"Я не влаштовував жодних бойкотів": В’юнник — про перехід до "Легії", Лупашка та збірну України

Богдан В’юнник хотів грати лише за Легію й зрештою дочекався переходу. Варшавський клуб орендував українця в Лехії до кінця сезону з можливістю викупу. Відновлення після важкої травми, відмова від іншого варіанта та повідомлення про нібито бойкот матчів супроводжували зміну клубу. Тепер нападник каже, що адаптацію вже пройшов, і прагне закріпитися в основі та заслужити виклик до збірної України.

В ексклюзивному інтерв’ю журналісту сайту «Український футбол» Роману Придибі В’юнник пояснив, чому відмовив Короні, відповів на слова Михайла Співаковського й розповів, як попрощався з колишньою командою. Також поговорили про зарплатні борги, роль батька в його кар’єрі та стосунки з Владиславом Лупашком.

«Під час паузи на матчі збірних я набрав свою найкращу форму»

— Богдане, після вашого переходу до Легії вже минув місяць. Як освоїлися в новій команді?

— Так, адаптацію вже пройшов і вважаю, що доволі успішно. З усіма встиг познайомитися. Ми плідно попрацювали разом на тренуваннях та в матчах. Тому цей період минув для мене дуже швидко.

— За цей місяць ви провели лише 17 хвилин в офіційному матчі проти Відзева. Такий старт уже починає турбувати чи тренер відразу попереджав, що вам потрібен час?

— Ні, це мене взагалі не турбує, тому що я щодня спілкуюся з тренерським штабом і головним тренером. Усе йде за планом. Вони відразу сказали, що не хочуть гнати коней, адже розуміють мою ситуацію: я відновлювався після важкої травми й не мав належної літньої підготовки. За час паузи на матчі збірних я, можна сказати, набрав свою найкращу форму.

— Папшун, коментуючи ваш перехід, говорив, що бачить у вас потенціал. У медіа писали, що він може використовувати вас і нападником, і на позиції «десятки». Наскільки детально тренер уже пояснив вам вашу роль та свої вимоги?

— Так, тут загалом топрівень у тому, як усе побудовано. Щодня маємо бесіди з тренерами — як індивідуальні, так і командні. За цей місяць я засвоїв стільки тактичної інформації, скільки, мабуть, не отримував за багато років до того. Не скажу, що раніше нічого не знав, але тут усе настільки досконало розповідають і показують.

«Найкращий та найтитулованіший клуб Польщі — Легія»

— Ще під час виступів за Лехію ви сказали: «Хочу перейти лише в Легію» — і додали, що тренер також хоче бачити вас у команді. Ви вже тоді особисто спілкувалися з Папшуном? Що він сказав такого, після чого ви вирішили: це саме той варіант?

— Коли тобою цікавиться найкращий та найтитулованіший клуб Польщі — Легія, це одразу стає показником результату твоєї праці. Уже згодом мав нагоду поговорити з головним тренером. Він мені надзвичайно заімпонував, адже я знав його ще за часів роботи в Ракуві. Тоді було помітно, що його команда демонструє дуже якісний футбол, бореться за найвищі місця та виступає в Європі.

— Легія провела дев’ять матчів чемпіонату без поразок, зараз посідає друге місце й відстає від лідера на три очки. Яке завдання поставили на сезон? Чи всередині команди прямо говорять про чемпіонство?

— Так, про це говорять прямо: наше завдання на сезон — стати чемпіонами. Інших цілей перед нами немає.

— Перед переходом до Варшави ви фактично відмовилися від уже погодженого між Лехією та Короною трансферу вартістю близько 700 тисяч євро. Це був великий ризик, адже на той момент Легія ще не домовилася з вашим клубом? Не боялися зрештою взагалі залишитися без переходу?

— Усі, хто знайомий з моєю репутацією, знають: я ніколи не відмовляюся від своїх слів. Тому до кінця вірив, що цей трансфер відбудеться. Очевидно, було дуже складно ментально переживати такий період. Ти не знаєш, як усе складеться і чи вдасться взагалі. Але часом було дуже важко пережити ніч. Зате коли вже підписав контракт — був на сьомому небі від щастя.

— Вашою кар’єрою займається батько. Він одразу підтримав рішення відмовитися від Корони й чекати саме на Легію чи радив не ризикувати? Ви завжди знаходите спільне рішення чи трапляється, що ваше бачення як футболіста не збігається з його позицією як представника?

