "касера". Бойко був більш домашнім, ніж цей напій. Можна говорити: наші арбітри почали їздити, але це не означає, що вони змінилися. Вони ж тут судять так само. А як це змінити, не тільки від журналістів залежить? Можливо, тут мають і футболісти своє слово сказати?

- Так а футболісти говорять відкрито. Вони питають, скільки ми можемо про це говорити?

- Шукати методи, свої способи. Справа в тому, що всім все відомо. Всі знають, що у "Дніпрі" їм суворо заборонено навіть думати про це. І тому щороку їх можуть загнати, і вони нічим відповісти не можуть. Може, Рамос тому і пішов: зрозумів, що підняв їх на друге місце, і це максимум, все. Знамениті історії, коли "Кривбас" прибивав "Дніпро" тільки тому, що Коломойському хотілось, щоб вони рубились між собою.

- Ти давав інтерв'ю колезі і пройшовся по "однокласниках"...

- Проблема в тому, чому це з'являється і чому триває. Люди, які прийшли до наших футбольних клубів, не знають, що таке чесність взагалі. Стали тим, ким вони стали, не тому, що були видатними бізнесменами. І у них хронічна недовіра до всіх. І коли вони збираються і говорять: "Давайте не будемо давати суддям", то кожен з них тримає дулю в кишені. Насправді має бути цікаво. Зіграти реальний чемпіонат, щоб рубка була і за спортивним принципом. Але, мабуть, минуле все одно сидить в них. Якби воно не було. В будь-якому клубі, навіть ті, які входять до цих угруповань. Самодостатності не вистачає. Їх влаштовує така система, може така система чи звичка. Ми платимо, а воно вже йде нагору. Це все йде від стосунків в країні. Це копія. В Румунії була така група команд писали "каапєратіва". Як одне одному здавали матчі, щоб не вилетіти. Вони на кілька сезонів собі гарантували, що ніхто не вилітає. Чітко обмінювались "три в три". А потім я почав дивитись, що ці команди почали вилітати. Щось змінилось таки. "Клуж" різко став чемпіоном. А в Польщі дуже просто посадили кількох.

- Як такі матчі коментувати чи робити про них репортажі?

- Чемпіонат України я коментував один раз у житті. Це був матч "Арсенала" з "Іллічівцем", і Олександр Рикун тоді ще грав за маріупольську команду. Просто щастя було, що він був на полі. Матч був абсолютно нормальний. Більше з чемпіонатом України не перетинався. У нас на "Поверхності" якось була субліцензія, український чемпіонат на себе брав Вітя Вацко або Вадік Власенко.

- Не цікаво було коментувати український чемпіонат?

- Якщо ти сядеш на матч, де хтось комусь здає, і що ти будеш розповідати? Цікаві підключення правого захисника? Я, в принципі, чемпіонат Греції не вважаю за потрібне дивитись. "Олімпіакос" там всіх топче, а в кінці сезону половина команд може пропасти або в Туреччині історія з "Фенером". Дивишся, немов би, боротьба, а насправді - фігня.

- За скільки часу можеш побачити, що матч не чистий? Леонід Кучук якось сказав, що 15 хвилин йому вистачить, щоб зрозуміти...

- Тренер значно краще розуміє футбол. Найголовніше, як забивають, хто куди біжить, як захист грає. Якби "Динамо" не грало в чемпіонаті України, навряд би ним цікавився. Знаєш, на це боляче дивитись. Якось так вийшло, що з українським чемпіонатом майже не працював. З моїм єдиним матчем вийшла дивна історія. В Києві показували "Арсенал". Мені на роботі сказали піти прокоментувати. Я перепитав, адже там Щербачов коментує. "Іди спокійно, з Щербачовим канал "Київ" більше не працює", - сказали мені. Я приходжу на стадіон, і в кабіну за хвилин 20 до старту матчу заходить Щербачов і питає: "А ти тут що робиш?" По суті мене підставили не сказавши. Йому нічого не сказали. Я потім попросив керівників розібратись, хто там що робить, щоб такого більше не було. Матч відкоментував я, а історія вийшла справді дурнувата. Це був мій єдиний матч чемпіонату України.

"ДИНАМО" ЗАСТРЯГЛО НЕ ЗНАЮ В ЯКОМУ СТОЛІТТІ"

- Казали, що ти не хочеш коментувати український чемпіонат, оскільки вболіваєш за "Динамо"...

