Олег КОЖУШКО: "Перед грою питаю Кичака: "Він прибирає під себе?" – "Напевно, ні". – "Значить бігтиму до кінця"

– Напевно, так. Дуже гарна, в першу чергу, атмосфера. Ми грали на "Україні", але, при всій повазі, ми там чужа команда, там було дуже мало глядачів. А тут поблизу Чернівців, люди молодці, приїхали, повний стадіон – це неймовірна атмосфера. Це зовсім інша підтримка і відчуття, коли ти біжиш, тебе женуть уперед – тому це дуже круто.

– Напевно, якщо скажу, що думали, то це буде неправда. Ні, не думали, звичайно, але просто хотілося… Ми відчували, по-перше, що можемо перемогти "Динамо". Звичайно, не 3:0, але що ми можемо зачепитися за як мінімум за нічию. Ми всі вірили, і Сергій Юрійович дуже в нас вірив. Він казав, що не так він вірить в нас, як ми.

– Я воротарям у моїй команді казав, що рано чи пізно я заберу м'яч. Мені дуже не фартило по кар’єрі. Багато разів я добігав, то між ніг мені прокине то ще, щось, у грі з "Карпатами" потім взагалі по м'ячу не влучив. Рано чи пізно це вже повинно було статися.

– Звичайно, я для себе дуже хотів у першу чергу забити гол будь-якою ціною в цій грі, тому що після "Карпат" таке було спустошення – в першу чергу через те, що я сам створив ці моменти, по суті, і не реалізував їх. Дуже хотілося забити. Ми спілкувались перед грою з нашим тренером воротарів Кичаком, питаю: "Він [Суркіс] прибирає під себе?" – "Напевно, ні". – "Значить бігтиму до кінця". Так і вийшло.

– Неприємно, сили витратив, побіг святкувати. Більше втомився коли святкували, ніж коли біг гол забивати. Якби він одразу гол скасував, то було б не настільки неприємно, а так потім трохи сумно стало, – зізнався Кожушко.