Олександр ХАЦКЕВИЧ: "За 3 місяці у Китаї я заробив більше, ніж за рік у "Динамо"

Віцепрезидент «Полісся» Олександр Хацкевич згадав період своїх виступів за китайський клуб «Тяньцзінь Каншифу», де він грав з серпня по листопад 2004 року на правах тримісячної оренди з «Динамо».

– Чому Китай і чи були взагалі інші варіанти, окрім Полтави та Китаю?

– Ціна питання, фінансова сторона – дуже гарна пропозиція. За 3 місяці я – не сказав би, що заробив. Заробляєш – це коли ти граєш, приносиш користь команді. Але за цей період часу, що я був у Китаї, я заробив більше, ніж за рік у «Динамо». Це перша сторона.

– І найголовніша, мабуть.

– На той період – так, ти розумієш, що тобі вже недовго залишилося грати. Дивлячись, які цілі ставиш перед собою. Після «Динамо» в Україні важко було кудись переходити. Китай – цікаво навіть спробувати, що і як.

Зрозуміло, що це не Європа. Абсолютно інший менталітет, інша віра, інша мова, кухня інша. Але на той час у Києві вже були китайські ресторани, вони мені подобалися. Але це були в Києві китайські ресторани. Китайський ресторан у Китаї – це зовсім інше.

Але я тобі хочу сказати чесно: зайшло, супер. Ставлення – по-перше, повага до старших. Молоді футболісти дуже шанобливо ставляться до старшого покоління.

Не скажу, що там дідівщина – так, може, вона десь і присутня в Китаї, але така повага до старших, що навіть не дають приводу для… Ну, ось це відношення між китайцями. Ти приїхав, ти легіонер, до тебе ставляться, ти приїхав з «Динамо».

Але така велика різниця у професіоналізмі, у побудові тренувального процесу. І ти розумієш, що можеш собі десь дати слабинку.

Пішов дощ – тренувань немає. Тренування призначене на 11 – але може початися там о пів на другу. Але спитати ти не можеш, бо китайської не знаєш. А з іншого боку – ну, немає і немає, і слава Богу.

– Хто взагалі займався цим переходом? Як з’явився варіант із Китаєм? Хто допоміг туди перейти?

– Був агент такий Лі – ну, у них багато Лі. Якийсь комерційний був проєкт в Україні з китайською фірмою. Він представляв її як перекладач і сам був футбольним агентом.

Як він мені сказав, він десь близько трьох місяців жив у Києві, приходив на ігри. Потім познайомився там із нашими керівниками, з менеджерами і спитав: «Яких футболістів ви могли б порадити?»

Запропонували, видно, мене, може, ще когось. Саня Головко уже був, грав у «Ціндао». Сергій Нагорняк теж грав у Китаї в цей період. Ось і я вже поїхав. Зрозуміло, що я зателефонував і Саші Головку.

Правда, тоді лякали теж, що в Китаї, щоб потрапити в команду, потрібно пробігти тест Купера. Я кажу, що тест Купера точно не пробіжу. Я і в Києві його ніколи не бігав. Точніше, бігав-то багато, але не вкладався. Оце мене трохи бентежило, але я спитав за команду, яку мені пропонують – мені сказали, що вона грає у футбол.

Я кажу: «Ось там є, у цій команді немає. А у тебе?» Він каже: «У мене за 2 дні до гри тест Купера, і на наступний день після гри тест Купера». – «Як ти витримуєш?» – «Ну, зуби стиснув і побіг».

– Що було найважчим за сезон у Китаї для вас?

– Нічого, повір мені. Класно. Ось прям взагалі легко. Було ще два легіонери, хлопці з Румунії – теж досить компанійські.

Один хлопець уже років чотири грав у цій команді, знав і китайську мову, плюс був насправді дуже дружелюбний. Плюс самі китайці – теж азартні хлопці: і в карти з ними граєш, і дискотеки. Тому все нормально, 80 км до Пекіна, – сказав Хацкевич.

Усього в китайському чемпіонаті Олександр провів 10 матчів і забив 1 м’яч.