Максим ФЕЩУК: "Кто из украинцев может зажечь на ЧМ-2025? Пономаренко из "Динамо", который в молодежном первенстве голы пачками штамповал"

– Максиме, які у вас передматчеві передчуття від гри Південна Корея – Україна? Ніби й не Бразилія, Аргентина чи Франція, але от ігри саме з такими командами, особисто в мене, завжди викликають побоювання. Такі собі мало відомі темні конячки, які гарно можуть гепнути копитом.

– Я вам так скажу: на ЧС відібралося 24 команди й це дійсно найкращі молодіжні збірні на цей час. Так, Південна Корея, то така собі темна конячка, бо в нас про неї мало хто знає й може дійсно фахово розібрати, розказати. Та це однозначно не буде, як-то кажуть, прохідний матч сто відсотків.

От що від корейців очікувати, чесно? Без поняття! Звісно можна подивитися на статистику їх попередніх, останніх матчів, однак це – не показово.

Як мінімум, на мою думку, з боку наших хлопців не має бути недооцінки суперника, бо може бути дуже неприємний сюрприз. Треба, щоб підопічні Дмитра Михайленка показали свої сильні сторони й здобули необхідний результат.

– Яких саме сильних, сторін, деталізуйте?

– Мені здається, що клас футболістів молодіжної збірної України, все ж, вищий від корейців.

– У молодіжної збірної Кореї немає явних зірок. Майже всі гравці, представники тамтешніх команд, навіть з другої ліги. Натомість наша команда дуже неоднорідна: є хлопці і з команд УПЛ, Першої ліги, не один виконавець з європейських клубів. То що краще – мати команду сформовану на основі місцевих клубів, гравців котрі один одного добре знають, чи колектив-солянку, скажімо так?

– Однозначної відповіді на це питання в мене немає. Як на мене, найголовніше, тренерові мати гравців із хорошим рівнем індивідуальної майстерності, у тонусі та з повноцінною ігровою практикою.

Який зиск від того, що у тебе буде в складі гравець з іменем, скажімо, гіпотетично, з Динамо чи Шахтаря, але за свій клуб він майже не грає? Немає толку.

Я от пригадую молодіжний чемпіонат світу 2005 року, коли я грав за Україну під орудою Олексія Михайличенка, то в нас кістяком були гравці київського Динамо з такими вже знаними на той час молодими зірками, як Алієв і Мілевський. Логіка у тому була, що основа збірної з одного клубу, зіграні між собою виконавці, зараз же немає базової команди для молодіжки.

– Чи варто нам очікувати у матчі з Південною Кореєю так званого відкритого футболу чи навпаки, на зливу голів годі й сподіватися?

– Можливо, буде акуратна гра з боку обох команд, але швидкий забитий м’яч нашими хлопцями чи їх опонентами може все змінити. Та на зливу голів, надто результативну гру, я б не надіявся.

– У товариських матчах перед ЧС Україна програла одноліткам з Австралії (2:3) та зіграла внічию з юнацькою збірною США (1:1). Не насторожують такі результати?

– Ні, не насторожують [результати]. Це – не показово. На те вони й товариські матчі. Недаремно ж їх називають ще й контрольними. Цілком можливо, Михайленко експериментував, награвав якісь ланки. Товариські матчі не є інформативними, не варто їх глибоко аналізувати. Й навіть, якби Україна Австралію та США обіграла з рахунком 5:0, я б вам сказав те саме.

Головне, щоб наші хлопці добре психологічно налаштувалися на першу гру чемпіонату світу, від цього багато чого залежить.

– Хто з українців, на вашу думку, може запалити на цьому Мундіалі?

– Переглянув список тих, кого взяв до Чилі Михайленко й так от навскидку, може сказати, що можуть гарно себе зарекомендувати півзахисники Караман, Катрич, Шах. Форвард Пищур, син Сані, Олександр-молодший. Ну, й Пономаренко з Динамо, який у молодіжній першості голи пачками штампував.

Загалом у нас нормальна команда по прізвищах. Одного когось я б не хотів виділяти. Мені б хотілося, щоб хлопці з поки маловідомими іменами, не гучними, на ЧС розкрилися. Це саме той турнір, щоб себе засвітити.

Взагалі ж, найголовніше, щоб в України була добре налагоджена командна гра, а лідер, він відшукається, проявить себе.

