Тарас МИХАВКО: "Топлю за те, щоб знали, що я із села, а не з міста"

Захисник «Динамо» Тарас Михавко зазначив, що він зовсім не соромиться розповідати всім, з якого населеного пункту він родом.

– Ти з маленького села із населенням 3 тисячі людей. Це такий момент, який людям дуже подобається: свій хлопець, такий самий, як ми, простий, не якийсь там мажор чи піжон. Чи допомагає тобі ця історія?

– Звичайно, мені приємно, але бувають такі моменти, коли, якщо повертатися до критики – для мене це нормальне явище, бо якщо я, наприклад, із села, і мені можна робити якісь поблажки, чи я молодий – то ні, бо якщо грати на такому рівні, ти маєш відповідати та приймати критику, як урок.

Щодо того, що всі кажуть: «Свій хлопець, із села, простий» – звичайно, приємно, бо коли я був маленьким, навіть, наприклад, діти, які приходять на ігри чи просять автограф, селфі – я теж був маленьким і знаю, що це таке, коли футболіст звертає на тебе увагу. Бувало, що ми чекали на годину, щоб, наприклад, Андрій Миколайович вийшов з роздягальні. Тому для мене одне з найголовніших – залишатися людиною.

– Часто буває, що люди із села, приїжджаючи до столиці, кажуть: «Я не із села – я з Дрогобича, зі Стрия». Раніше людям завжди було соромно казати, що вони із села. Я навчався в інституті – нікого не було із села, хоча за фактом багато хто був із сіл. Ти не мав такого моменту, що хотілося сказати: «Та я з Дрогобича»?

- Ні, у мене навпаки таке, що я хочу, щоб, можна так сказати, десь люди посміялися, перепитали: Що? Звідки? Тут, напевно, всі знають, що я більше з Доброгостова, ніж із курортного міста, наприклад, Трускавець, який поряд зі мною, чи з Дрогобицького району.

Я завжди говорю, що я з села Доброгостів, і всі хлопці знають, що я не з Дрогобича, а з Доброгостова. Я більше, можна сказати, топлю за те, щоб мене знали саме як із села, а не з міста. Для мене це дуже важливо, бо коли ти із села – ти хочеш, щоби твоє село знали, розповідали про нього.

Я люблю село і завжди, коли є вільний час – звичайно, день-два мало, але якщо є більше, то намагаюся приїжджати до свого села до родини, провести з ними час, поїсти наших пирогів, – сказав Михавко.