— Не можна просто сказати, що ми «працюємо з батьком». Це насамперед мій батько, а не агент, тому це було суто сімейне рішення. Моя родина присвячує моїй кар’єрі ціле життя. Ми разом у футболі з моїх чотирьох років, тому вони знають усі нюанси, усі плюси та мінуси. У нас ніколи не було розбіжностей.

«Я не влаштовував жодних бойкотів»

— Наприкінці серпня Михайло Співаковський в ефірі «ТаТоТаке» говорив, що ви та Іван Желізко бойкотували матчі Лехії й не відвідували тренувань. Чи справді ви відмовлялися грати? Що насправді відбувалося?

— Дуже дякую за це запитання. Коли читаєш подібні новини, хочеться миттєво все спростувати, але розумієш, що публічно це робити не завжди доречно. Щодо цієї ситуації: наприкінці сезону я отримав важку травму. Коли прийшов тренерський штаб Владислава Лупашка, я все ще відновлювався. Перші два матчі я пропустив саме через реабілітацію. Потім лише тиждень тренувався з командою і ще одну гру пропустив, аби уникнути ризику рецидиву. А далі вже постало питання мого трансферу. Грати в такий період було ризиковано, і це рішення ми повністю узгодили з керівництвом. Від першого і до останнього дня в Лехії я залишався професіоналом, ніколи не створював проблем клубу і не влаштовував жодних бойкотів.

— У липні ви говорили, що повідомили президента Лехії про бажання піти і хотіли розійтися так, щоб клуб отримав компенсацію. Вдалося нормально попрощатися? Після цієї трансферної епопеї залишилася якась образа на керівництво?

— Абсолютно ні. Я дуже вдячний керівництву, працівникам, тренерам і партнерам по команді. Коли я повідомив про своє рішення, у нас відбулася дуже відверта розмова. Він сказав: якщо буде хороша пропозиція, клуб її розгляне. Коли виник варіант із Короною, вибір був за мною і я обрав інший шлях. Я не знаю всіх деталей, але у фінансовому плані все вийшло саме так, як президент очікував.

— Улітку в польській пресі знову з’являлися повідомлення про затримки зарплат у Лехії. На момент переходу до варшавського клубу чи залишилися невиплачені зарплати або премії?

— Ми розійшлися в нуль, усі борги закриті. Я дуже за це вдячний, адже розумів ситуацію. Коли команда вилітає з вищого дивізіону, фінансові та інші проблеми — це нормально.

«З Шахтарем юридично справа ще не завершена»

— Ви також розповідали, що через справу із Шахтарем деякі клуби відмовлялися від вашого трансферу. Те, що Легія все-таки оформила ваш перехід, означає, що ця історія більше не створює юридичних перешкод для вашої кар’єри?

— Юридично справа ще не завершена, але дуже сподіваюся, що відтепер вона більше не перешкоджатиме моїй кар’єрі.

«Упевнений, що Лупашко цього сезону виведе Лехію до Екстракласи»

— Здається, за Владислава Лупашка ситуація в Лехії вже покращилася, до команди також приєдналися ще кілька українців. Як ви особисто попрощалися з Владиславом Вікторовичем? Як оцінюєте майбутнє команди — чи має вона перспективи?

— Ми з Владиславом Вікторовичем у дуже хороших стосунках. Телефонуємо та пишемо один одному. Він щось запитує в мене, я — у нього. Від щирого серця бажаю йому всього найкращого. Упевнений, що цього сезону він виведе Лехію до Екстракласи.

— Давали Данилу Бескоровайному якісь поради перед переходом до Лехії? Можливо, розповідали, як швидше адаптуватися в Польщі?

— Ми мали нагоду поспілкуватися два-три рази. Пам’ятаю, він одразу був у захваті від стадіону та вболівальників. Ми показували йому відео з наших переможних топматчів і дербі, коли на трибунах збиралося 37 тисяч фанатів. Я сказав Данилу, що це дуже хороше місце для розвитку. Якщо віддаватися цьому клубу на повну, місто тебе щиро полюбить.

«Грати за збірну України — це моя мрія з дитинства»

— Чи ставите перед собою конкретну мету отримати виклик уже на листопадовий збір? Над чим працюєте, щоб переконати Мальдеру дати вам шанс?

— Так, грати за національну команду — це моя мрія з дитинства. Здається, я нарівні з Арсенієм Батаговим є рекордсменом молодіжної збірної, адже відіграв за неї 36 чи 37 матчів (В’юнник провів 36 матчів за молодіжну збірну України, Батагов — 39, — прим. УФ). Цей етап пройдено. Тому зараз моя головна мета — закріпитися в основі Легії і своєю грою заслужити виклик до головної команди країни.