– Віктор Скрипник та Олександр Кучер в інтерв’ю «УФ» обидва сказали, що Крістіан Шевченко заслужив виклик до збірної України. Однак хлопчина ж практично не грає за свій Уотфорд, його молодіжну команду. Чотири гри в сезоні й нуль результативних дій. До того ж у нього є мовний бар’єр для повноцінної комунікації з партнерами по збірній. То чи треба такий гравець, за всієї поваги до Крістіана, нашій команді?

– На мою думку, Шевченко-молодший цій збірній потрібний. По-перше, він грає в англійському молодіжному чемпіонаті, а це рівень, нехай і має не так багато ігрової практики.

Щодо комунікації, то, знаєте, можна й англійською розмовляти, її нехай і не досконало, та чимало наших хлопців мають на якомусь базовому рівні знати. Та й Крістіану варто було б солов’їну повчити, він же українець.

Та в мене найголовніше питання щодо Шевченка-молодшого полягає в іншому: а де гарантії, що він гратиме?

– Їх може дати лише Дмитро Михайленко.

– Отож. Йому вирішувати, хто буде основним, а хто запасним гравцем на тій чи іншій позиції. Якщо Шевченко гратиме, то добре, а коли ні, то тоді можуть виникнути питання [навіщо викликали].

Те, що Крістіан син легендарного Андрія Шевченка, то я в тому не бачу ніяких проблем. Може, якийсь хлопчина [через нього] не потрапив на чемпіонат світу, він зайняв його місце… Таке може бути, але хочеться вірити, що Шевченка дійсно взяли до збірної за його ігрові якості та досвід.

– Що скажете про нашого «ухилянта», центрального нападника Артема Степанова, який знову не під синьо-жовтими знаменами опинився?

– Ухилянта?.

– Без образ в бік Артема, я його навіть й не знаю особисто, але як назвати гравця, який не грає за збірну своєї батьківщини?

– Та, не знаю. В нас у нападі є Пономаренко та Пищур.

Якщо Степанов відмовляється грати за збірну, то я не розумію, а навіщо його тоді викликати взагалі? Немає мотивації? То й не треба. Я розумію, коли гравцеві 39 років і він може не хотіти грати за збірну, сили економить, щоб у клубі своєму бути на рівні, але ж не у 18!

Особисто я не бачу логіки у діях Степанова, але його позиція має право на життя.

– Дмитро Михайленко сказав, що, цитую: «У всіх команд нашої групи шанси на вихід у плей-оф приблизно однакові». Кінець цитати. Чи поділяєте ви його думку?

– Звичайно, звучить це логічно. Повторюсь, важко зрозуміти, що собою являють Південна Корея, Панама чи Парагвай, але…

До речі, я сам якось грав проти Панами на молодіжному ЧС і забивав їм гол (ЧС-2005, українці перемогли з рахунком 3:1, – прим. В.Г.). На тому ЧС Панама була не дуже сильним суперником, а яка вона зараз, побачимо незабаром.

– Нині ви працюєте тренером Фенікса-Маріуполя. Хто з молоді вашої команди згодився б Дмитру Михайленку?

– Назар Нич, але за віком не підходить. Йому вже 26.

Молоді хлопці, які потрапили до збірної України мають мати ігрову практику у своїх клубах, а у мене в Фенікс-Маріуполі, якщо хтось з молодих грає, то замало. Хочу, щоб вже у найближчому майбутньому наша молодь змужніла, набралась досвіду.

– Ви теж свого часу грали за молодіжку, ставали віцечемпіоном Євро-2006. Зараз ви вже, «дід», як кажуть в армії. Як налаштовуватись на такі турніри, дайте пораду молодим, як слід налаштовуватися на турніри такого калібру?

– Для мене молодіжний чемпіонат світу чи Європи, то було щось неймовірне, мрія.

Та от зараз, з досвідом, я розумію, що тренеру гравцям краще не говорити, що чемпіонат світу – якийсь космос. Потрібно горіти бажанням грати, але в жодному випадку не перегоріти.

Знову ж таки, з власного досвіду, пам’ятаю першу гру на молодіжному Мундіалі 2005 року. Купа емоцій була, гол забив [Панамі], а потім тренер мене не поставив у склад проти Китаю.... (Україна програла КНР з рахунком 2:3, – прим. В.Г.). Я тоді неправильно це оцінив [що наставник не включив у склад] й потім вже дуже про то шкодував.

– Максиме, останнє питання на сьогодні, як завершиться матч Південна Корея – Україна, на вашу думку?

– З рахунком 2:1 переможуть наші хлопці.