Андрій БОГДАНОВ: "Пам'ятаю часи, коли ми на рівних боролися з Англією та Францією. А сьогодні переживаємо через поєдинки з Угорщиною"

Півзахисник «Тростянця» Андрій Богданов прокоментував поразку збірної України від Угорщини (1:2) в Лізі націй.

– Пане Андрію, третій матч поспіль збірна України не може перемогти. Що скажете про гру підопічних Мальдери з угорцями в Трнаві?

– Враження залишилися двоякі. Перший тайм мені насправді сподобався, хоча всі голи в підсумку припали на другу половину зустрічі. У першому таймі у нас була агресія, підбори, змістовна гра – відчувалося, що зробили правильні висновки після невдачі з Північною Ірландією (0:3). А от по перерві знову щось пішло не так. Ми вже традиційно починаємо другі тайми занадто натужно й важко. Коли трапляються такі відверті провали в обороні, суперник одразу карає.

Мене дивує інше: наскільки я розумію, угорці грали практично тим самим складом другий матч поспіль за три дні. Уявіть, у якому фізичному стані перебували футболісти, граючи через два дні на третій. І при цьому вони забирають три очки в номінально виїзному поєдинку. Виявляється, що так можна!

– У чому ви бачите корінь проблеми: у фізичній підготовці, роботі тренерського штабу чи в психології самих гравців?

– Схиляюся до того, що справа все ж у самих футболістах і психології, адже Мальдера надав ігрову практику практично всім. У мене радше виникають питання щодо початкового плану на гру: чому з перших хвилин вийшли одночасно Очеретько та Назарина? Це ж номінально два виконавці абсолютно ідентичного профілю.

Коли з’явився Піхальонок – нехай у нього й не все виходило, але пішли передачі вперед, гра загострилася. А до того ми грали з парою однотипних опорників. До того ж у другому таймі почав активніше підключатися до атак Михавко, хоча в першому він діяв суто від оборони. Можливо, це була первинна установка штабу, важко сказати напевно.

– Наскільки виправданою, на вашу думку, була одночасна заміна зв’язки Пономаренко – Краснопір в другому таймі? У першій половині гри вони виглядали органічно: чіплялися за м’ячі, нав’язували боротьбу.

– Вони дійсно провели непоганий перший тайм. Але дивіться: Ванат після виходу взагалі розчинився на полі. Натомість Яремчук забив свій гол. Тобто подвійна заміна спрацювала наполовину. Роман майстерно реалізував свій момент.

Початковий план був зрозумілий: грати через двох габаритних нападників, таргетменів, які вели верхову боротьбу проти Віллі Орбана та Марка Чінгера. У першому таймі це давало плоди, особливо через Краснопіра, який спускався глибше, приймав м’ячі й розгортав атаки. Циганков теж якісно загострював праворуч. А от зліва Велетень, вважаю, не увійшов у ритм. Вихід Хланя освіжив гру – мені імпонували його агресія та наполегливість.

– Якщо підсумувати: збірна під керівництвом Мальдери провела вже шість матчів, чотири з яких – офіційні. Результати важко назвати вдалими, але чи є бодай якісь позитивні зрушення в самій грі?

– Команда грає хвилями: спершу підйом – агресивний, динамічний футбол, а потім настає повний штиль, який відверто лякає. Мальдера провів колосальну ротацію, переглянув величезну кількість виконавців. Можливо, у них із Шевченком домовленість не форсувати результат у Лізі націй, щоб підготувати обойму до відбору на Євро-2028? Але ж опускатися за рангом ще нижче теж не можна.

Чотири очки у чотирьох матчах, різниця м’ячів 2:5 – це абсолютно незадовільний показник для збірної України. За дві останні гри ми пропустили п’ять голів, забивши лише один. Експериментів забагато, і далеко не всі вони виправдані.

Треба визнати: були яскраві відрізки, як цей перший тайм проти Угорщини, але розконцентрація в мікроепізодах перекреслює всі старання. Тільки забили – і одразу ж пропускаємо у відповідь. Так не можна!

– Список втрат збірної України перед цим збором був суттєвим: Конопля, Тимчик, Батагов, Зінченко, Ярмолюк, Малиновський, Мудрик, Довбик, Степанов. Вже перед цією грою команда не могла розраховувати на Судакова, Миколенка, Матвієнка, Сікана, Шапаренка, Зубкова та Михайліченка. Чи варто зробити Мальдері знижку на такі кадрові проблеми?

– Будемо відвертими: частина із названих вами гравців уже (чи ще) не має стабільної практики у збірній. Погляньмо на реальність: ми опустилися до рівня, де на рівних боремося з Угорщиною, Північною Ірландією та Грузією. За всієї поваги до суперників, Україна історично звикла боротися за очки в матчах проти топових збірних.

Треба визнати гірку правду: рівень нашого футболу падає. Падає рівень внутрішнього чемпіонату, падає індивідуальний клас гравців. Хто сьогодні має стабільне місце в основі європейських клубів? Миколенко та Ярмолюк. Можливо, тепер до них додасться Циганков після трансферу в «Аякс». І все. Це проблема.

Очікування вболівальників залишаються завищеними, а реальність вимагає колосальної роботи. Виклик у збірну під час війни – це не просто шанс заявити про себе, це колосальна честь і відповідальність. Якщо ставлення не буде саме таким, нічого не зміниться. Не можна просто вийти, заспівати гімн і роз’їхатися назад по клубах. Я пам’ятаю часи, коли ми на рівних бодалися з Англією та Францією так, що суперники ледве ноги виносили з поля. А сьогодні ми переживаємо через поєдинки з Угорщиною, - сказав Богданов.