- Та ні! До чого це? Вболівати можна за кого завгодно. І взагалі думаю, якщо ти вболіваєш, то набагато прискіпливіше до цієї команди маєш ставитись. Це нормально явище. Зализувати одне місце - це ж не вболівання. А розповідати: "От у нас великий тренер!" Тільки тому, що він був гарним гравцем. "І от ми виграємо", дехто говорив. Та ніхера ми з ним не виграємо! Це було спочатку зрозуміло. Але були такі, хто виписував: "Ми вже побачили майбутнє "Динамо" у другому таймі матчу з "Дніпром". Якщо ти вболіваєш і, особливо, якщо ти журналіст, маєш говорити, щоб проблеми помічали, а не казати, що все класно. Тобі як вболівальнику хочеться, щоб все було класно. Та без роботи клубу нічого не буде. А клуб у нас застряг не знаю в якому столітті. Хоча команда - це окрема тема.

- Чого ти вважаєш, що клуб застряг?

- Про це говорять багато моментів, з якими довелось стикатись, і про які багато чув. Не найприємніші речі.

- Ти скептично приймав прихід Блохіна до керма команди?

- Я одному знайомому написав, що буде п’яте місце. Виявилось третє та четверте, можливо, і не так погано. Блохін для мене лишається легендою і видатним гравцем. Але ми ж не брали якогось невідомого тренера. Зараз, наприклад, Реброва ніхто не знає, він починає працювати. Може ні, але є якась надія, що щось спрацює. А тут одразу все було видно, і от мій песимізм був виправданий.

- Результат Блохіна у збірній можна пояснити специфікою роботи тренера збірної? Не потрібно постійно бути з командою, проводити збори...

- Іспанія - 0:4, Італія - 0:3. Аравія зрозуміло, Туніс теж "точку" не поставили, коли Ворона (Андрій Воронін. - Прим. авт.) рукою зіграв. Швейцарія - пенальті. З точки зору результату - чудово. Не скажеш, що це щось таке. Якщо говорити про вихід на чемпіонат світу, то група була без Франції та Італії. Потім почали говорити, що ось там був Альтман, Альтмана не було на відборі до Євро. Це інші нюанси. Блохін до клубу прийшов. Ми всі знали, як він працював з клубами в Греції, Росії та Україні. По "Чорноморцю" питання, там він був спортивним директором. Суть в тому, що, на жаль, можна було спрогнозувати. Проблема в тому, що прогнозуванням у "Динамо" ніхто не займався.

- В твіттері ти написав: "Коли здається, що це вже дно, Ігор Суркіс стукає знизу". Це ти про вибір тренера?

- Ні! Про четверте місце. Ще ж є п’яте! А що Ребров? Він починає працювати. Про нього поки немає інформації. Фінал Кубку перший тайм команда гарно зіграла. Віда два забив, це взагалі важко усвідомити. Тільки уявіть - Віда робить дубль. Суть в тому, що ми забили два зі стандартів. І там теж були спеціалісти з Вікіпедії, які писали: "Начало второго тайма плохое было". Вибачте, але ми з "Шахтарем" грали, а не з командою другої ліги. Це нормально, що "Шахтар" почав активніше діяти, їм треба було забивати. Не сказав би, що було страшно програти 2:3 чи 2:4. Згадується домашній матч в чемпіонаті навесні. Сідаю дивитись, і одразу було зрозуміло, чим закінчиться. А тут справді був бій. Мої слова були про четверте місце. В Україні ми ніколи так низько не падали. В 1991 ще в Союзі ми п’яте посіли. Програли 0:1 в останньому турі "Торпедо" і опустились. А в Україні ось так, щоб за 10 років тебе опустили з міцного першого на четверте, це треба талант мати.

"САБОМАЗОХІЗМ"

- Ти розкритикував "динамівський" менеджмент. В той же час можна виправдати президента клубу, який вклав шалені гроші у трансферну кампанію...

