Антоніо не пам'ятає аварію, в якій зламав ногу: "Не довіряв "Феррарі"". 45 хвилин я був у пастці з купи металу, що димився.

Антоніо розповів про те, що не довіряв «Феррарі», на якій їхав того дня, і точно пам'ятає, що він був пристебнутий ременем безпеки.

«Я не пам'ятаю аварію.

Все, що я знаю про цю негоду грудневу суботу, так це те, що я планував взяти більш надійний «Порше Панамера», щоб поїхати на тренування. Але в ньому були шкільні рюкзаки дітей, а викладати їх мені було ліньки. «Знаєте що? Нічого страшного, я візьму "Феррарі". Ліниво, правда?

Тому я і взяв FF, яку купив лише кілька тижнів тому. FF означає Ferrari Four. У ній чотири сидіння, що нетипово для суперкара. Вона була однією з машин моєї мрії, але я був близький до того, щоб повернути її до дилерського центру. Задню частину постійно мотало з боку на бік. Щиро кажучи, я їй не довіряв. У ній я не відчував себе у безпеці. Можливо, це було попередження про те, що мало статися.

Я без проблем дістався тренувальної бази «Вест Хема», пройшов процедури і прямував додому трисмуговим шосе в Тейдон-Буа, недалеко від Епінга, а потім... Провал. Ви знаєте про те, що сталося так само добре, як і я.

Було дивно, що через три чи чотири місяці мені став снитися один і той самий сон. У ньому я їду по шосе, як раптом біла вантажівка вискакує на мою смугу. Я вивертаю кермо, втрачаю контроль над машиною, і все стає чорним. Це те, що було насправді? Чи мені просто здалося? Я думаю, ми ніколи не дізнаємось. У будь-якому випадку, "Феррарі" зі мною всередині на великій швидкості вилетіла з траси і врізалася в дерево.

Сорок п'ять хвилин я був усередині уламків. Газети писали, що мене знайшли на пасажирському місці, але я лежав на задніх сидіннях, а моя права нога була затиснута між передніми. Я не міг зрозуміти, як я сюди потрапив. Люди казали що я, певно, вилетів з крісла водія, і це врятувало мені життя, але такого не могло бути: я точно можу сказати одне, ремінь безпеки був пристебнутий. Я завжди пристібаюсь. Писк, яким сучасні машини нагадують про необхідність пристебнутись, дратує мене надто сильно, щоб цього не робити. Імовірніше, що я відстебнув ремінь і спробував виповзти з машини, щоб урятуватися.

Мабуть, я перебував у свідомості весь той час, поки був у пастці з купи металу, що димився. За словами людини, яка проходила повз собаку, я повторював одні й ті самі фрази. Де я? Що відбувається? У якій я машині?

Через кілька місяців я зміг зустрітися з фельдшерами, які врятували мені життя, і подякувати їм. Вони теж сказали, що я постійно щось казав. Лікарі намагалися тримати мене у свідомості і, дізнавшись, що я футболіст - з футболки "Вест Хема" з великим написом "Антоніо", що лежала на пасажирському сидінні - вони говорили мені про футбол, про мою кар'єру і все в цьому дусі", - написав форвард.