Роман ВАНТУХ: "Динамо" відіграло ключову роль у моїй кар'єрі і дало мені майже все, що я вмію"

– Це дало мені майже все, що вмію. Мені поталанило працювати з гарними фахівцями. Спочатку були іспанські тренери – Унаї Мельгоса і Вісенте Гомес. Був гарний період, вони дуже багато чого навчили. Найперше – думати, тому що це важливо. І не забувати, що це гра, потрібно аналізувати і думати, а не просто бігати, як конячка туди-сюди.

Потім я працював з Юрієм Морозом і Сергієм Шматоваленком. Вони теж дуже багато чого мені дали. І в мене була така нагода, що я тренувався з першою командою немалий відрізок часу. Це вже було при Олександрі Хацкевичі. З Сергієм Ребровим я тільки разок потренувався – ще був зовсім молодим тоді.

А потім мав дві нагоди з Мірчею Луческу поїхати на збори, але з тих чи інших причин вибував з ладу і мені не вдалось зачепитись, щоб залишитись в "Динамо". Тоді вже почався мій вояж орендами. Але "Динамо" відіграло ключову роль в моїй кар’єрі, я впевнений в цьому.

– Наша дружба почалась з дитинства. Він з Новояворівська, а я з Самбірщини. Ми прийшли в одну академію в 11 років, якщо не помиляюся. Дуже непогано виступали в дитячо-юнацькій школі і разом отримали шанс потрапити в "Динамо". В Києві разом проходили всі щаблі академії. Тільки коли перейшли в першу команду, то Назарій свій шанс використав і зачепився.

Я так і не зіграв в офіційних іграх за "Динамо" – довелося поїхати в оренду швидше, ніж йому. Після того ми зустрічалися ще двічі. Був наш гарний сезон в "Зорі" – тоді Патрік ван Леувен зібрав топову команду. Ми були дуже потужні на той момент. І зараз вже в "Карпатах" знову граємо разом.

Наша дружба переросла в те, що ми стали кумами. Я хрестив його сина. До речі, сьогодні в нього тренування буде, тому поїду і подивлюся. Час нас зблизив. Мені комфортно працювати з Назарієм. Це такий правильний хлопець і хороший спортсмен, який сам змушує себе бути краще. А також мотивує оточуючих. Тому мені подобається, коли ми в одній команді знаходимось, - зізнався Вантух.