- Можна взяти дерево і купити йому всіх футболістів, але чемпіонами ми не станемо. Тобто вибір тренера - це стратегічний крок. Від цього залежить дуже багато. Ми пам’ятаємо, що було, коли прийшов Валерій Газзаєв. Він зруйнував чемпіонську команду, яку побудував Сьомін. Можна було її доробити. Газзаєву теж купили всіх гравців. Андре-клоуна привезли. Скільки він там коштував? 8 мільйонів? І от так подумати, зарплата Газзаєва, витрати на футболістів. Ми пам’ятаємо, що Сьомін пішов, оскільки акції "Локомотива" міг втратити. Я думаю, вони коштували менше, ніж зарплата Газзаєва і витрати на нових футболістів. Може було краще Сьоміну дати ці гроші, щоб він лишився? Бо другий прихід Сьоміна, це вже був не той Сьомін, як виявилося. Зовсім інша атмосфера в команді. Я про глобальні рішення, які приймаються не зрозуміло як. Ми "сабомазохізмом" займались невідомо скільки разів. Коли його призначали тренером, тому що він казав: "Давай, давай". До цього все йшло, що ми рано чи пізно будемо четвертими.

- Свого часу ти відзначав і позитивні моменти. Наприклад, оренди молоді до "Слована"...

- Ми якось давно, як були на базі - тоді дублю не було, а грало "Динамо-2" - говорили з колегами, що молодь віддавали в оренди до команд без турнірних завдань. Подивіться, є чехи та поляки, які грають в єврокубках. Чому туди не віддавати? І коли пацани поїхали до Чехії, це був досвід. Рибалка зіграв Лігу Європи зі "Слованом". Інше життя побачив. Інше сприйняття футболу. Ми давно про це говорили. Це не така і проблема - співпрацювати з клубами Словаччини, Польщі. Ще перед стартом сезону відомо, чи гратиме команда в єврокубках і, судячи з цього, можна розуміти, чи буде людина там прогресувати. Добре, хоч зараз до цього прийшли. Про це можна було говорити 10 років тому. Коли ми були першими, то здавалось, що так буде завжди. В футболі це нічого не означає. Коли ти думаєш, а все так і буде. Не буде!

- Конкуренти пояснюють не суто футбольними факторами домінування "Динамо" стільки років. Говорять про конфлікт інтересів та присутність на чолі федерації Григорія Михайловича Суркіса. З цим погодишся?

- Це так само як головний редактор іспанського видання "AS" розповідає, що "Барселона" вигравала титули з Пепом Гвардіолою, тому що Анхеля Марію Вільяра (президента федерації футболу Іспанії. - Прим. авт.) свого часу не підтримав Флорентіно Перес (президент "Реала" - Прим. авт.) на виборах президента. І це була помста "Реалу", тому судді допомагали каталонцям. Всі бачили ту "Барсу". Просто тоді був дуже великий футбольний розрив, особливо коли повернувся Лобановський. Проблема в тому, що в "Динамо" проґавили підйом конкурентів. Що вони роблять, як працюють, кого купують? Просто вважали все нормально, все так буде. Тут не в чиїсь владі справа, все якось по інерції відбувалось. Це найбільша втрата, коли не плануєш на кілька років вперед, а думаєш саме якось буде.

- Кажуть, ти дивишся дуже багато футболу. Колега Костянтин Андріюк навіть розповідав, що на Євро-2008 ти міг ввечері переглядати матчі відбору до чемпіонату світу серед таких екзотичних країн, як Екваторіальна Гвінея...

- Це ж цікаво. Я розумію, можливо не всім. Мій іспанський знайомий Хуліо Мальдонадо, коли йому було 13 років, то почав обмінюватись відеокасетами з записами матчів. У журналі побачив оголошення. Записував іспанські матчі, відправляв кудись до Уругваю, а йому присилали поєдинки з усього світу. Тепер у нього колекція з кількох тисяч касет. Про нього Хорхе Вальдано якось казав: "Коли гратимуть Габон - Ботсвана U-20 і "Барса" - "Реал", він буде дивитись Габон та Ботсвану". Тому, що "Барса" - "Реал" можна потім подивитися запис, а Габон ти не знайдеш. Він собі повно тарілок розставив і дивиться. Я йому навіть тюнер "Віасату " привіз, щоб він чемпіонат України дивився. Я його розумію. Хоча не кожній людині це буде цікаво. І це нормально. Абсолютно нічого страшного, може тому я ідеалістично ставлюсь до питань рейтингу. Як же можна так дивитись тільки на цифри, якщо це цікаво. Стрімів нещодавніх кваліфікаційних матчів Кубку Африки не було. Якщо шукати тарілками, то це тарілка має бути метра три. Коли працював на "Поверхності", то просив, коли був африканський чемпіонат U-20, щоб налаштовували мені тарілки. На матчі Алжир – Гамбія, посеред трансляції пішла молитва. Команди грали далі, їм дозволено. Молитва пройшла, і трансляція повернулась на матч.

