Віктор ХЛУС: "Павелко – заслужений майстер спорту з розпилу бюджету"
Колишній гравець "Динамо" Віктор Хлус поділився власними враженнями про екс-керівника УАФ Андрія Павелка.
– У цій ситуації сказати можна лише одне: скільки б ниточка не вилася, все одно кінець їй знайдеться. Я, як і всі ми, добре розуміємо, що Андрій Павелко – заслужений майстер спорту з розпилу бюджету. Та коли його руки дотяглися до громадських грошей українського футболу, це не могло залишатись непоміченим. За словами одного з представників штабу Павелка, кожного дня із бюджету УАФ вибирались гроші на будь-які сумнівні потреби – то на так звані юридичні послуги, то на автобуси, то на ще щось. І що цікаво: Павелко особистий підпис на цих документах не ставив – це робили його заступники. Один з них йому якось сказав: "Я підписувати не буду – мене ж посадять". А Павелко взяв – і його прибрав. От і все. Тобто він вів себе, наче цар. З його боку була явна неповага до людей, які стільки років віддали служінню футболу. Я не є представником правоохоронних органів, тому нехай цим питанням вони займаються до кінця. Можу лише привітати людей, які вершать правосуддя. Адже царювати і збагачуватись на футболі неприпустимо. УАФ – це громадська організація, як і її кошти.
Певний час мені довелося працювати з Павелком. І цей період для мене на все життя залишився суцільним жахом. Коли я працював у КДК УАФ, до цього органу мене обрали ще за його попередника – Анатолія Конькова. Пригадується, щочетверга КДК засідав практично з ранку до вечора. Кожен його член витрачав по півдня, аби розібрати по 20-30 питань, які накопичились за цілий тиждень. І можу сказати, що Коньков, як футбольна людина, до справ КДК носа не сунув, ніколи не робив якихось зауважень. Він нам довіряв – і все було гаразд. Потім, коли після Анатолія Конькова УАФ очолив Андрій Павелко, почалися творитися різні незрозумілі речі.
– Наприклад?
– Ще раніше, за каденції Конькова, була історія, коли наш Комітет пожиттєво дискваліфікував спортивного директора харківського "Металіста" Євгена Краснікова. Та коли пройшов деякий час після появи Павелка на чолі УАФ, раптом ні з того, ні з сього першим пунктом у порядку денному для чергового нашого засідання стояло… повернення Красникова до футбольної діяльності. Я був у шоці. Кажу секретареві УАФ: "Ми не проти повертати його у футбол, але ж потрібно робити все цивілізовано. Нехай Красников з’явиться на засідання КДК, покається і розповість про своє бачення подальшої роботи – і лише тоді ми будемо колегіально ухвалювати рішення".
Секретар пішов на 5-й поверх Дому футболу донести це президенту УАФ, після чого повернувся і каже: "Ні, Павелко наказав терміново прийняти позитивне рішення щодо Краснікова". Однак я не став цього робити, адже потрібно було діяти у відповідності не лише з законом, існуючими правилами моралі, а й і здоровим глуздом. Після цього дізнаюся від секретаря, що Павелко розпорядився, аби Хлус написав заяву про звільнення із КДК. Так у мене завершилась співпраця з ним. Адже принципові люди йому були не потрібні.
– Що було далі?
– А далі Павелко взагалі наче з глузду з’їхав. За його ініціативи було прийняте рішення, щоб Асоціацію футболу Києва вивести із складу УАФ. Воно було "протягнуто" через Виконком, що стало тоді повним шоком для футбольної громадськості не лише столиці. І це при тому, що Асоціація футболу Києва вважається однією з найкращих та найбільших в Україні. На щастя, вже потім, коли президентом УАФ став Андрій Шевченко, все стало на місця – він повернув нашу організацію до структури головного керівного органу нашого футболу, - пояснив Хлус.
