Головко - на питання, чи були думки в 19 років поїхати з "Таврії" до РФ: "Ні, ми були самодостатні на той момент"

– Потрібно розуміти, що таке Крим тих років. Переломний етап, 1991-92 рік, коли перехід стався вже до Незалежності, місцеві, м'яко сказано, активні хлопці почали під себе все це формувати, умовні угруповання.

Про це не говоритиму, але це теж частина кримської історії, за великим рахунком, де футбольний клуб був також частиною цієї історії.

Для нас це було лише на рівні Дикого Заходу. Це було цікаво, весело, але розумію, що це було насправді страшно та непередбачено. Будь-які моменти могли в місті статися, за великим рахунком.

- Ні, не було нічого такого. Ми були самодостатні на той момент, тому що ти займався улюбленою справою – виявляється, ще за нього гроші платять.

Команда хороша, якісна, добрі футболісти були. Для мене це новий виклик і навіщо кудись їхати, якщо тут все є? Тим більше, умови дозволяли це робити.

І потім трапляється чемпіонат, декларація незалежності, держава тепер Україна, що робитимемо далі? Для нас все дуже просто: ти заїжджаєш на базу у Поштовому, тренуєшся.

Якщо там довго живеш – йдеш у сади за абрикосами, персиками та рештою, повертаєшся назад. Там є рибалка, там є поле,

Ти готуєшся просто до чемпіонату – так, на тлі політично дуже значущих подій того 1991-92 років. Бо якраз був такий момент, наскільки пам'ятаю, квітень, декларація про незалежність Криму – і ми зараз граємо перехідні кульки.

Перший український чемпіонат складався із двох груп, і ми потрапили до групи, де посіли тоді перше місце, потім грали з «Динамо» матч за чемпіонство.

Якраз десь у квітні почалися ці так звані цивільні якісь… Не можна це називати було війною, але перші ось ці сепаратистські такі штуки, які з'явилися – вони з'явилися тоді.

На нас не позначалося це особливо, на мені так точно, тому що, згідно з віком, особливо це ще не розумів на той момент, – сказав Головко.