- Який найбільш екзотичний матч ти дивився?

- Я щойно закачав собі матч за титул у Люксембурзі. В останньому турі зустрілись команди, які претендують на чемпіонство. Зрозуміло, що рівень там смішний, це просто для себе.

- Футболістів вдається запам’ятовувати? До тебе можна звертатись нашим селекціонерам?

- Все записувати треба. Якщо хтось з Південної Америки переходить, а мене питають: "А що ти про нього скажеш?" Чуваки, треба сісти, знайти ті матчі на дисках і передивитись. Коли Ескобар перейшов, то я про нього писав, передивившись. Я не міг сказати одразу: "А, Ескобар!" Я його бачив, є люди, які виділяються, сильні люди, на яких всі звертають увагу. Коли я вперше побачив Бертольйо, то у мене про нього було записано. Чисто випадково. В цьому випадку можна було не передивлятись, я знав його характеристики. Мене здивувало, що його Газзаєв запросив. Газзаєв і Бертольйо - це зовсім різні світи. У нас аргентинці не дуже заграють. Спочатку Роберто Нанні - бідолашка, зі своїми страшними колінами, а потім Бертольйо - травма. Ми якось говорили з Жекою Сідашем (головний редактор сайту "Динамоманія". - Прим. авт.) про Бразилію. І він мене запитав: "А там є хтось, хто б зараз міг прийти і реально підсилити?" Я назвав Азеведо. Через півроку він перейшов до "Металіста". Це випадок, але я скажу, що він в "Ботафого" очевидно додавав. Це помітно було. А так сказати, що через п’ять хвилин розкажи нам все про футболіста... Несерйозна розмова. Треба подивитись матчі. Подивитись, де він грав, у мене записи залишаються.

"ЧЕМПІОНШИП - СПРАВЖНЯ АНГЛІЯ"

- Багатьох цікавить, чому ти про Чемпіоншип любиш говорити більше, ніж про Прем’єр-лігу?

- Це кайф. Можливо неправильно буде сказати, що це справжній англійський футбол. Але для мене це справжня Англія. Тут йдеться не про стиль гри, а про атмосферу на стадіоні, про сприйняття команди містом. Це треба прожити, відчути.

- А у Прем’єр-лізі цього немає?

- Поки цей зв’язок лишився, хоча його дуже стараються розірвати. Я про зв’язок команди з містом. Це вирвати неможливо. Тому всі ці шейхи не можуть знищити це. Китайці не вболівають за "Рочдейл". Зараз цей клуб піднявся з Ліги два в Лігу один. Там є те, чого у нас можливо не вистачає. Ось четвертий дивізіон, і ти відчуваєш, що там йде реальна боротьба. Там ніякої підстави не буде. Якщо там суддя свиснув не так, він просто помилився. Можливо, рівень слабкий, чи не помітив, не побачив. Люди які виходять на поле, будуть пахати до останнього. Жоден інший четвертий дивізіон не транслюється на міжнародний рівень. Матч Ліги 2 транслював "Спорт 1". Це особливий світ. Якщо туди їдеш, то не дуже дорого зайти на матч, якусь десятку фунтів. Ти стоїш і відчуваєш це все. Ми якось у Стамбулі пішли на "Касимпашу". Йдеш по центру, завертаєш у вуличку, а там стадіон "Касимпаші", і дві ліри коштував квиток (це один євро). До прикладу, на "Галатасарай" тоді квиток коштував 70 лір. Ми просто після гри "Динамо" з "Бешикташем" лишились. "Касимпаша" був на останньому місці. У команди була одна чи дві перемоги, і ми побачили, як вона виграла втретє в сезоні у Анкари. Дуже цікаво. Є люди, які казали, що Туреччина нецікава. От "Манчестер Юнайтед" для них - інша справа.

- В Ірландії є час сходити на футбол?

- Вони дуже часто, щоб матчі не перетинались з англійською Прем’єр-лігою, ставлять матчі на п’ятницю на вечір. В цей час в основному робота. Ми з Льохою Івановим (коментатор Setanta Sports Eurasia. - Прим. авт.) якось ходили. Рівень там відверто смішний. Це навіть не наша перша ліга. Ірландці рідко ходять на футбол, більше люблять англійську Прем’єр-лігу. Та на збірну вони повний стадіон збирають, плюс коли гельський футбол, у них теж забитий стадіон. Там більша цікавість до місцевого футболу. У них з Північною Ірландією спільна ліга і у гельському футболу, і у регбі. Це тільки у футболі вони проводять окремі чемпіонати.

"БУЛО ЧУТНО, ЯК ЗАВАНТАЖУЄТЬСЯ ВІКІПЕДІЯ"

- Що основне для коментатора?

- Є речі, які розумієш не одразу. Я ніколи не збирався на телебачення. У мене були однокурсники, які одразу пішли на телевізійну спеціалізацію і потім реально працювали в телевізорі - Ігор Мірошниченко, Саня Власенко, Олег Шумейко. Я був на газетній журналістиці і випадково потрапив на ТВ. Все розуміння навалюється з часом. Коли ти молодий, важко усвідомити. Треба говорити про гру, яку ти сів коментувати. Якщо у тебе "Мальорка" - "Депортиво", треба говорити саме про цю гру, про ці команди. Є така тема у вченого Умберто Беко, називається "інтертекстуальна компетентність". Це коли людина читає текст і впізнає цитати з інших творів. Та сама ситуація з футболом. Коментуєш, ось тут так. З досвідом розумієш, де це має бути. Перші роки ти всі ці гулі маєш набивати, ніхто за тебе не наб’є. З часом ти починаєш розуміти цю дозованість, чого має бути більше. Не завжди це виходить. Дивлюся трансляції, буває, люди відволікаються. Є важливий нюанс. У нас частіше ти один працюєш. В Іспанії, в Південній Америці мінімум двоє. Мене злить, коли кажуть: "У Південній Америці коментатори кричать!" Так от я таємницю можу відкрити. В Південній Америці коментатори ніколи не кричать, ніколи. Той, хто називається коментатор, це друга людина. Той, що кричить, "релатор" - це оповідач по-нашому. Він ганяє м’яч, дає емоції, жарти. В Аргентині є кілька таких людей. Хуліан Брікко, наприклад. Просто людина скаже, можна лежати від сміху. Коментатор потім вступає, коли той вже відкричав. У нас ти маєш робити, те що там роблять двоє. І кричати, і потім говорити, що відбувалось. Це ще один момент, який потрібно враховувати. Бо людина ганяє м’яч, вона дає можливість іншому (це не обов’язково колишній футболіст) зосередитись на грі. В Аргентині на Fox Sport є Дієго Латторе, який з Марадоною колись грав, а зараз працює коментатором. Він працює у парі з журналістом. Коли його партнер коментує, у нього є можливість на грі зосередитись. Ти ж коли ганяєш м’яч, ти задіяний. У нього є можливість спокійно щось помітити, те, що ти не помітиш, коли стежиш за м’ячем. І там вибудовується дуже гарний діалог. 　Це знову таки повертаючись до експертів. Коли працюється в дуеті. Коли він один - він не те, що архаїчний, він менше може дати аудиторії. Якщо є можливість працювати або з колишнім спортсменом, або з журналістом, який в темі, то це може бути значно цікавіше, аніж коли людина одна. Хоча це справді таке саме знаряддя, питання, як ти його використовуєш. Коли ти бачиш приклади гарного використання, то там реально буває дуже смішно. В Аргентині не тільки дві людини коментує, ще дві людини біля поля. Вони включаються і розповідають: один по одній команді, другий - по іншій. Діалоги між ними, коли вони знають один одного, і люди їх вже добре знають.

- Вони часто дозволяють собі те, що ми собі дозволити не можемо...

- Там є такий Тіті Фернандес. Дідусь біля поля працює, відомий журналіст. І є там теж досвідчений журналіст Фернандо Ньємбро. Якось кілька років тому Фернандес розповідає: "Я раненько піднявся, вийшов, там по пляжу бігають". А Ньємбро у нього питає: "Коли? У 7 годині? Це коли відчиняється кондитерська". У Фернандо такі щічки. І після цієї фрази всі випадають. Людям це подобається, реально прикольно. Живі деталі. Це так само з Каньїсаресом та його дітьми. Або як дружина затягнула його на программу, де треба танцювати. Як у нас є "Танці з зірками". Тепер його кожну програму питають: "Що ти там вивчив? Покажи нам!" Такі речі прості, але невимушену атмосферу створюють. Серйозність зберігаються, але є гарні паузи. І ми переходимо до того, що це журналістська робота. Коли спеціалісти з Вікіпедії говорять: "Не нужно учиться на журналиста!" Ну давайте, а на хірурга треба вчитись? Приходиш, кажеш, мені треба операція, а тобі відповідають, що є пацан, 19 років мріє бути хірургом, хай він на тобі спробує. А чим відрізняється журналістика від роботи з людьми, з головами людей? З мізками! Це ж та сама історія, і якщо у тебе немає професійного підґрунтя, тоді буде те, що у нас іноді буває на різних каналах. Коли ти розумієш, що людина далека від усього. Від професії, від спорту.

- Що тебе настільки здивувало?

- Сідаєш дивитись матч Ліги чемпіонів, слухаєш іноді 10-15 секунд, і ти все розумієш! Ні! Ні! Не хочеться того чути. Повне нерозуміння, що це за команда, як вона грає, в якому стилі. Це ще добре, журналісти, у нас, бувало, експерти приходили на "Спорт 1" і кажуть: "Я "Марсель" не дивився, але зазвичай французькі команди грають так". Хочеться сказати: "Якого хєра тоді прийшов, якщо ти "Марсель" не дивився? А у нас "Марсель"!" Вони в цю культуру не вписані, ці експерти.

- Кого ти називаєш "спеціалістами з Вікіпедії"?

- Це загальне поняття. Від Льохи Іванова пішло. Він якось процитував ще одного чувака, який на сайті Football.ua працює і дивився якийсь матч Прем’єр-ліги. Не можу сказати чи це був наш канал чи російський, і він тоді вжив дуже класний вислів: "Було чутно, як завантажується Вікіпедія". Виходить людина на заміну: "Ось виходить такий-то", і тут пауза. Настільки часу, щоб якраз встигла завантажитись Вікіпедія. Після цього у нас з Льохою пішло про Вікіпедію. Можемо один одного перепитати, чи було чутно як завантажується Вікіпедія. Він, коли до матчу готується, то часто завантажує "НТВ" і "Росію", бо це швидше, а я чекаю коли з’явиться іспанський коментар.

- Скільки матчів суперників дивишся перед туром?

- Якщо Іспанія, то я сам коментую матчів 5-6, решту потім закачую в понеділок-вівторок. Мені читати не треба. Коли були 90-ті роки, показували один матч, тоді треба було читати. Зараз стільки розвелося блогерів, навіть за кордоном, що краще просто подивитись, занотувати, зберегти, щоб мати повну картину. І от коли Льоха закачує "НТВ", у нього дах зриває. Він мені цитує, сміється. Каже, грає "Еспаньйол" - "Хетафе", на 25-й хвилині розмірковують, хто з цих футболістів міг би грати в чемпіонаті Росії. Це серйозна тема. (Усміхається.) Для матчу "Еспаньйол"- "Хетафе" те, що треба... З досвідом має приходити розуміння.

- В Україні люди навпаки ставлять в приклад російських коментаторів...

- Я це напевне і не сприймаю. Не пам’ятаю, коли востаннє це слухав або дивися, але дуже сумніваюсь, навіть по тим шматочкам, які я чув. Це пішов реально момент, коли люди сідають з відчуттям, що десь там у Голландії люди вишли грати в футбол, щоб тільки ці двоє про це поговорили. Навколо них крутиться навколишній світ. Люди в футбол грають не для цього, щоб говорити, чи заграють вони в "Ростові" чи ще якійсь перді в чемпіонаті "п...". Там немає рівня, який був, коли вони починали. Я про "НТВ", Льоха слухав молодих. Це занадто самозакохано. Я не спеціаліст з Італії, але там іноді таке лунає, що навіть я, який Італію роблю 1-2 матчі за тиждень, мені здається не зовсім так. Знаєте, це як у нас російські серіали йдуть. Коли десь більше грошей, і це ще накладається на якийсь культурний вплив, то здається: це ж рівень! Хоча насправді мені було достатньо було послухати Аргентину, Бразилію, щоб розуміти, що таке робота журналіста - і не тільки коментатора, а і внизу біля поля.

- Є люди які розділяють поняття "коментатор" і "журналіст". Мовляв, коментатор - це не журналіст...

- Тут потрібно розуміти одну просту річ - це професія. Журналістська професія, вона вимагає певного рівня підготовки. І зрозуміло, що може бути людина, яка прийшла з іншої професії, вона вливається органічно. Але небагато прикладів є. І це винятки, які підкреслюють, що є певні правила. Коли не сприймають журналістику як професію, то це найгірше. Думають, а що там сісти, півтори години потриндіти, це ж кожен зможе. А потім кожен сідає і все виходить по-іншому. Мені Вацко розповідав, як вони конкурс коментаторів проводили. Його жахає, що вони нічого не знають. Я перепитав, невже вони про футбол не знають? Вітя сказав, вони всі дуже борзі приходять, потім звичайно сідають в ефір і можуть обісратись. Вітя сказав, приходять без знань. Я не міг цього зрозуміти. Коли ми росли, то у нас вибір був невеликий - газета "Советский спорт", "Спортивна газета", "Футбол-Хоккей" і все. І ми знали все, що потрібно було знати. Зараз тільки одного Інтернету море, океан. А вони не знають. Мабуть, зацікавленість, допитливість - це основа. Має бути цікаво. Бажання виростати. Журналіст не тому, що мене покажуть у телевізорі, а тому, що це цікаво. Мені цікаво дізнатися про це, про це і про це, а потім це переповісти. Ця професія дозволяє розповідати. Футбольний світ величезний. Він не обмежується, хто кому дав у чемпіонаті України. Є багато інших чемпіонатів зі своїми цікавими історіями.

- Можеш якоюсь поділитися з нами?

- Ще приклад, з того самого іспанського "Канала плюс" Майкл Робінсон, колишній англійський футболіст, який закінчував в Іспанії, і працює там на телебаченні. У нього теж своя програма, і не тільки футбольна. І вони зробили те, що я б із задоволенням зробив. От вони підготували сюжет - Аргентина, Росаріо, футбольне місто. І вони зробили сюжет про найкращого футболіста в історії міста Росаріо. Це не Ліонель Андрес Месі. Коли я побачив, це ж реальна історія. Це один з найкращих сюжетів, які я колись бачив. Підіть запитайте, хто такий Трінче Карловіч. Всі не знатимуть. А ви скажіть це в Росаріо, і вони запитували, а люди з відкритими очима розповідали. Людина грала у другому дивізіоні чемпіонату Аргентини в 70-х роках. Його досі вважають одним з найкращих в історії. Зрозуміло, після нього з’явився Марадона, але Трінче Карловіч досі живий. Він у цій програмі бере участь. В нього запитали: "А що б ви хотіли повернути?" Він відповів, що хоче повернутись на поле і почав плакати. Саме це журналістська робота! Це цікаво, тому що це історія людини, яка 1974 року грала за збірну Росаріо проти національної збірної Аргентини, яка їде на чемпіонат світу до Німеччини. І вони виносять Аргентину 3:1. І тренер збірної Аргентини перепитав, що це за п’ятий номер у складі Росаріо? Та він у другому дивізіоні грає. Як у другому дивізіоні? А там пояснюється, чому другий дивізіон, як його кар’єра склалась. Про нього говорять Менотті, Вальдано. Суть в тому, що люди підходили до стадіону і питали: Трінче грає? Якщо не грав, то вони поверталися і йшли. Це історія. І якщо немає допитливості, і якщо ти вважаєш: "Ну аргентинський футбол - це..." Так само, як "типовий англійський футбол". За це вішати треба. За цю фразу. "Типовий англійський футбол, 4-4-2 - типова англійська схема". Там стільки історій, все це можна розказувати. Це ж не тільки з точки зору телебачення. Зараз і сайти є. В газету це все не влізе. У світі багато цікавих речей, коли починаєш дізнаватись, і ще більше хочеться дізнатись. А зупинятись на рівні "типовий англійський футбол", то треба завершувати з професією.

Розмовляв Роман Бебех